Прокурор м. Луганська звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в інтересах держави в особі Луганської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зубр-5" про стягнення 65092,71 грн. до місцевого бюджету Ленінського району м. Луганська, у тому числі 62839,21 грн. заборгованості з орендної плати за період з травня 2007 року до травня 2008 року та 2253,5 грн. пені.

Позов мотивовано невиконанням відповідачем обов'язку зі сплати орендної плати за договором оренди землі від 27.12.06, зареєстрованим 23.01.07 за №040740200011.

Рішенням від 14.08.08 господарський суд Луганської області 9суддя Лісовицький Є.А.) позов задовольнив, стягнувши з відповідача на користь позивача спірну суму заборгованості.

Постановою від 11.11.08 Луганський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Бойченка К.І. –головуючого, Єжової С.С., Семендяєвої І.В.) рішення суду першої інстанції скасував, а в задоволенні позову відмовив з підстав відсутності спірної заборгованості з віднесенням судових витрат на позивача.

Постанова мотивована встановленням на підставі наданих відповідачем платіжних документів, акту звірки від 03.11.08, довідки Ленінської міжрайонної податкової інспекції від 11.11.08 обставин відсутності заборгованості відповідача за спірний період.

Ухвалою від 21.01.09 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Касатор доводить неврахування судом апеляційної інстанції обставини виникнення заборгованості з орендній платі внаслідок неврахування відповідачем зміни грошової оцінки землі на підставі рішення ради від 28.12.07, відповідно до якого та умов договору розмір орендної плати збільшено.

Відповідач проти вимог касаційної скарги заперечив з посиланням на обставини сплати ним орендної плати на умовах укладеного між сторонами у справі договору оренди землі від 27.06.06.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та Генеральної прокуратури України, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спір у даній справі виник стосовно виконання укладеного між сторонами договору оренди землі від 27.12.06 №040740200011, згідно з яким позивач передав відповідачу в оренду земельну ділянку загальною площею 2,38 га, розташовану у м. Луганськ по вул. Гастелло, а відповідач зобов'язався сплачувати за користування нею орендну плату в розмірі земельного податку з коефіцієнтом 2,5 щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що за період з травня 2007 до травня 2008 року відповідач не сплатив орендну плату в сумі 62839,21 грн., у зв'язку з чим нарахована пеня за несвоєчасну сплату орендної плати в сумі 2253,5 грн.

При цьому суд виходив з положень ст. 206 Земельного кодексу України, згідно з якою використання землі в Україні є платним, ст. 24 Закону України "Про оренду землі", яка передбачає право орендодавця вимагати від орендаря сплати орендної плати за землю, та ст. 96 Земельного кодексу України, відповідно до якої землекористувачі зобов’язані своєчасно сплачувати орендну плату. Також суд послався на положення ст. 526 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору.

Суд апеляційної інстанції не погодилася з вказаними висновками, встановивши на підставі умов договору оренди, розрахункових документів по сплаті орендної плати за землю, довідки Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 11.11.08 №19-300 обставини відсутності заборгованості відповідача за цим договором оренди, оскільки зміни до нього в установленому порядку внесені не були.

Судова колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, оскільки ст.ст. 13, 14, 19 Закону України "Про плату за землю" визначено в якості підстав для нарахування земельного податку дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, –договір оренди такої земельної ділянки. Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до ст.ст. 13, 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. До істотних умов договору, зокрема, віднесено орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно зі ст. 22 Закону "Про оренду землі" орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, справляється виключно у грошовій формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

З аналізу викладених законодавчих норм, які регулюють сплату орендної плати за землю, вбачається обов'язковість здійснення орендної плати виключно на умовах, узгоджених сторонами договору оренди землі, а будь-які зміни орендної плати у грошовому виразі вимагають погодження сторін, а в разі не досягнення згоди з цього приводу в судовому порядку, як це передбачено ст.ст. 23, 30 Закону України "Про оренду землі".

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, пункт 14 спірного договору оренди, в якому визначена грошова ставка оренди землі, не був змінений сторонами. Посилання ж позивача на виникнення заборгованості на підставі п.п. 8, 11 договору є безпідставними, оскільки ці положення договору не містять грошового виразу орендної плати, а відтак не можуть бути підставою для розрахунку заборгованості.

Згідно з викладеними в касаційній скарзі доводами відповідач отримав своєчасно дані для обрахування орендної плати за землю на 2007-2008рр., але сплачував орендну плату за власним розрахунком. Обставини узгодження сторонами грошової ставки на відповідний період при розгляді справи не доведені,

Звертаючись з позовною заявою, позивач визначив предметом позову –несплату відповідачем орендної плати у 2007-2008рр., не оспорюючи при цьому розрахунок цієї плати, здійснений орендарем.

З огляду на викладене судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про недоведення позивачем обставин несплати відповідачем орендної плати відповідно до умов укладеного сторонами договору, та безпідставне визначення ним спірної заборгованості на підставі власного рішення від 28.12.07 №28/10, а не узгоджених сторонами умов з внесенням відповідних змін до договору.

Крім того, касатор посилається на невідповідність вимогам закону віднесення на Луганську міську раду судових витрат, оскільки органи самоврядування звільнені від сплати державного мита.

Такий висновок суперечить положенням ст. 49 ГПК України, згідно з якою стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.