У травні 2008 року відкрите акціонерне товариство "Ратнівське ремонтно-транспортне підприємство" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Промстальінвест" про стягнення 14491,51 грн. заборгованості за оренду приміщення, 764,72 грн. інфляційних втрат, 219,13 грн. 3% річних та 990,33 грн. пені, а всього на суму 16465,69 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що відповідно до укладеного між сторонами договору оренди № 3/53 від 15.12.2006 року за період з 15 грудня 2006 року по 31 березня 2008 року у відповідача виникла заборгованість зі сплати орендної плати на суму 14491,51 грн., проте останній в порушення умов договору свої зобов’язання не виконав та суму боргу не погасив.

До позовної заяви позивач додав розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, а саме просив стягнути 764,72 грн. інфляційних втрат за період з січня 2007 року по березень 2008 року, 219,13 грн. 3% річних за період з січня 2007 року по квітень 2008 року, а також пеню в сумі 990,33 грн. за період з листопада 2007 року по квітень 2008 року.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 03.07.2008 року у справі № 8/81-08 (суддя Мельник І.Ю.) позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Промстальінвест" на користь відкритого акціонерного товариства "Ратнівське ремонтно-транспортне підприємство" борг в сумі 13212,59 грн., пеню в розмірі 986,12 грн. за період з 17.11.2007 року по 17.05.2008 року, 764,72 грн. втрат від інфляції, 218,49 грн. річних, а також 151,82 грн. державного мита та 108,80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Відмовляючи в стягненні частини заборгованості з орендної плати за період з 31.03.2008 р. по 25.04.2008 р. місцевий господарський суд виходив з того, що орендна плата за цей період нарахована позивачем необгрунтовано, оскільки орендна плата повинна сплачуватись до моменту повернення орендованого майна, тобто до 31.03.2008 р. (дата підписання акту приймання-передачі приміщення).

Крім того, суд першої інстанції частково відмовив у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені та стягнув пеню в розмірі 986,12 грн. за період з 17.11.2007 року по 17.05.2008 року (за шість місяців до дня подачі позову).

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 11.12.2008 троку (судді: Зарудняна Л.О. –головуючий, Зав'язун В.С., Ляхевич А.А.) рішення місцевого суду скасовано в частині стягнення 764,72 грн. втрат від інфляції та змінено в частині стягнення пені, 3% річних та судових витрат.

Викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Промстальінвест" на користь Відкритого акціонерного товариства "Ратнівське ремонтно-транспортне підприємство" 13212,59 грн. боргу, 217,19 грн. пені, 32,57 грн. 3% річних, 134,62 грн. державного мита та 96,47 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовити."

Змінюючи рішення та відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 764,72 грн. втрат від інфляції, апеляційний господарський суд виходив з того, що у п. 3.4 договору оренди № 3/53 від 15.12.2006 року відсутня дата сплати орендної плати, а тому прийшов до висновку, що строк оплати орендних платежів настав після розірвання договору оренди та повернення орендованого майна, а саме 31.03.2008 року.

Відтак, господарський суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що пеня, 3 % річних та інфляційні повинні були нараховуватись з 01.04.2008 року, в той час як у позові інфляційні нараховані за період з січня 2007 року по березень 2008 року, 3% річних за період з січня 2007 року по квітень 2008 року, а пеня за період з листопада 2007 року по квітень 2008 року.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Захід-Промстальінвест" просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області та постанову Житомирського апеляційного господарського суду і припинити провадження у справі.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 15.12.2006 року між відкритим акціонерним товариством "Ратнівське ремонтно-транспортне підприємство" (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Захід-Промстальінвест" (орендар) укладено договір оренди № 3/53, за умовами якого орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає в тимчасове платне користування складське приміщення та асфальтну площадку загальною площею 1000 м2, яка розташована в смт. Ратне, вул. Серпнева, 14 та належить на праві власності орендодавцю.

На виконання умов договору оренди № 3/53 від 15.12.2006 р. позивач по акту приймання-передачі від 15.12.2006 року передав, а відповідач прийняв в тимчасове платне користування вищезазначені приміщення та асфальтову площадку.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору орендна плата складає 1000 грн. в місяць, яка підлягає щомісячній індексації.

Пунктом 7.1. договору визначено, що строк дії договору оренди складає три роки і діє з 15.12.2006 року по 15.12.2009 рік включно.

На підставі п. 7.5. договору, сторони 31.03.2008 року уклали угоду № 3/54 про розірвання договору оренди № 3/53 від 15.12.2006 року з 31.03.2008 року.

31.03.2008 року сторони склали акт приймання-передачі, відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв складське приміщення та асфальтову площадку, розміщені за адресою: смт. Ратне, вул. Серпнева, 14.

Як з'ясували господарські суди у відповідача виник борг за користування орендованим майном за період з січня 2007 року по березень 2008 року в сумі 13212 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Господарські суди обгрунтовано задовольнили позов в частині стягнення 13212,59 грн. боргу з орендної плати за період з січня 2007 року по березень 2008 року.

Разом з тим, апеляційний господарський суд прийшов до помилкового висновку про те, що строк оплати орендної плати настав після розірвання договору оренди №3/53 від 15.12.2006 року.

Дійсно, у п. 3.4. договору оренди № 3/53 від 15.12.2006 року (а.с. 46-50) відсутня вказівка дати сплати орендних платежів.

Однак, з аналізу змісту п. 3.4 договору вбачається, що орендар взяв на себе зобов'язання сплачувати орендну плату щомісяця. Водночас, частиною 5 ст. 762 ЦК України передбачено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції відхиляє доводи відповідача про те, що строк виконання зобов'язань за договором оренди №5/53 від 15.12.2006 року щодо сплати орендних платежів не настав.

Зважаючи на те, що апеляційний господарський суд прийшов до помилкового висновку щодо строку виконання зобов'язань за договором оренди № 5/53 від 15.12.2006 року його висновки щодо періодів стягнення інфляційних, 3 % річних та пені є помилковими, а тому рішення в цій частині належить змінити.

Водночас, суд першої інстанції, задовольняючи позов у частині стягнення пені, здійснив нарахування пені за період з 17.11.2007 року по 17.05.2008 року (6 місяців до дня подачі позову).

Втім, це суперечить пункту 6 ст. 232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та пункту 3.3 договору оренди № 3/53 від 15.12.2006 р., яким передбачено нарахування пені за весь період заборгованості.

Умовами п. 3.3. договору оренди № 3/53 від 15.12.2006 р. передбачено можливість нарахування пені за весь період заборгованості, однак позивач нарахував пеню лише за період з 01.11.2007 року по 30.04.2008 року у сумі 990,33 грн. Суд не вправі виходити за межі позовних вимог, а тому підлягає до стягненню 990,33 грн. пені, у межах заявлених у позові.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розрахунку позивача період нарахування 3% починається з 25.01.2007 року, однак, як було встановлено апеляційним судом, у п. 3.4 договору відсутня вказівка на дату сплати орендних платежів, тому оплата орендних платежів повинна була здійснюватись щомісячно у останній день місяця наступного за звітним.

За таких обставин, стягненню підлягають 3% річних нараховані за період з 01.02.2007 р. по 30.04.2008 р. у розмірі 211,66 грн.

Враховуючи, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов’язання згідно договору оренди № 3/53 від 15.12.2006 року щодо своєчасної оплати орендної плати, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу 764,72 грн. втрат від інфляції за період з 01.02.2007 р. по 30.04.2008 року.

З огляду на це та інші встановлені судом фактичні обставини, слід зазначити, що згідно ст. ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справі лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. При цьому касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

У зв’язку з цим, доводи касаційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду і не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу, державне мито у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті державного мита в розмірі 151,49 грн., сплачені при подачі позовної заяви, а також 108,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Промстальінвест" задовольнити частково.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 11.12.2008 року у справі № 8/81-08 змінити і викласти в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Промстальінвест" на користь відкритого акціонерного товариства "Ратнівське ремонтно-транспортне підприємство" 13212,59 грн. основної заборгованості, пеню в розмірі 990,33 грн., втрати від інфляції в розмірі 764,72 грн., три проценти річних в розмірі 211,66 грн., 151,49 грн. державного мита та 108,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.