розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного архітектурного ательє "С. Васільєв" на рішення господарського суду Запорізької області від 5 листопада 2008 року у справі № 7/388/08 за позовом приватного архітектурного ательє "С. Васільєв" до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ПІФ" про стягнення суми, –

У вересні 2008 року приватне архітектурне ательє "С. Васільєв" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ПІФ" про стягнення 173823,93 грн. заборгованості, з урахуванням встановленого індексу інфляції, 26905,50 грн. пені за неналежне виконання договірних зобов'язань, посилаючись на порушення відповідачем умов договору на виконання проектних робіт від 2 жовтня 2006 року № 16-2006 в частині оплати виконаних робіт.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 5 листопада 2008 року в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати прийняте у справі судове рішення, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, та постановити нове рішення про задоволення позову.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення –без змін, посилаючись на відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 2 жовтня 2006 року сторонами у справі укладено договір на виконання проектних робіт № 16-2006, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням замовника, а замовник –прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з п.п. 2.3.2, 2.3.3 договору № 16-2006 підрядник зобов'язаний здати замовнику виконані роботи за актом приймання-передачі виконаних робіт і передати йому проектну документацію. По закінченню виконання робіт позивач зобов'язаний письмово сповістити відповідача про готовність проектної документації до здачі на протязі двох днів до здачі.

Відповідно до п. 5.1 договору здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами після виконання позивачем підрядних робіт. Акт прийому виконаних робіт позивач надає відповідачу після закінчення виконаних робіт. Відповідач повинен розглянути та підписати акт протягом 3 днів з моменту його отримання.

Згідно з п. 4.3 договору підрядник вправі призупинити виконані роботи в разі, зокрема, несвоєчасного підписання замовником актів виконаних робіт, ненадання замовником вихідних даних –комплекту технічних умов, матеріалів геодезичних та геологічних досліджень, юридичних документів.

Поновлення виконання робіт підрядником здійснюється на умовах, додатково узгоджених сторонами, при цьому замовник зобов'язаний компенсувати підряднику витрати та збитки, понесені останнім у зв'язку з призупиненням робіт.

Відповідно до календарного плану робіт (додаток № 2 до договору № 16-2006) строки початку та закінчення робіт будуть визначені після отримання замовником технічних умов та обумовлені окремим протоколом.

Даний протокол сторонами не узгоджувався та не складався.

Відмовляючи в позові, господарський суд першої інстанції виходив з того, що належних доказів виконання зазначених умов договору позивач не надав, як і доказів того, що відповідач прийняв виконані позивачем роботи та підписав акт виконаних робіт, який за договором № 16-2006 є підставою для проведення розрахунків, вимога щодо здійснення розрахунків за виконані роботи відповідачу не направлялась, тобто відсутні докази виконання сторонами умов п. 5.1 договору № 16-2006, а тому відсутні документальні підстави для оплати робіт і строк оплати робіт не настав.

Висновок місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування прийнятого у справі судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

Касаційну скаргу приватного архітектурного ательє "С. Васільєв" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 5 листопада 2008 року у справі № 7/388/08 –без змін.