Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кривди Д.С.,

суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Івженко С.С.

від відповідача: Нагаївська Н.В.

розглянувши касаційну скаргу Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2008р.

у справі № 6/320 Господарського суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Північспецбудмонтаж"

до Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

про зобов’язання підписати додаткову угоду,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Північспецбудмонтаж" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи про зобов’язання підписати додаткову угоду №2 до договору про пайову участь у будівництві житла від 28.09.2007р. №21-5/129 щодо зміни вартості одного квадратного метра житла, кількості квадратних метрів житла, що підлягають передачі та перелік з характеристикою квартир, що підлягають передачі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Північспецбудмонтаж" заявою уточнило позовні вимоги, а саме виклало умови додаткової угоди.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.07.2008р. (суддя С.А.Ковтун), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2008р. (судді: В.В.Андрієнко, О.В.Вербицька, С.І.Буравльова), позовні вимоги задоволено частково, зобов’язано Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи підписати протягом десяти днів з дня набрання рішенням законної сили додаткову угоду № 2 до договору про пайову участь у будівництві житла № 21-5/129 від 28.09.2007р. з Товариством з обмеженою відповідальністю "Північспецбудмонтаж" щодо зміни вартості одного квадратного метра житла, кількості квадратних метрів житла, що підлягають передачі та перелік з характеристикою квартир, що підлягають передачі в редакції зазначеній в резолютивній частині рішення, в іншій частині позовних вимог відмовлено, стягнуто з Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Північспецбудмонтаж" 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 10.07.2008р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2008р. Свою вимогу Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи мотивує тим, що господарським судом першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування місцевим та апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи підлягає задоволенню.

Господарським судом встановлено:

28.09.2007р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про пайову участь у будівництві житла № 21-5/129, за яким відповідач зобов’язався сплатити кошти у розмірі 12928797,27грн. з метою отримання житла, а позивач зобов’язався передати позивачу у трьохмісячний термін після попередньої оплати 65 житлових квартир площею 3887,19кв. м. за ціною 3326,00грн. за один кв.м. в Сумській області, м. Путивль по вул. Ковпака, 7.

Даний договір було укладено відповідно до Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" (1490-14) .

Згідно преамбулі Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" (1490-14) цей Закон встановлює правові та економічні засади здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок державних коштів. Метою цього Закону є створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель, а також запобігання проявам корупції у цій сфері, забезпечення прозорості процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти та досягнення оптимального і раціонального їх використання.

Таким чином, із судових рішень випливає, що позивач є переможцем торгів (тендеру) у процедурі закупівлі виконання робіт за державні кошти, за результатом яких і було укладено вищезгаданий договір між ним та відповідачем.

Право на захист цивільних прав та інтересів встановлено ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту цивільного права визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України, згідно якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2, ч. 3 ст. 20 ЦК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Отже, із приписів вищенаведених правових норм випливає, що захист прав особи здійснюється способом, що визначений законодавством.

Як вже було зазначено, позивач просить зобов’язати відповідача підписати додаткову угоду до договору. Проте, такий спосіб захисту права чинним законодавством не передбачено.

За таких обставин, позов задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки, спосіб захисту права, який обрано позивачем чинним законодавством не передбачений, то задовольнивши позов господарський суд порушив приписи ст. 19 Конституції України, ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України у зв’язку з чим, прийняті у даній справі судові рішення підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 2 ст. 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи задовольнити.

Рішення Господарського суду м. Києва від 10.07.2008р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2008р. у справі № 6/320 скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Північспецбудмонтаж" на користь Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи 85грн. за розгляд скарг в апеляційній та касаційній інстанції.

Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ на виконання ч. 4 цієї постанови із зазначенням відповідного рахунку.