розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Львівобленерго" на рішення господарського суду Львівської області від 25.09.2008р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2008р. у справі № 16/157 за позовом прокурора Залізничного району міста Львова в інтересах держави в особі Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" до Відкритого акціонерного товариства "Львівобленерго" про стягнення 881,32 грн.,

за участю представників:

позивача: Коваль Р.П., довіреність № 36-12 від 15.09.2008р.,

відповідача: Коцай О.Б., довіреність № 112-6886 від 19.12.2008р.,

прокуратури: не з’явився.

Прокурор Залізничного району міста Львова (далі –Прокурор) звернувся до господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" (далі –КП "Львівводоканал", Позивач) до Відкритого акціонерного товариства "Львівобленерго" (далі –ВАТ "Львівобленерго", Відповідач) про стягнення 881,32 грн. заборгованості за перевищення норм якісних показників стічних вод.

Рішенням господарського суду Львівської області від 25.09.2008р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2008р., позов Прокурора було задоволено: стягнуто з ВАТ "Львівобленерго" на користь КП "Львівводоканал" 729,37 грн. заборгованості за перевищення норм якісних показників стічних вод, а також 151,95 грн. –в дохід бюджету міста Львова, за скид понаднормативних забруднень та судові витрати витрати по справі –в дохід державного бюджету.

У поданій касаційній скарзі Відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення, а позов Прокурора залишити без розгляду.

Позивач, у своєму відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів Відповідача, просить залишити таку без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 24.05.2004р. між КП "Львівводоканал" та ВАТ "Львівобленерго" було укладено договір № 300377 (далі –Договір), згідно умов якого, Позивач зобов’язався надати Відповідачу (абоненту) послуги у забезпеченні питною водою та прийманні стічних вод, а останній за користування такими послугами –сплачувати їх вартість на умовах, які визначені цим Договором та чинним законодавством України, зокрема, Законом України "Про питну воду і питне водопостачання" (2918-14) , Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України та ін. Правилами (п. 1.1.).

Так, згідно п. 2.1.1. Договору, Позивач зобов’язався приймати стічні води, у яких не перевищено допустимі концентрації забруднювальних речовин в об’ємі 466 м. куб/місяць.

При цьому, пунктом 2.2.7. Договору передбачалось, що Відповідач, у свою чергу, взяв на себе зобов’язання не перевищувати встановлені лімітні водоспоживання і водовідведення та допустимі концентрації забруднювальних речовин в контрольних колодязях на каналізаційних випусках.

Відповідно до п. 3.6. Договору, скидання Відповідачем стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій на його каналізаційному випуску повиненно оплачуватись з відповідним підвищеним коефіцієнтом. Визначення допустимих концентрацій і нарахування додаткової плати за послуги водовідведення проводиться Позивачем відповідно до Правил приймання.

Відповідача віднесено до Переліку підприємств, для яких встановлюється ліміт скиду забруднювальних речовин у міську каналізацію (№ 480 згідно Переліку, затв. Управлінням міського інженерного господарства Львівської міської ради).

Як видно з матеріалів справи, 04.03.2008р. представником Позивача було проведено відбір контрольної вибіркової проби стічних вод для проведення головного і контрольного хімічних аналізів, про що складено відповідний акт за № 2734.

Згідно результату вимірювань відібраної проби стічних вод № 78 від 04.03.-13.03. 2008р., Відповідачем було перевищено ліміт завислих речовин, а саме: аміаку –в 1.9 рази (57 г/куб.м., при встановлених 30 г/куб.м.), БСК5 –в 1 раз (328 г/куб.м., при встановлених 325 г/куб.м. і фосфатів –в 1.5 рази (15 г/куб.м., при встановлених 10 г/куб.м.).

За результатами вимірювань, Позивачем було проведено розрахунок величини додаткової плати за скид Відповідачем стічних вод з порушенням вимог щодо Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації Львова щодо їх складу і властивостей № 2753/36 від 04.04.2008р., за яким Відповідачу було нараховано: 729,37 грн. –за перевищення норм якісних показників стічних вод і 151,95 грн. –за скид понад нормативних забруднень.

При цьому, нараховані кошти Відповідачем сплачено не було.

Суд апеляційної інстанції встановивши обставини справи та враховуючи вимоги законодавства України, зокрема, ст. 44 Водного кодексу України, ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього середовища", п.п. 2.1., 2.4. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, п. 4.2 Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, а також умов Договору (п. 3.6.), дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції, яким позов Прокурора було задоволено та стягнуто з Відповідача суму коштів, вказаних Позивачем у його розрахунку № 2753/36 від 04.04.2008р., за перевищення норм якісних показників стічних вод та за скид понад нормативних забруднень, слід залишити без змін.

Вказані висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними і такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи та наявним матеріалам.

Щодо доводів Відповідача, зазначених ним у касаційній скарзі, про те, що Прокурор був не вправі подавати даний позов до суду, оскільки такий було пред’явлено не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб’єкта господарювання, яким являється КП "Львівводоканал", то колегія суду касаційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" (далі –Закон) при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 даного Закону визначено підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ) прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У зв’язку із цим, необхідно зазначити, що Львівське міське комунальне підприємство "Львівводоканал" є комунальним підприємством, яке безпосередньо підпорядковане Львівській міській раді, що є органом виконавчої влади, та наділене повноваженнями держави здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, дійшли обґрунтованого висновку про правомірність звернення Прокурора з відповідним позовом.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 - 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Львівобленерго" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 25.09.2008р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2008р. у справі № 16/157 –без змін.