Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного 

Суду України у складі:

головуючого                                          Кривенка В.В.,

суддів:                 Гусака М.Б., Житкова В.В., Маринченка В.Л., 

                                Мушинського М.М., Терлецького О.О.,

при секретарі судового засіданні                  Герасименко О.О.,

за участю представників:

ТОВ "РІК"                                        - Підгорного К.Е.,

Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України - Тарновецького І.І.,

розглянувши в судовому засіданні справу за скаргою Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України (далі - Департамент ДПА) про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 7 червня 2006 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РІК" (далі - ТОВ "РІК") до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі - ДПІ у м. Чернігові), Управління державного казначейства в Чернігівській області (далі - УДК в Чернігівській області) та Департаменту ДПА про стягнення надміру сплаченої плати за ліцензією в сумі 75 000 грн.,

У червні 2005 року ТОВ "РІК" звернулося до суду зі згаданим позовом і просило повернути йому з державного бюджету 75 000 грн. надміру сплачених за продовження дії ліцензії на право оптової торгівлі тютюновими виробами на період з 28 квітня 2005 року до 28 квітня 2006 року.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 10 серпня 2005 року, залишеним без зміни ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2005 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 7 червня 2006 року, позов задоволено.

У скарзі Департамент ДПА ставить питання про перегляд за винятковими обставинами й скасування всіх ухвалених у справі судових рішень у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права, а саме статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Скарга Департаменту ДПА підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ТОВ "РІК" отримало ліцензію на оптову торгівлю тютюновими виробами, строк дії якої визначено з 28 квітня 2001 року до 28 квітня 2006 року. 28 березня 2005 року позивач сплатив до державного бюджету черговий щорічний платіж за ліцензію (на період з 28 квітня 2005 року до 28 квітня 2006 року) в розмірі, передбаченому чинним на день сплати законодавством, 50 000 грн. На вимогу Департаменту ДПА позивач доплатив за продовження дії ліцензії ще 75 000 грн. на підставі Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) та деяких інших законодавчих актів України" від 25 березня 2005 року, згідно з яким розмір річної плати за ліцензію на право оптової торгівлі тютюновими виробами збільшено з 50 000 грн. до 125 000 грн.

Задовольняючи позов ТОВ "РІК" про повернення позивачу 75 000 грн. як надмірно сплачених до державного бюджету, суди виходили з того, що сплата позивачем чергового платежу за ліцензію в розмірі, передбаченому чинним на момент сплати законодавством і зарахуванням коштів до державного бюджету до набуття чинності закону, яким змінено розмір річної плати за ліцензію, дає право позивачу на подовження дії ліцензії на відповідний період без будь-яких додаткових умов.

Проте з таким висновком судів погодитися не можна.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон України № 481/95-ВР (481/95-ВР) ) імпорт, експорт і оптова торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами можуть здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності за наявності ліцензії. Ліцензії на право оптової торгівлі видаються терміном на п'ять років, плата за них справляється щорічно. Сплата чергового платежу за ліцензії здійснюється у розмірах, встановлених цим Законом, і справляється за кожний наступний щорічний термін дії ліцензії.

Отже, статтею 15 Закону України № 481/95-ВР визначено порядок справляння чергових щорічних платежів за ліцензії, який є обов'язковим до виконання усіма учасниками правовідносин, що виникають у ході реалізації зазначеної вище норми закону.

Механізм реалізації статті 15 Закону України № 481/95-ВР визначено Положенням про порядок видачі ліцензії на право оптової торгівлі спиртом етиловим, коньячним, плодовим і виноградним, алкогольними напоями та тютюновими виробами, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1999 року № 500 (500-99-п) (далі - Положення).

Згідно з пунктом 16 Положення плата за ліцензію вноситься щороку, відмітка про внесення плати на наступний період проставляється на оригіналі ліцензії на підставі поданих документів, які підтверджують факт надходження до відповідного бюджету грошей. Без такої відмітки дія ліцензії зупиняється.

Відповідно до спільного листа Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України та Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 6 листопада 1996 року № 10-308 строк чергової річної сплати за ліцензію наступає через 12 місяців із дня її видачі.

Аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що розмір річної плати за ліцензію на право імпорту, експорту й оптової торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами на наступний період визначається Законом України № 481/95-ВР (481/95-ВР) , діючим на момент виникнення строку такої плати.

31 березня 2005 року набув чинності Закон України від 25 березня 2005 року № 2505-IV (2505-15) "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) та деяких законодавчих актів України " (далі - Закон України № 2505-IV (2505-15) ), яким внесено зміни та доповнення до Закону України № 481/95-ВР (481/95-ВР) ). Зокрема, розділом 10 Закону України № 2505-IV (2505-15) підвищено розмір річної плати за ліцензію на право оптової торгівлі тютюновими виробами з 50 000 грн. до 125 000 грн.

Отже, чергову річну плату за ліцензію законодавчо збільшено з 31 березня 2005 року, тобто до настання періоду, в якому позивач буде здійснювати ліцензований вид діяльності (з 28 квітня 2005 року), і до того ж він звернувся до Департаменту ДПА із заявою про подовження терміну дії ліцензії раніше встановленого законодавством терміну. Тому вимоги Департаменту ДПА додатково сплатити 75 000 грн. є правомірними, у зв'язку з чим ця сума плати за ліцензію на право оптової торгівлі тютюновими виробами не є надмірно сплаченою.

Таким чином, ухвали Вищого адміністративного суду України й апеляційного суду, а також рішення суду першої інстанції не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і підлягають скасуванню.

Враховуючи те, що фактичні обставини судовими інстанціями встановлено повно та правильно, проте неправильно застосовано норми матеріального права, колегія суддів постановляє нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 242, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Скаргу Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України (rs416048) від 7 червня 2006 року, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2005 року та рішення господарського суду Чернігівської області від 10 серпня 2005 року скасувати, а в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "РІК" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові, Управління державного казначейства в Чернігівській області та Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України про стягнення надміру сплаченої плати за ліцензією в сумі 75 000 грн. відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.