У квітні 2006 року Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Княжий торгівельний майдан" про стягнення 28621,25грн. безпідставно отриманих коштів.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням господарського суду м. Києва від 10.06.2008р. у справі №36/340-16/79-28/93 (суддя Копитова О.С.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2008р. у справі №36/340-16/79-28/93 (колегія суддів у складі головуючого судді Корсак В.А., суддів Авдеєв П.В., Коршун Н.М.) рішення господарського суду м. Києва від 10.06.2008р. у цій справі залишено без змін, а апеляційну скаргу позивача -без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду та постановою суду апеляційної інстанції, Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення господарського суду м. Києва від 10.06.2008р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2008р. у справі №36/340-16/79-28/93 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 10.02.2009р. №02.02-10/54 у зв'язку з виходом з відпустки судді Кота О.В. змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: Кота О.В. -головуючий, Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. для розгляду касаційної скарги у даній справі.

В судове засідання 12.02.2009р. представники відповідача не з'явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за їх відсутності.

Відзиви на касаційну скаргу позивача на час розгляду справи в касаційній інстанції суду надані не були, що в силу положень статті - 111-2 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень, що оскаржуються.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 була прийнята постанова від 31.01.2007р. у справі №36/340-16/79, в якій суд касаційної інстанції перевіривши правильність встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи, надану юридичну оцінку цим обставинам, повноту їх встановлення судами попередніх інстанцій, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, з'ясовано наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1. та ТОВ "Княжий торгівельний майдан" підписано договір №042 від 31.03.2003р., в п.1 якого зазначено, що ТОВ "Княжий торгівельний майдан" надає Суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_1. торгове місце на торгівельному майданчику для реалізації товарів або надання послуг.

Номер місця та його площа у договорі не зазначені.

У п.4.1 договору сторони зазначили, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до кінця поточного року.

Оскільки у договорі від 31.03.2003р. №042 сторони не визначили предмет та ціну договору, тобто не досягли згоди щодо істотних його умов, суди дійшли правильного висновку про те, що такий договір є неукладеним.

При здійсненні касаційного провадження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про передчасність висновків судів попередніх інстанцій внаслідок цілої низки порушень норм матеріального та процесуального права.

Зокрема суди не перевірили, чи є відповідач в розумінні Правил торгівлі на ринках, затверджених спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002р. №57/188/84/105 (z0288-02) суб'єктом господарювання, створеним на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрованим в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій (тобто ринком); наявність рішення місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про відведення останньому земельної ділянки для розміщення ринку; утримання ринкового збору у відповідності до Указу Президента України "Про впорядкування механізму сплати ринкового збору" від 28.06.1999р. №761/99 (761/99) та його перерахування до місцевого бюджету.

Водночас суд не надав правову оцінку обставинам, викладеним в листах Дарницької районної в місті Києві ради №352 від 22.03.2005р. та Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації №03-79/12321 від 27.04.2005р.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій при повторному розгляді даної справи всупереч вимог ст.- 111-12 ГПК України не з'ясували зазначені судом касаційної інстанції обставини та не надали їм належної правової оцінки щодо: дослідження належного підписання позивачем актів здачі-приймання послуг від 30.09.2003р., 31.10.2003р. та 28.11.2003р.; наявності надання відповідачем позивачу послуг; з'ясування особи, якій надавались послуги торгівельного майданчика по актам від 30.09.2003р., 31.10.2003р., 28.11.2003р.

В порушення ст.- 111-12 ГПК України, в якій встановлена обов'язковість вказівок, що містяться у постанові касаційної інстанції, для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення та суд апеляційної інстанції, залишаючи його без змін, не виконали зазначених вказівок суду касаційної інстанції.

Тоді як, статтею 43 ГПК України на господарський суд покладається обов'язок всебічно, повно та об'єктивно розглянути в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій порушили приписи ст.ст.4-7, 38, 43 ГПК України (1798-12) , невстановивши істотні обставини справи.

Поряд з цим, слід вказати про неправильний висновок судів попередніх інстанцій "про укладення між сторонами в усній формі договору оренди торговельного місця на території торговельного майдану "Княжий торговельний майдан", який діяв протягом періоду часу з жовтня 2003р. по березень 2005р.", без з'ясування наявності досягнутої в письмовій формі згоди сторін по усіх істотних умовах угоди оренди торговельного місця, визначених п.20 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002р. N57/188/84/105 (z0288-02) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.03.2002р. за N288/6576, з урахуванням приписів ст. 153 ЦК УРСР.

Водночас з аналізу приписів ст. 13 Закону України "Про оренду землі" суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про неукладення сторонами договору оренди землі.

Враховуючи, що судові рішення та постанова прийняті з порушенням норм процесуального права, а обставини, які мають істотний вплив на правильність застосування норм матеріального права, не з'ясовані, судові акти попередніх інстанцій неможна визнати законними, тому вони підлягають скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду в іншому складі суду.

Під час нового розгляду справи господарським судам необхідно врахувати вищенаведене, повно та всебічно з'ясувати всі суттєві обставини справи з дотриманням вимог зазначених норм процесуального права, надати належну оцінку зібраним доказам та постановити законне й обґрунтоване рішення, оскільки рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини справи, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, що зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. №11 "Про судове рішення" (v0011700-76) .