Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: не з'явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги;

від відповідача: Андрушко І.П. –за дов. від 01.09.08.

Приватним підприємством "Імпреза" у березні 2006 року заявлений позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська протиерозійна станція" про визнання дійсним договору від 15.11.04 №7 купівлі-продажу незавершеного будівництва та земельної ділянки, на якій знаходиться цей об'єкт, через ухилення товариства від його нотаріального посвідчення. При цьому, позивач просив визнати за ним право власності на об'єкт незавершеного будівництва –механізованої майстерні, розташованої за адресою: Миколаївська обл., м. Вознесенськ, вул. Виноградна,1. Позовні вимоги обґрунтовані приписами статей 220, 325, 655 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 30.05.06, ухваленим суддею Філінюк І.Г., позовні вимоги задоволені. Суд першої інстанції вмотивовуючи рішення врахував, що сторонами виконані умови спірного договору, спірний об'єкт переданий позивачеві 16.12.04 за актом приймання –передачі, а відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення, тому договір визнав дійсним на підставі статті 220 Цивільного кодексу України. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 328, 334, 655, 656, 657 Цивільного кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вознесенська протиерозійна станція" 06.08.07 звернулось до господарського суду першої інстанції із заявою, підписаною Щербатеєм В.М., про перегляд рішення від 30.05.06 за нововиявленими обставинами. При цьому, товариство просило скасувати рішення у справі та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову ПП "Імпреза" відмовити. Обґрунтовуючи заяву товариство вважало нововиявленими обставинами те, що договір купівлі –продажу від 15.11.04 від імені відповідача підписаний директором –Поповим Д.В., який не мав відповідних повноважень діяти від імені товариства. На думку заявника, договір недійсний, оскільки підписаний не уповноваженою особою.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 05.02.08, ухваленим суддею Філінюк І.Г., заяву ТОВ "Вознесенська протиерозійна станція" про перегляд рішення від 30.05.06 за нововиявленими обставинами задоволено. Скасовано рішення господарського суду Миколаївського області від 30.05.06. В задоволенні позовних вимог ПП "Імпреза" відмовлено. Суд першої інстанції установив, що спірний договір від імені відповідача підписаний не уповноваженою особою. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 92, 241, 658 Цивільного кодексу України, пункту 9 частини 2 статті 17, статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" .

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Воронюка О.Л.- головуючого, Єрмілова Г.А., Лашина В.В., постановою від 10.06.08, перевірене рішення суду першої інстанції від 05.02.08 скасував. Заяву ТОВ "Вознесенська протиерозійна станція" про перегляд рішення від 30.05.06 за нововиявленими обставинами, підписану - Щербатеєм В.М., залишено без розгляду. Суд апеляційної інстанції вмотивовуючи постанову визнав, що заява Щербатея В.М. подана від імені ТОВ "Вознесенська протиерозійна станція" про перегляд рішення від 30.05.06 безпідставно прийнята судом до розгляду оскільки, подана особою, яка не мала права її підписувати.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вознесенська протиерозійна станція" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення від 05.02.08 –залишити без змін. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на те, що відомості Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 13.11.07 є нововиявленими обставинами, оскільки спростовують факти, покладені в основу рішення від 30.05.06. На думку скаржника, судом першої інстанції порушено приписи статей 92, 203, пункту 1 статті 215 Цивільного кодексу України, адже, спірний договір від імені ТОВ "Вознесенська протиерозійна станція" підписаний директором –Поповим В.М., який не мав відповідних повноважень діяти від імені директора товариства, тому вважає, що договір купівлі –продажу має бути визнаний недійсним. Заявник зазначає про не застосування судом і приписів статті 331 Цивільного кодексу України, оскільки до завершення будівництва та його державної реєстрації товариство є лише власником використаних під час будівництва матеріалів, відтак вважає, що підстави для нотаріального посвідчення договору відсутні. На думку скаржника, провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Разом з цим, скаржник стверджує про помилковість незастосування судом першої інстанції приписів статті 638 Цивільного кодексу України, статті 180 Господарського кодексу України, оскільки спірний договір не містить усіх істотних умов, а саме, строку його дії та конкретного опису предмета купівлі –продажу.

Від Приватного підприємства "Імпреза" відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Набуття організацією статусу юридичної особи пов'язується з її державною реєстрацією. Єдиний порядок державної реєстрації юридичних осіб установлюється Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб" (755-15) . За приписами статті 4 цього Закону, державна реєстрація юридичних осіб полягає у засвідченні факту створення або припинення юридичної особи, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Частиною 1 статті 16 вказаного Закону унормовано, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб з Єдиного державного реєстру.

Згідно з частиною 2 статті 17 цього Закону, в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, прізвище, ім'я, по батькові, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб" унормовано, що у разі якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Як вбачається з матеріалів справи, подана відповідачем заява від 30.07.07 про перегляд рішення господарського суду Миколаївської області від 30.05.06 за нововиявленими обставинами підписана від імені ТОВ "Вознесенська протиерозійна станція" директором - Щербатеєм В.М. На підтвердження своїх повноважень останнім надано довідку ЄДРПОУ від 05.04.07 №86, яка свідчить, що керівником товариства є Щербатей Віктор Миколайович ( 63, 64 арк. справи, 1 тому). Під час здійснення апеляційного провадження, відповідачем було надано витяг з ЄДРПОУ, зі змісту якого вбачається, що станом на 23.10.07 керівником ТОВ "Вознесенська протиерозійна станція", а також особою, яка має вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, є Щербатей В.М. ( 31 арк. справи, 3 тому). Відтак, суд апеляційної інстанції не мав правових підстав для висновку про те, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами підписана від імені ТОВ "Вознесенська протиерозійна станція" не уповноваженою особою, тому залишення заяви без розгляду, визнається колегією суддів помилковим. Викладене є підставою для скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 10.06.08. Між тим, не може бути залишено без змін і рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.02.08 про задоволення заяви ТОВ "Вознесенська протиерозійна станція", скасування рішення господарського суду Миколаївської області від 30.05.06 та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав.

Відповідно до статті 112 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові. За змістом цієї статті, нововиявлені обставини характеризуються тим, що вони: 1) існували під час розгляду справи, але не були відомі заявнику; 2) є істотними, тобто такими, що можуть вплинути на висновок суду щодо наявності певних прав та обов’язків у сторін, а також інших осіб, що брали участь у справі, а отже і вплинути на законність та обґрунтованість постановленого судового акта; 3) виявлені після набрання чинності судовим актом. При цьому, нововиявленими обставинами є матеріально-правові факти, що входять до підстав позову або висунутих проти нього заперечень іншої сторони та інші юридичні факти, що мають значення для вирішення спору, які характеризуються наявністю зазначених ознак у сукупності. З матеріалів справи вбачається, що звертаючись із заявою відповідач просив, в якості нововиявлених обставин для даного спору визнати те, що договір купівлі-продажу від 15.11.07 № 7 підписаний від імені ТОВ "Вознесенська протиерозійна станція" не уповноваженою особою, ним не отримувались ухвали та рішення суду через навмисне повідомлення позивачем неправдивої інформації щодо його адреси. Втім, не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, або які могли бути встановлені при виконанні судом вимог норм процесуального права. Отже, виникнення нових доказів або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами. У разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, господарський суд має прийняти ухвалу про залишення судового рішення без змін. Відтак, необґрунтованість судового рішення, що може бути наслідком неповного з’ясування обставин справи, які підлягали встановленню судом, а також невідповідність висновків, викладених у ньому, фактичним обставинам справи, є підставою для перегляду винесеного у справі судового акта в апеляційному або касаційному порядку, а не підставою для перегляду судового акта в порядку, передбаченому розділом ХІІІ Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Таким чином, обставини на які посилався заявник, не можуть бути підставою для перегляду прийнятого судом рішення за нововиявленими обставинами, оскільки вони не мають визначених характеризуючих ознак у сукупності та мали бути з'ясовані судом першої інстанції під час розгляду справи по суті заявлених вимог.

За таких обставин, і постанова Одеського апеляційного господарського суду від 10.06.08, і рішення господарського суду Миколаївської області від 05.02.08 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 30.05.06 підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України -

Рішення господарського суду Миколаївської області від 05.02.08 і постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.06.08 у справі №9/176/06-ЗН(07) скасувати.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська протиерозійна станція" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Миколаївської області від 30.05.06 у цій справі залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська протиерозійна станція" задовольнити частково.