Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 14.05.2008 р. у справі №17/3 (суддя Коваленко Н.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.08.2008 р. (судді: Мороз В.Ф., Логвиненко А.О., Головко В.Г.), у задоволенні позову СПД-ФО ОСОБА_1. до Головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Кіровоградської обласної державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: СПД-ФО ОСОБА_2. про стягнення майнової шкоди в розмірі 15 711,12 грн. відмовлено повністю.

У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_1. просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.05.2008 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.08.2008 р. у справі №17/3 за позовом ФОП ОСОБА_1. до Головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Кіровоградської обласної державної адміністрації про стягнення шкоди та направити справу на новий розгляд в іншому складі суду, посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 4- 7, 38, 43 Господарського процесуального кодексу України, ст. 1173 Цивільного кодексу України, оскільки: по-перше, суд виніс рішення за відсутності позивача, який через хворобу після перерви не зміг з'явитися до суду і подати відповідні докази; по-друге, господарськими судами неправомірно були відхилені доводи позивача про те, що 3-тя особа за незаконними дозволами безпідставно перевозила в той же час за тотожним маршрутом пасажирів, які могли бути перевезені виключно позивачем, що стало причиною заподіяння позивачу шкоди у вигляді упущеної вигоди (доходу, який позивач міг би отримати якби всі пасажири скористалися транспортом позивача); по-третє, господарські суди зобов'язані були за клопотанням позивача призначити бухгалтерську експертизу для підтвердження або спростування розміру збитків.

Сторони не скористалися своїм процесуальним правом на участь своїх представників у судовому засіданні касаційної інстанції.

Перевіривши матеріали справи та проаналізувавши правильність застосування гос подарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. - 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить із обставин, встановлених у справі господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

У березні 2006 р. Головним управлінням промисловості та розвитку інфраструктури Кіровоградської обласної державної адміністрації було проведено конкурс на перевезення пасажирів за маршрутом "Кіровоград-Смоліно" з початком руху о 9:40 год. та о 16:50 год.

Позивача визнано переможцем вказаного конкурсу та 12.04.2006 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №05-06 про перевезення пасажирів автомобільним транспортом, згідно з яким позивачу надано право на перевезення пасажирів у режимі звичайних перевезень за маршрутом "Кіровоград-Смоліно" з часом відправлення автобуса о 6:50, 14:00/9:40, 16:50.

Після укладення зазначеного договору Головним управлінням промисловості та розвитку інфраструктури Кіровоградської обласної державної адміністрації було надано дозволи на відкриття додаткового рейсу сполученням "Кіровоград-Смоліно", який виконується автобусним перевізником ПП ОСОБА_2. рейсами з м.Кіровограда -12:30, із смт.Смоліно -15:30 терміном з 15.04.2006 р. до 15.05.2006 р.; з м.Кіровограда -12:30 і 18:05, із смт.Смоліно -17:30 і 5:50 терміном з 01.06.2006 р. до 08.08.2006 р.

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 16.11.2006 р. у справі №5/175, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 р., визнано неправомірними дії Головного Управління промисловості та розвитку інфраструктури Кіровоградської обласної державної адміністрації в частині видачі двох дозволів приватному підприємцю ОСОБА_2. на перевезення пасажирів за маршрутом "Кіровоград-Смоліно через Велику Виску" терміном дії з 15.04.2006 р. по 15.05.2006 р. та з 01.06.2006 р. по 01.09.2006 р.

Вважаючи, що внаслідок неправомірних дій відповідача по видачі дозволів на автоперевезення та неправомірного здійснення автоперевізником ОСОБА_2. перевезень пасажирів (яких мав право перевозити лише позивач) останньому було заподіяно шкоду у вигляді неодержаного доходу, позивач звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Кіровоградської обласної державної адміністрації про стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди у розмірі 15 711,12 грн. на підставі ст. 56 Конституції України, ст.ст. 1166, 1173 Цивільного кодексу України, вимагаючи одночасно призначення у справі бухгалтерської експертизи для визначення суми отриманого 3-ою особою доходу у спірний період.

Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення шкоди в розмірі 15 711,12 грн., господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено складу правопорушення, необхідного для застосування деліктної відповідальності, зокрема причинного зв'язку між видачею відповідачем дозволів на відкриття додаткового рейсу сполученням "Кіровоград-Смоліно" третій особі й недоотриманням позивачем заявлених до стягнення 15 711,12 грн., оскільки: по-перше, об'єктом проведення конкурсу у березні 2006 р. (переможцем якого визнано позивача) був не весь маршрут у цілому, а конкретні рейси (з відповідним часом відправлення та прибуття), що чітко зафіксовано в договорі, укладеному з позивачем за результатами проведення конкурсу, і підтверджується самим позивачем у позовній заяві; по-друге, рейси здійснювалися позивачем і 3-ою особою не одночасно, а з певним проміжком у часі, достатнім для висновку про те, що здійснення 3-ою особою перевезення певної кількості пасажирів із необхідністю не обумовлювали зменшення на таку ж кількість пасажирів позивача; по-третє, позивачем не подано доказів упущеної вигоди у зазначеному ним розмірі 15 711,12 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, є законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. - 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Господарськими судами встановлено і позивачем не заперечується, що у березні 2006 р. Головним управлінням промисловості та розвитку інфраструктури Кіровоградської обласної державної адміністрації було проведено конкурс на перевезення пасажирів за маршрутом "Кіровоград-Смоліно" з початком руху о 9:40 год. та о 16:50 год., за результатами якого переможцем визнано позивача (що стало підставою для укладення між позивачем і відповідачем 12.04.2006 р. договору №05-06 про перевезення пасажирів автомобільним транспортом, згідно з яким позивачу надано право на перевезення пасажирів у режимі звичайних (маршрутних, експресних) перевезень за маршрутом "Кіровоград-Смоліно" з часом відправлення автобуса о 6:50, 14:00/9:40, 16:50).

Предметом позову є стягнення майнової шкоди у вигляді неодержаного доходу внаслідок неправомірних дій відповідача по видачі 3-ій особі дозволів на автоперевезення та неправомірного здійснення 3-ою особою перевезень пасажирів за тим же маршрутом і в той же час (які, на думку позивача, могли бути перевезені виключно позивачем як переможцем конкурсу).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути в т.ч. відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою і вини особи, яка заподіяла шкоду.

Під шкодою розуміють зменшення або втрату певного особистого чи майнового блага.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Господарськими судами встановлено, що позивачем не доведено складу правопорушення, необхідного для застосування деліктної відповідальності, зокрема, господарські суди дійшли висновку, що видача відповідачем дозволів на відкриття додаткового рейсу сполученням "Кіровоград-Смоліно" третій особі не перебуває в безпосередньому причинному зв'язку з недоотриманням позивачем заявлених до стягнення 15 711,12 грн., оскільки: по-перше, об'єктом проведення конкурсу у березні 2006 р. (переможцем якого визнано позивача) був не весь маршрут у цілому, а конкретні рейси (з відповідним часом відправлення та прибуття), що чітко зафіксовано в договорі, укладеному з позивачем за результатами проведення конкурсу, і підтверджується самим позивачем у позовній заяві; по-друге, рейси здійснювалися позивачем і 3-ою особою не одночасно, а з певним проміжком у часі, достатнім для висновку про те, що здійснення 3-ою особою перевезення певної кількості пасажирів із необхідністю не обумовлювали зменшення на таку ж кількість пасажирів позивача; по-третє, позивачем не подано доказів упущеної вигоди у зазначеному ним розмірі 15 711,12 грн.

Доводи скаржника про порушення його процесуальних прав у зв'язку з прийняттям судом рішення за відсутності скаржника під час його хвороби не можуть бути взяті до уваги, оскільки розгляд справи (призначеної до розгляду вперше на 12.02.2008 р.) неодноразово відкладався судом, у т.ч. за клопотаннями позивача, який брав участь у попередніх судових засіданнях і не був позбавлений можливості подати відповідні докази.

Інші доводи касаційної скарги, які фактично зводяться до необхідності переоцінити наявні у справі докази, яким вже надано оцінку господарськими судами попередніх інстанцій, не спростовують висновків господарських судів про відсутність підстав для задоволення позову.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. - 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанцій з дотриманням правил ст. 43 Господарського процесуального кодексу України факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. - 111-7 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.