Визнано за Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Приємне" право на безоплатне придбання у власність земельну ділянку, площею 5,0 га в с. Лазурне Маломаяцької сільської ради для розміщення житлово-будівельного кооперативу.

Судове рішення мотивовано тим, що ч.1 ст. 41 Земельного кодексу України встановлено, що житлово - будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового та гаражного будівництва передають безоплатно у власність або надають в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Позивач, як житлово-будівельний кооператив має право на отримання на свій вибір земельної ділянки під забудову на умовах оренди або безоплатно у власність, відповідачем доказів щодо наявності перешкод для надання спірної земельної ділянки у власність позивача суду не надано.

Не погоджуючись з судовим рішенням заступник прокурора Автономної Республіки Крим звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням і просить рішення господарського суду скасувати, мотивуючи тим, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст.4,16,41,149,151, Земельного кодексу України (2768-14) , ст. 32 Закону України "Про власність", ст. 94 Господарського кодексу,ст.ст. 134- 137 Житлового кодексу України, а також не залучено до участі у справ належного відповідача –ДП Алуштинське лісове господарство".

Від ОК "Житлово-будівельний кооператив "Приємне" надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги з неможливістю його представника прибути в засідання із-за хвороби.

Дане клопотання не підлягає задоволенню з тих підстав, що ОК "Житлово-будівельний кооператив "Приємне" є юридичною особою і тому зобов’язаний був забезпечити, при необхідності, явку іншого представника. Доказів перебування на лікарняному представника суду не надано.

До того ж, ухвалою Вищого господарського суду України від 17.12.2008 доведено до відома сторін, що нез’явлення представників в засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційне подання задовольнити частково.

Господарським судом встановлено, що рішенням Маломаяцької сільської ради Автономної Республіки Крим № 27-134 від 08.10.2004 Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Приємне" (далі - ОК ЖБК "Приємне") надано дозвіл на підготовку матеріалів попереднього місця розташування земельної ділянки для розміщення житлово - будівельного кооперативу "Приємне", площею 5,0 га за рахунок земель Алуштинського лісового господарства.

Рішенням Маломаяцької сільської ради Автономної Республіки Крим №11-26 від 31.08.2007 затверджено матеріали попереднього погодження місця розташування земельної ділянки, площею 5,0 га Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Приємне" для розміщення житлово-будівельного кооперативу та одночасно відмовлено у наданні дозволу на підготовку проекту землеустрою земельної ділянки.

Господарським судом також встановлено, що 16.11.2007 ОК "ЖБК "Приємне" звернувся до Маломаяцької сільської ради із клопотанням про зміну умов відведення земельної ділянки, площею 5,0 га в с. Лазурне з надання в оренду на безоплатну передачу у власність.

Листом від 14.12.2007 Маломаяцька сільська рада повідомила позивача про відмову у задоволенні вищевказаного клопотання, за відсутністю підстав для безоплатної передачі у власність земельної ділянки.

Як встановлено господарським судом, спірна земельна ділянка знаходиться у користуванні державного підприємства "Алуштинське лісове господарство".

Отже, згідно чинного законодавства України до надання земельної ділянки іншому користувачеві ця земельна ділянка повинна бути вилучена у державного підприємства "Алуштинське лісове господарство".

В матеріалах справи відсутні докази вилучення земельної ділянки у державного підприємства "Алуштинське лісове господарство".

Порядок вилучення земельних ділянок передбачений ст.ст. 149, 151 Земельного кодексу України.

Відповідно ст. 27 Лісового кодексу України до повноважень Кабінету Міністрів України відноситься передача у власність, надання в постійне користування для несільськогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею більш як 1 гектар, які знаходяться у державній власності.

За ст. 56 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Однак, господарським судом Автономної Республіки Крим цим правовим нормам не надано належної правової оцінки.

Господарським судом також не прийнято до уваги, що відповідно до ст. 41 Земельного кодексу України, житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Статтею 94 господарського кодексу України передбачено, що кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом.

За ст. 134 Житлового кодексу України, до житлово-будівельного кооперативу приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і перебувають на обліку бажаючих вступити до житлово-будівельного кооператуву.

Докази того, що створення та діяльність ОК ЖБК "Приємне" відповідають вимогам Житлового кодексу України (5464-10) , в матеріалах справи відсутні.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що розпорядження землями територіальної громади міста належить до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Однак, господарські суди при розгляді даної справи цього не врахували.

У відповідності з п.1 постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 16.04.2004 (va007700-04) "Про практику застосування земельного законодавства при розгляді цивільних справ", судам необхідно при розгляді земельних і майнових спорів, пов'язаних із земельними відношеннями, неухильно додержувати норм Конституції та законів України, прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів про землю та її охорону, захищати права всіх суб'єктів права власності на землю та господарювання на ній.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови № 11 (v0011700-76) від 29.12.1976 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Зважаючи на те, що відповідно зі ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому рішення у справі підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд господарському суду.

При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, ст. 111-9 - ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України