Ясногородська сільська рада звернулась до господарського суду м. Києва з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 про розірвання укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки загальною площею 9 га, зареєстрованого 11.08.03 за №002; зобов'язання Макарівського районного відділу земельних ресурсів внести до Державного земельного кадастру пов'язані з таким розірванням зміни; а також зобов'язання відповідача повернути орендовану земельну ділянку.

Позов мотивовано тим, що відповідач протягом строку дії договору не приступив до використання орендованої земельної ділянки та не здійснив передбачених договором заходів щодо поліпшення стану земельної ділянки.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на недоведеність доводів позивача.

Рішенням від 19.08.08 господарського суду Київської області (суддя Євграфова Є.П.), яке залишено без змін постановою від 12.11.08 Київського міжобласного апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Зеленіної Н.І. -головуючого, Разіної Т.І., Фаловської І.М.), в порядку п. 1 ст. 83 ГПК України визнано недійсним спірний договір оренди земельної ділянки, а в задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані відсутністю в позивача права на надання в оренду спірної земельної ділянки, оскільки ця ділянка розташована за межами населеного пункту с. Ясногородка.

Ухвалою від 28.01.09 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування вказаних рішення і постанови та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована неповним з'ясуванням судами обставин справи, ненаданням правової оцінки наданим відповідачем доказам. Касатор посилається на вимоги п. 3 ч. 2 ст. - 111-10 ГПК України у зв'язку з незалученням до участі в справі нотаріуса, що посвідчив оспорюваний договір, та Макарівської районної державної адміністрації. Також скаржник зазначає про незастосування судами наслідків визнання правочину недійсним.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, 05.08.03 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 9 га, що знаходиться в межах Ясногородської сільської ради Макарівського району Київської області, строком на 40 років з метою створення ним ставка для риборозведення. Акт прийому-передачі земельної ділянки підписано 07.08.03. Договір зареєстровано у Макарівському районному відділі земельних ресурсів Київської області 11.08.03 за №002.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач заявив вимоги про розірвання вказаного договору з підстав невиконання відповідачем його умов; зобов'язання Макарівського районного відділу земельних ресурсів внести до Державного земельного кадастру пов'язані з таким розірванням зміни; а також зобов'язання відповідача повернути орендовану земельну ділянку.

Обставини щодо наявності передбачених законом підстав для розірвання спірного договору при розгляді справи не досліджувались, оскільки суди дійшли висновку про недійсність цього договору та застосували передбачені п. 1 ст. 83 ГПК України повноваження.

При цьому суди виходили з того, що земельна ділянка передана в оренду особою, яка відповідно до законодавства не мала повноважень на розпорядження нею, оскільки відповідно до вимог п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) розпорядження цією ділянкою належить до повноважень Макарівської районної державної адміністрації.

Як вбачається з рішення і постанови в справі, такий висновок судів заснований на довідці Управління земельних ресурсів у Макарівському районі №0112/1685 від 12.08.08, згідно з якою відповідно до проекту формування та встановлення меж населеного пункту земельній ділянці, яка перебуває в оренді СПД ОСОБА_1площею 9 га, кадастровий номер не присвоювався, а земельна ділянка знаходиться за межами с. Ясногородка.

Відповідно до ст.ст. - 4-2, - 4-3, 43 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За вимогами ст.ст. 84, 105 ГПК України в рішенні та постанові мають бути зазначені, зокрема, встановлені судами обставини; докази, на підставі яких прийнято рішення; доводи, за якими відхилено ті чи інші докази.

Всупереч вказаним вимогам в рішенні та постанові судів відсутні жодні зазначення про надання певної правової оцінки, тобто прийняття до уваги або відхилення, наданим відповідачем доводам та доказам, зокрема, довідці Макарівського районного відділу земельних ресурсів стосовно присвоєння земельній ділянці кадастрового коду, про наданні якої при розгляді справи судом першої інстанції зазначено в апеляційній скарзі.

Отже, висновок судів про розташування спірної земельної ділянки поза межами населеного пункту с. Ясногородка не можна визнати таким, що ґрунтується на всебічному і повному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, оскільки він не заснований на дослідженні даних Державного земельного кадастру, а також відповідних правових актів щодо встановлення меж вказаного населеного пункту.

Позиція Ясногородської селищної ради та Макарівської районної державної адміністрації стосовно розташування спірної земельної ділянки та їх повноважень з розпорядження нею судами не з'ясовувалась.

Макарівська районна державна адміністрація, не зважаючи на висновок судів про наявність саме в неї відповідних повноважень щодо спірної земельної ділянки, до участі в справі взагалі не залучена. Також до участі в справі не залучений орган земельних ресурсів, до якого заявлена одна з позовних вимог. В силу ж п. 3 ч. 2 ст. - 111-10 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування судових рішень, що стосуються прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

Більш того, суди визнали недійсним договір оренди спірної земельної ділянки, не надавши жодної правової оцінки обставинам щодо дійсності рішення ради, на підставі якого цей договір укладено.

Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про скасування рішення і постанови в справі як таких, що прийняті з порушенням вимог процесуального права. Справа підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин та залучення до участі у справі всіх осіб, прав і обов'язків яких стосуються спірні правовідносини.

Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9-12 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу задовольнити.

2. Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.11.08 та рішення господарського суду Київської області від 19.08.08 у справі №9/426-08 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.