Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 23.07.2008р. (суддя Коротченко Л.С.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.10.2008р. (судді Стрелець Т.Г. –головуючий, Головко В.Г., Мороз В.Ф.), позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ЗАТ "Енерговугілля" на користь держави, в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області заборгованість по орендній платі з урахуванням індексу інфляції в розмірі 1327890,39грн., 3% річних в розмірі 13034,60грн. та пеню в розмірі 95062,46грн., всього 1435987,45грн.; стягнуто з ЗАТ "Енерговугілля" в доход Державного бюджету України державне мито в сумі 14359,87грн.; стягнуто з ЗАТ "Енерговугілля" в доход державного бюджету витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.

Позивач в касаційній скарзі просить скасувати рішення та постанову в частині відмови в задоволенні позову про дострокове розірвання договору оренди і прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову, посилаючись на незастосування норм матеріального права, а саме: ст. 651 ЦК України та ст.ст. 18, 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 23 квітня 2004 року між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) був укладений договір оренди №16-59, цілісного майнового комплексу державного підприємства, Олександрійської ТЕЦ №3 ДХК "Олександріявугілля", на строк 5 років –до 22.04.2009р.

На підставі акту приймання-передачі 23 квітня 2004 року позивач передав відповідачу об’єкт оренди.

Договором оренди визначено розмір орендної плати, строки сплати орендної плати та обов’язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

При цьому суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач заборгував позивачу орендну плату, яка з урахуванням приписів ч.2 ст. 625 ЦК України (з урахуванням встановленого індексу інфляції) становить 1327890,39грн., а також до стягнення належить три проценти річних від простроченої суми в розмірі 13034,60грн. та 95062,46грн. –сума пені.

За таких обставин, враховуючи умови договору та обов’язок орендаря відповідно до вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) щодо своєчасної сплати орендної плати, висновок господарського суду першої та апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по орендній платі колегія суддів визнає правомірним та обґрунтованим.

Щодо позовних вимог про дострокове розірвання спірного договору оренди суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову в позові в цій частині, оскільки позивач не відмовлявся від договору оренди в порядку, передбаченому ст. 782 Цивільного кодексу України; доказів відмови від договору найму позивачем не надано.

Проте, колегія вважає висновки суду в цій частині позовних вимог передчасними, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Право наймодавця відмовитися від договору найму передбачено ст. 782 ЦК України, згідно з якою наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Проте ч. 1 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається. Згідно з ч. 3 цієї норми на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Зважаючи на те, що цей Закон є спеціальним щодо спірних правовідносин, оскільки регулює організаційні та майнові відносини, пов'язані з передачею в оренду державного та комунального майна, а спірне у справі майно віднесено до державної власності, суд попередніх інстанцій дійшов помилкового висновку щодо незастосування при вирішенні спору вищевказаної норми, яка забороняє односторонню відмову від договору та передбачає розірвання договору лише в судовому порядку.

Також слід зазначити, що посилаючись ст. 188 ГК України, яка передбачає порядок зміни та розірвання господарських договорів, суди попередніх інстанцій не дали оцінку листу №147-43 від 24.01.2008р., яким позивач повідомляв орендаря про наявність у нього порушень та невиконання ним обов’язків за договором щодо своєчасної сплати орендної плати, що свідчить про застосування позивачем заходів врегулювання спору у досудовому порядку та відсутність порушення ст. 188 ГК України.

Таким чином, суди не встановили наявність або відсутність підстав для дострокового розірвання спірного договору, виходячи з вищевикладеного, а тому ухвалені в справі судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про розірвання спірного договору оренди не можуть вважатися законними і обґрунтованими.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про розірвання спірного договору оренди підлягають скасуванню, а справа –направленню в цій частині на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. При новому розгляді справи слід врахувати наведене і вирішити спір відповідно до закону.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, п.п.1, 3 ч.1 ст. 111-9, 111-10, ст. 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.10.2008р. та рішення господарського суду Кіровоградської області від 23.07.2008р. у справі №16/90 в частині відмови у задоволенні позову щодо розірвання договору оренди №16-59 від 23.04.2004р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Кіровоградській області та ЗАТ "Енерговугілля", скасувати. В цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.