Рішенням господарського суду Миколаївської області від 26.03.2008р. у справі №1/25/08 (суддя Васильєва Л.І.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.07.2008 р. (судді: Сидоренко М.В., Таценко Н.Б., Мишкіна М.А.), позов задоволено: визнано недійсними свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі по вул.Леніна, 23 (літер А —рибний павільйон загальною площею 96,6 кв.м) та по вул.Куйбишева, 1 (літ. А —м'ясний павільйон загальною площею 108,1 кв.м) в м.Новий Буг Миколаївської області, видані 04.04.2005 р. Новобузькому районному споживчому товариству виконавчим комітетом Новобузької міської ради Миколаївської області; стягнуто з Новобузького районного споживчого товариства на користь Новобузької районної ради Миколаївської області судові витрати в сумі 85,00 грн., 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1 700,00 грн. за послуги адвоката.

У касаційній скарзі Новобузьке районне споживче товариство Миколаївської облспоживспілки просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 26.03.2008р., постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.07.2008 р. у справі №1/25/08 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у позові повністю, посилаючись на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 16, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки: по-перше, враховуючи, що право власності позивача на спірні нежитлові будівлі не визнається відповідачами, позивач обрав неправильний спосіб захисту свого права власності на спірне нерухоме майно, звернувшись до відповідачів з позовом не про визнання права власності на спірні будинки, а про визнання недійсними свідоцтв про право власності на спірне нерухоме майно, виданих відповідачем-2 відповідачу-1; по-друге, свідоцтва про право власності не можуть бути предметом спору, оскільки предметом спору може бути лише правовстановлюючий документ, на підставі якого видано свідоцтво (рішення відповідача-2 від 30.03.2005 р. №110 про видачу відповідачу-1 свідоцтва про право власності на спірні нежитлові приміщення).

Відповідач-2 не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

30.03.2005 р. виконавчим комітетом Новобузької міської ради Миколаївської області було прийнято рішення №110 "Про видачу Свідоцтв про право власності на нежитлові будівлі Новобузькому районному споживчому товариству", яким вирішено видати Новобузькому районному споживчому товариству свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі по вул.Куйби шева, 1 та по вул.Леніна, 23.

04.04.2005 р. Новобузькою міською радою на підставі рішення виконавчого комітету Новобузької міської ради від 30.03.2005 р. №110 були видані свідоцтва про право власності, відповідно до яких нежитлові будівлі, розташовані в м.Новий Буг по вул.Леніна, 23 (літ. А —рибний павільйон загальною площею 96,6 кв.м) та по вул.Куйбишева, 1 (літ. А —м'ясний павільйон загальною площею 108,1 кв.м), належать Новобузькому районному споживчому товариству на праві колективної власності.

29.04.2005 р. виконавчим комітетом Новобузької міської ради Миколаївської області було прийнято рішення №145 "Про відміну рішення виконкому міської ради від 30.03.2005 р. №110 "Про видачу Свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі Новобузькому районному споживчому товариству", яким вирішено відмінити рішення виконкому міської ради від 30.03.2005 р. №110 "Про видачу Свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі Новобузькому районному споживчому товариству".

21.12.2006 р. виконавчим комітетом Новобузької міської ради Миколаївської області було прийнято рішення №397 "Про видачу Свідоцтв про право власності на нежитлові будівлі по вул.Леніна, 23 та вул.Куйбишева, 1"С" м.Нового Бугу", яким вирішено після проведення повторної інвентаризації видати територіальним громадам сіл, міста Новобузького району Миколаївської області в особі Новобузької районної ради Свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі по вул.Леніна, 23 і вул.Куйбишева, 1 "С" м.Нового Бугу", та зобов'язано голову районної ради провести державну реєстрацію свідоцтв у Новобузькій філії ММ БТІ.

На виконання вищевказаного рішення виконкому територіальній громаді міст і сіл Новобузького району в особі Новобузької районної ради 14.03.2007 р. було видано свідоцтва на право власності на нежитлові будівлі магазину літ. А загальною площею 108,1 кв.м (м.Новий Буг, вул.Куйбишева, буд. 1"С"), магазину літ. А загальною площею 96,6 кв.м (м.Новий Буг, вул.Леніна, буд. 23) та зареєстровано право власності на вказане нерухоме майно за територіальною громадою міст і сіл Новобузького району в особі Новобузької районної ради (т. 1, а.с. 95–98).

Вважаючи, що Новобузьке районне споживче товариство безпідставно користується спірними нежитловими будівлями, які відносяться до комунальної власності (оскільки рішення про видачу відповідачу-1 свідоцтв про право власності від 04.04.2005 р. на спірні нежитлові будівлі скасовані органом, який його прийняв), Новобузька районна рада Миколаївської області з метою захисту права власності територіальної громади на вказані приміщення звернулася до господарського суду Миколаївської області з позовом до Новобузького районного споживчого товариства та виконавчого комітету Новобузької міської ради Миколаївської області про визнання недійсними свідоцтв про право власності на нежитлові будівлі по вул.Леніна, 23 (літер А —рибний павільйон загальною площею 96,6 кв.м) та по вул.Куйбишева, 1 (літ. А —м'ясний павільйон загальною площею 108,1 кв.м) в м.Новий Буг Миколаївської області, видані 04.04.2005 р. Новобузькому районному споживчому товариству виконавчим комітетом Новобузької міської ради Миколаївської області, на підставі ч. 3 ст. 17, ч. 1 ст. 169, ст. 172 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 16, п. 30 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсними свідоцтв про право власності на нежитлові будівлі по вул.Леніна, 23 (літер А —рибний павільйон загальною площею 96,6 кв.м) та по вул.Куйбишева, 1 (літ. А —м'ясний павільйон загальною площею 108,1 кв.м) в м.Новий Буг Миколаївської області, виданих 04.04.2005 р. Новобузькому районному споживчому товариству виконавчим комітетом Новобузької міської ради Миколаївської області, господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що: по-перше, оскільки підставою для видачі оспорюваних свідоцтв відповідачу-1 було рішення відповідача-2, яке ним у подальшому було скасоване, то й свідоцтва про право власності підлягають визнанню недійсними; по-друге, надані позивачем і відповідачем-1 докази свідчать про існування спору про право власності на спірне нерухоме майно між позивачем і відповідачем-1; по-третє, свідоцтво про право власності на нерухоме майно не є правочином, на підставі якого виникає право власності на нерухоме майно, а є лише правовстановлюючим документом, який є підставою для вчинення суб'єктом владних повноважень правочину про реєстрацію права.

Однак, вищезазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. Не можуть бути задоволені позовні вимоги щодо захисту права, яке може бути порушено в майбутньому.

Предметом позову є захист права власності територіальної громади Новобузького району Миколаївської області шляхом визнання недійсними свідоцтв про право власності на нежитлові будівлі по вул.Леніна, 23 (літер А—рибний павільйон загальною площею 96,6 кв.м) та по вул.Куйбишева, 1 (літ. А —м'ясний павільйон загальною площею 108,1 кв.м) в м.Новий Буг Миколаївської області, виданих Новобузькому районному споживчому товариству виконавчим комітетом Новобузької міської ради Миколаївської області.

Способи захисту цивільних прав та інтересів встановлено ст. 16 Цивільного кодексу України, згідно з якою способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом:

визнання наявності або відсутності прав;

визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

присудження до виконання обов'язку в натурі;

відшкодування збитків;

застосування штрафних санкцій;

застосування оперативно-господарських санкцій;

застосування адміністративно-господарських санкцій;

установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

іншими способами, передбаченими законом.

Засади і способи захисту права власності передбачено главою 29 Цивільного кодексу України (435-15) , в т.ч право власника на витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 Цивільного кодексу України), пред'явлення позову про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст. 392 Цивільного кодексу України), визнання незаконним правового акта, що порушує право власності (ст. 393 Цивільного кодексу України) та інш.

Однак, господарські суди попередніх інстанцій, обмежившись посиланням на скасування виконкомом Новобузької міської ради Миколаївської області свого рішення від 30.03.2005 р. №110 "Про видачу Свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі Новобузькому районному споживчому товариству" (яке було підставою для видачі спірних свідоцтв) і наявність між позивачем і відповідачем-1 спору про право власності на спірне нерухоме майно як на достатню підставу для задоволення позову, не встановили чи відповідає предмет позову встановленим законом способам захисту прав, не зазначили норму закону, яка передбачає захист прав позивача вказаним способом.

При цьому судами не з'ясовано в чому саме полягає порушення прав позивача, зокрема права власності на спірне майно у разі його наявності, чи буде відновлено порушене право у разі його захисту обраним позивачем способом (шляхом визнання недійсними свідоцтв про право власності на нежитлові будівлі по вул.Леніна, 23 (літер А —рибний павільйон загальною площею 96,6 кв.м) та по вул.Куйбишева, 1 (літ. А —м'ясний павільйон загальною площею 108,1 кв.м) в м.Новий Буг Миколаївської області, виданих Новобузькому районному споживчому товариству виконавчим комітетом Новобузької міської ради Миколаївської області).

Викладене свідчить про те, що судами зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. №11 (v0011700-76) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 111-5 та ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа —передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.