Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.07.2008р. (суддя Босий В.П.) задоволено позов ОСОБА_1та визнано недійсними з моменту вчинення рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Оксамит", викладені у протоколі б/н від 18.03.2008р. та у протоколі б/н від 21.04.2008р.

Рішення суду мотивовано порушенням порядку скликання загальних зборів учасників товариства, який визначений чинним законодавством та статутом відповідача. Крім цього, загальні збори 21.04.2008р. скликані та проведені всупереч ухвалі господарського суду Полтавської області від 21.04.2008р., відповідно до якої заборонено відкривати загальні збори, повідомляти про наявність кворуму, керувати роботою загальних зборів, оголошувати питання порядку денного і надавати слово виступаючим, проводити голосування з питань порядку денного зборів і оголошувати підсумки голосування, вести протокол загальних зборів.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.10.2008р. вказане рішення суду скасовано і прийнято нове рішення. Відмовлено в позові ОСОБА_1до товариства з обмеженою відповідальністю "Оксамит" про визнання недійсними рішення загальних зборів товариства "Оксамит" викладених у протоколі б/н від 18.03.2008р. та у протоколі б/н від 21.04.2008р., cтягнуто з ОСОБА_1на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Оксамит" 42,50 грн. державного мита

ОСОБА_1не погоджуючись з постановою суду звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України. У своїй касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову у справі скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

В судове засідання представники третьої особи не з'явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце судового розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу у відсутності зазначеного представника сторони.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно зі статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Оксамит", предметом діяльності товариства є будівельні роботи, виробництво промислової продукції, видобування глини та коліна, транспортні послуги, торгівля тощо. Засновниками (учасниками) товариства є юридичні особи, серед яких сільськогосподарські товариства з обмеженою відповідальністю "Денисівка", "Дружба", "Лукім'я" та громадяни України, які складають трудовий колектив міжгосподарського підприємства Лазірківської МБО. Відповідно до п.7.1 вищим органом товариства є збори учасників, які є правомочними з усіх питань діяльності товариства (п.7.3 статуту). Пунктом 7.2 статуту передбачено, що повідомлення проі проведення загальних зборів здійснюється письмово або через публікацію у друкованих засобах масової інформації із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що під час проведення чергових загальних зборів 14.02.2008р. була визначена наступна дата проведення зборів, а саме: 18.03.2008р. о 14:00 в приміщенні ТОВ "Оксамит" за адресою с.Лазірки, вул.Ворошилова,4, про що учасники товариства та їх представники за довіреностями підписалися в розписці, наявній в матеріалах справи.

Отже, правомірним є висновок суду апеляційної інстанції, що присутні учасники товариства були повідомлені заздалегідь (за 30 календарних днів) про час і місце проведення наступних зборів, та повідомлені щодо порядку денного наступних зборів. З наданої копії списку пайовиків товариства вбачається обізнаність позивача про час і місце проведення наступних зборів, що підтверджується його підписом напроти зазначення прізвища.

На зборах учасників товариства 18.03.2008р. було вирішено провести службову перевірку діяльності директора ОСОБА_1. за період з 17.03.2005р. по 18.03.2008р. та відсторонити його на час проведення перевірки від виконання посадових обов'язків, у зв'язку з чим призначити виконуючим обов'язки директора ОСОБА_4. з тимчасовою передачею йому печатки, оригіналу спеціального дозволу на користування надрами та надання права вчиняти інші дії; передати виконуючому обов'язки директора акту-приймання-передачі всі документи, які стосуються діяльності товариства, матеріальні та грошові цінності.

Відповідно до ст. 61 Закону України "Про господарські товариства" про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційним судом правильно зазначено, що вказаний судом порядок скликання зборів товариства шляхом персонального повідомлення учасників товариства є помилковим, оскільки такий порядок застосовується до проведення зборів учасників акціонерного товариства. А з наданої позивачем копії статуту товариства не вбачається обов'язку персонального повідомлення учасників щодо проведення загальних зборів.

Крім того, як вбачається з п.7.1 статуту вищим органом товариства є збори учасників, які складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Право призначати свого представника (постійного або тимчасового) з числа інших учасників товариства або сторонніх осіб прямо передбачено ст. 58 Закону України "Про господарські товариства".

В матеріалах справи наявна довіреність №1 від 04.01.2008р., посвідчена секретарем Лазірківської сільради Оржицького району Полтавської області про надання позивачем своєму представнику - ОСОБА_5. права одержувати всі необхідні довідки та інші документи, голосувати, розписуватися за довірителя, виконувати інші дії, пов'язані з довіреністю. Матеріали справи не містять доказів скасування довіреності довірителем, тому під час проведення зборів вона вважалася чинною.

Присутність представника позивача на зборах 18 березня 2008р. зафіксовано протоколом загальних зборів, списком пайовиків присутніх на загальних зборах та розпискою про дату наступних зборів 21.04.2008р. Крім того, 18.03.2008р. представник позивача заявив про намір відступу частки на користь іншого учасника товариства, що підтверджується протоколом та заявою самого представника, наявною в матеріалах справи. Розпискою про наступні загальні збори спростовується позиція суду першої інстанції щодо неналежного повідомлення учасників товариства.

Крім цього, позивач вчасно (за 30 календарних днів) повідомлений особисто про час, місце проведення та порядок денний загальних зборів 21.04.2008р., шляхом надсилання йому рекомендованого листа, про що свідчить квитанція №00002663 від 20.03.2008р.

Таким чином, обгрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивач не був позбавлений права в управлінні товариством.

21.04.2008р. на зборах товариства вирішено звільнити ОСОБА_5з посади директора та призначити на цю посаду ОСОБА_2, виключити ОСОБА_1., який володіє 14.42% статутного капіталу товариства "Оксамит" зі складу учасників.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що посилання суду першої інстанції, що загальні збори 21.04.2008р. відбулись всупереч ухвалі господарського суду Полтавської області від 21.04.2008р., яка містила заборону на проведення зборів, є неправомірним, оскільки ухвала винесена судом в день проведення загальних зборів, тому учасники не знали і не могли знати про її існування. Надана представником ОСОБА_1. ОСОБА_6(на підставі доручення від 01.04.2008р.) під час проведення зборів копія ухвали, одержана ним засобом факсового зв'язку, не є достатнім доказом, оскільки не була неналежним чином завіреною, тому в учасників товариства не було правових підстав не проводити збори.

Отже, відповідно до норм Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) у судів не було правових підстав для визнання недійсним рішень загальних зборів учасників товариств, а тому з врахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи господарським апеляційним судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.