В серпні 2008 року відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" в особі Кам'янсько-Дніпровського району електричних мереж звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до комунального підприємства "Експлуатаційне дорожньо-ремонтне підприємство" про внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії № 730 від 29.11.2006 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що позивач на підставі договору на постачання електричної енергії № 730 від 29.11.2006 року постачав відповідачу електричну енергію. Позивач просив внести зміни та доповнення до вказаного договору у зв'язку з тим, що 18.02.2008 року технологічні електричні мережі І та ІІ мікрорайонів м. Енергодар передані на баланс відповідача, тобто відбулась суттєва зміна обставини, які вплинули на умови договору.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.09.2008 року (суддя: Яцун О.В.) в позові відмовлено у зв'язку з тим, що позовні вимоги не відповідають способам захисту, визначеним у статті 16 ЦК України.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 10.12.2008 року (судді: Мойсеєнко Т.В. - головуючий, Кричмаржевський В.А., Хуторной В.М.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Апеляційний господарський суд мотивував постанову тим, що позовні вимоги є необгрунтованими та недоведеними.

Відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не довів факт наявності підстав, передбачених ст. 652 ЦК України, для зміни умов договору.

В касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" в особі Кам'янсько-Дніпровського району електричних мереж просить скасувати рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду і направити справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого господарського суду або постанова апеляційного господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.11.2006 року між відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" в особі Кам'янсько-Дніпровського району електричних мереж та комунальним підприємством "Експлуатаційне дорожньо-ремонтне підприємство" укладено договір про постачання електроенергії №730 (далі - Договір).

Згідно п.9.4 Договору, останній укладено на термін до 31.12.2007р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії.

01.04.2008 року сторони уклали з протоколом розбіжностей додаткову угоду № 1 про внесення змін до Договору, якою доповнено Договір додатками №4.1, 5.2, 5.5. 6,6.1, 6.3 та додаток № 5, в тому числі і таблицю №1 (перелік точок розрахункового обліку споживача), викладено у новій редакції.

Господарські суди також з'ясували, що 12.06.2008 року сторони уклали з протоколом розбіжностей додаткову угоду № 2 про внесення змін до Договору, якою викладені у новій редакції додатки № № 2, 3 таблиця №1 додатку № 6 та додаток № 5, тобто в тому числі і таблицю №1 (перелік точок розрахункового обліку) цього додатку та виключено додаток №1 до протоколу розбіжностей до додаткової угоди №1.

04.07.2008 року позивач направив відповідачу проект додаткової угоди № 3 про внесення змін до Договору, в якому запропонував таблицю № 1 пункту 6 "Перелік точок розрахункового обліку Споживача" додатку № 5 викласти в новій редакції.

Відповідач 21.07.2008 року підписав додаткову угоду № 3 з протоколом розбіжностей, в якому заперечив проти укладання додаткової угоди №3 та зазначив про залишення таблиці №1 пункту 6 додатку №5 до договору в редакції додаткової угоди №2 з урахуванням протоколу розбіжностей від 12.06.2008 року до додаткової угоди №2 про внесення змін до Договору.

Позивач не погодився з протоколом розбіжностей та звернувся до суду з позовом про внесення змін до Договору шляхом викладення таблиці № 1 пункту 6 "Перелік точок розрахункового обліку Споживача" додатку №5 до договору у редакції позивача.

Спір між сторонами виник стосовно внесення змін до Договору щодо переліку точок розрахункового обліку споживача.

Позовні вимоги заявлені на підставі ч. 1 ст. 174, ч. 3 ст. 179, ст. 188 ГК України, ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", п.1.2, 1.3, 5.1, п.п.1.п.10.2 Правил користування електричною енергією.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20.12.2007 року виконавчий комітет Енергодарської міської ради прийняв рішення за № 381, яким затвердив акти прийому-передачі об'єктів соціальної інфраструктури у місті Енергодар, які передаються в комунальну власність від ВАТ "Дніпроенерго".

Станом на 01.01.2008 року з балансу ВАТ "Дніпроенерго" на баланс Управління комунальної власності Енергодарської міської ради були передані об'єкти соціальної інфраструктури І та II мікрорайонів міста, які перелічені у пункті 2 рішення №381 від 20.12.2007 року.

Управління комунальної власності Енергодарської міської ради направило Кам'янсько-Дніпровському району електричних мереж інформаційні листи від 21.02.2008 року вих. №07/429 та від 29.02.2008 року вих. № 06/490, в яких зазначило, що 18.02.2008 року технологічні електричні мережі І та ІІ мікрорайонів м. Енергодар передані на баланс відповідача.

Пунктом п.5.1 Правил користування електричною енергією передбачено, що основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін є договір про постачання електричної енергії.

Порядок зміни господарських договорів визначений у ст. 188 ГК України, відповідно до якої, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Загальні підстави для зміни договорів, передбачені ст.ст. 651, 652 ЦК України.

Так, згідно ст. 651 ЦК України договір може бути змінений на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором.

Статтею 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Апеляційний господарський суд, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що позивач не обґрунтував та не довів одночасної наявності умов, вказаних у статті 652 ЦК України.

До того ж, про передачу відповідачу на баланс технологічних мереж І та ІІ мікрорайонів у м. Енергодар позивачу було повідомлено ще 21.02.2008 року.

З того моменту, позивач двічі вносив зміни у Договір, з урахуванням передачі на баланс відповідача технологічних мереж вказаних районів, шляхом укладання додаткових угод № 1 і № 2, зокрема, і щодо точок розрахункового обліку споживача (таблиця №1 додатку №5 до Договору).

Таким чином, не доведена та обставина, що в момент укладання додаткових угод №1 та № 2 до Договору, зокрема, і в частині таблиці №1 додатку №5, сторони виходили з того, що зміна обставин, на які посилається позивач, не настане.

Позивач також не довів, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів і позбавило сторону того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З наданих відповідачем документів, а саме: актів пломбування елементів розрахункового обліку, актів про спожиту електроенергію, рахунків вбачається, що позивачем опломбовані засоби обліку електроенергії, в порівнянні з редакцією таблиці №1 додатку №5 в редакції додаткової угоди № 2 та спірної редакції додаткової угоди № 3. Номери лічильників, за допомогою яких ведеться облік електроенергії не змінились, місця установки розрахункового обліку також не змінились, сторонами підписані акти про спожиту електроенергію, виставлені рахунки, відповідач оплачує спожиту електроенергію.

Відтак, суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованим довід позивача про те, що невнесення змін до договору № 730 від 29.11.2006 року шляхом підписання Додаткової угоди № 3 призведе до таких негативних наслідків, як невірний облік електроенергії спожитої об'єктами відповідача.

Крім того, апеляційний господарський суд звернув увагу на те, що межа балансової належності, яку позивач вважає спірною (позиції 6-8 таблиці №1 додатку №5) не визначена у акті розмежування балансової належності, що згідно Правил користування електричною енергією (надалі - Правила) фіксує межу балансової і експлуатаційної відповідальності.

Крім того, згідно пунктів 2.1, 2.5 Правил межа балансової належності може і не збігатись з межею експлуатаційної відповідальності. Пунктом 1.4 Правил встановлено, що за взаємною згодою сторін точкою продажу може бути визначена інша межа балансової належності ніж межа балансової належності електроустановок споживача. Порядок визначення обсягу спожитої електроенергії, її облік у такому випадку врегульовані Правилами.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач не довів належними та допустимими доказами наявність тих обставин, на які він посилається у позовній заяві.

Рішення та постанова господарських судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову є вірними, проте, обґрунтування цієї відмови тим, що обраний позивачем спосіб захисту прав не відповідає положенням статті 16 ЦК України є помилковим.

Водночас, апеляційний господарський суд прийшов до правильного висновку про те, що позивач не довів наявність підстав, необхідних для зміни договору у порядку, визначеному статтею 652 ЦК України, а тому позовні вимоги про внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії № 730 від 29.11.2006 року не засновані на законі та не підлягають задоволенню.

Матеріали справи свідчать про те, що апеляційний господарський суд в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об’єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності та прийняв постанову, яка відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильного висновку апеляційного господарського суду і не заслуговують на увагу.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Кам'янсько-Дніпровського району електричних мереж залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 10.12.2008 року у справі № 28/328д/08 без змін.