У липні 2008 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача 1 689 360 грн., в тому числі 1549 140 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 140 220 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором пайової участі у створенні соціальної та інженерно –транспортної інфраструктури міста Києва від 13.12.2007 р. № 1111

Рішенням господарського суду м.Києва від 21.08.2008 р. (суддя Сівакова В.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з АТЗТ "Спеціальне науково-реставрацій не проектно-будівельно-виробниче акціонер не товариство "Україна-реставрація" на користь Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київ ської міської державної адміністрації) 1 419 675,67 грн. основного боргу з врахуванням індексу інфляції та 131 418,4 грн. пені, 25 500 грн. витрат по державному миту, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Відстрочено виконання рішення до 21.11.2008 р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2008 р. (головуючий –Кондес Л.О., судді –Куровський С.В., Михальська Ю.Б.) рішення змінено. Позов задоволено. Стягнуто з АТЗТ "Спеціальне науково-реставрацій не проектно-будівельно-виробниче акціонер не товариство "Україна-реставрація" на користь Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київ ської міської державної адміністрації) 1 549 140 грн. боргу з врахуванням індексу інфляції та 140 220 грн. пені, 16 893,6 грн. витрат по державному миту, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також судові витрати, пов’язані з подачею апеляційної скарги.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить змінити рішення господарського суду м.Києва від 21.08.2008р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2008 р. і стягнути з АТЗТ "Спеціальне науково-рес таврацій не проектно-будівельно-виробниче акціо нер не товариство "Украї на-реставра ція" на користь позивача 1 384 132,88 грн.. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 82 992 грн. пені.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2008 р. –без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 13.12.2007 р. між позивачем —Головним управлінням економіки та інвести цій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та відповідачем —Акціонерним товариством закритого типу "Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціоне рне товариство "Україна-реставрація" було укладено договір №1111 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Києва (надалі –договір).

Відповідно до п. 1.1 договору його предметом є сплата відповідачем пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструкту ри м.Києва у зв'язку з будівництвом житлового будинку (загальна площа ква ртир —7 007,74кв.м) з вбудованими офісними приміщеннями загальною площею 989,24 кв.м. та підземним паркінгом загальною площею 1583,82 кв.м та відкритою автостоянкою загальною площею 100 кв.м на вул. Ялтинській,30 у Дарницькому районі м.Києва.

Розмір пайового внеску, згідно з розрахунком 1, 2 та 3 від 06.12.2007 р. становить 2 585,33 тис. грн. (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 3.1 договору відповідач зобов'язався перерахувати пайовий внесок у сумі 2 585,33 тис. грн. у строк із грудня 2007 р. по листопад 2008 р. включно рівними частками щомісячно, але не пізніше 28 числа на бюджет ний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.

На час подачі відповідачем не були сплачені щомісячні пайові внески, починаючи з грудня 2008 р.

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідача 1 549 140,00 грн. основного боргу з врахуванням індексу інфляції, апеляційний господарський суд виходив з того, що розмір пайової участі (внеску) інвесторів (забудовників) у створенні (розвитку) соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Києва визначається відповідно до нормативів, затверджених рішенням від 27.02.2003 р. № 271/431 Київської міської ради про визначення розмірів пайової участі (внеску) інвесторів (забудовників) у створенні (розвитку) соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Києва, які є спеціальною нормою при вирішенні спорів даної категорії, та відповідно до яких всі наступні коефіцієнти індексів інфляції з моменту укладення договору до моменту подачі позовної заяви (23.06.2008 р.) розраховуються з урахуванням вже нарахованого при укладенні договору індексу інфляції 1, 673, тобто індекс інфляції у кожному місяці визначається шляхом множення вказаного індексу інфляції на індекс інфляції в цьому місяці, визначений Держкомстатистики України.

Проте такі висновки є помилковими, оскільки вказані нормативи застосовуються лише при визначенні розмірів пайових внесків, що підлягають сплаті забудовником.

Саме на підставі цих нормативів і були здійснені розрахунки №№ 1,2,3 до договору (а.с.11-13).

Що стосується питання індексації щомісячних платежів у зв’язку з порушенням строків їх сплати, то воно регулюється ч.2 ст. 625 ЦК України, яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, та п.3.12 договору.

При цьому індекси інфляції визначаються за даними Державного комітету статистики України та публікуються в офіційних виданнях.

Таким чином, апеляційним господарським судом неправильно визначено суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції, що потягнуло за собою і неправильне визначення розміру пені.

За таких обставин постанову суду апеляційної інстанції не можна визнати законною і обгрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню.

Натомість, місцевий господарський суд застосував правильну методику розрахунку суму боргу і правильно визначив її у розмірі 1 419 675,67 грн., проіндексувавши щомісячні платежі за грудень 2007 р. –травень 2008 р. на відповідну величину індексів інфляції за період з грудня 2007 (початок прострочення грошових зобов’язань відповідачем) по липень 2008 р. (на час поставлення рішення індекс інфляції у серпні 2008 р. не визначений).

Відповідно до ч.6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п.4.1 договору у випадку порушення строків сплати щомісячних платежів пайового внеску забудовник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від розміру пайового внеску, зазначеного у п.2.1 цього договору за кожен день прострочення, без обмеження будь-яких строків нарахування.

Таким чином, місцевий господарський суд правильно стягнув пеню у сумі 131 418,40 грн., виходячи з її розміру, встановленого договором.

Належним чином суд обгрунтував неможливість обмеження пені подвійною обліковою ставкою НБУ на підставі Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" (543/96-ВР) , оскільки він не поширюється на порядок нарахування та сплати пені за несвоєчасну сплату платежів до бюджетів всіх рівнів.

Доводи касаційної скарги про необхідність обмеження пені подвійною обліковою ставкою НБУ на підставі ч.2 ст. 343 ГК України є безпідставними, адже вказана норма розповсюджує свою дію лише в сфері фінансової діяльності господарюючих суб’єктів, яка не охоплює дані спірні правовідносини сторін.

Правильним є висновок суду про підвідомчість даної справи господарським судам.

Таким чином, доводи касаційної скарги правильності висновків місцевого господарського суду не спростовують і підстав для його зміни частині вирішення спору немає.

Разом з тим, судом неправильно визначено розмір державного мита, який, з урахуванням часткового задоволення позову, підлягав стягненню з відповідача на користь позивача.

Оскільки загальна сума боргу, стягнута судом становить 1 551 094,07 грн., то з відповідача згідно вимог ст. 49 ГПК України необхідно стягнути 15 510,94 грн., в зв’язку з чим рішення в цій частині необхідно змінити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

касаційну скаргу акціонерного товариства закритого типу "Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство "Україна –реставрація" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 листопада 2008 р. у справі за №3/278 скасувати.

Рішення господарського суду м.Києва від 21 серпня 2008 р. у справі № 3/278 змінити, зменшивши витрати зі сплати державного мита, що підлягають стягненню з акціонерного товариства закритого типу "Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство "Україна –реставрація" на користь Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з 25 500 грн. до 15 510,94 грн.