01.08.2005 року ТОВ "Звукспецмонтаж" (далі –позивач) звернулося з позовом до Дочірнього підприємства "Загальнокурортний будинок культури" ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі –відповідач) про визначення розміру часток згідно Договору про спільну діяльність після внесення ТОВ "Звукспецмонтаж" невід'ємних поліпшень у спільне майно з врахуванням відповідного збільшення долі ТОВ "Звукспецмонтаж" до 85/29 %, що складає 433302 грн. та долі Дочірнього підприємства "Загальнокурортний будинок культури" до 14, 71%, що складає 71714 грн., а також про зобов'язання відповідача укласти додаткову угоду до Договору про співробітництво від 25.10.2000 року про зміну розміру часток в спільній дольовій власності згідно вищезазначеної пропорційності між позивачем та відповідачем.

Заявою про уточнення позовних вимог від 30.09.2005 року позивач просив визнати частки в праві спільної часткової власності за Договором про співробітництво від 25.10.2000 року після внесення ТОВ "Звукспецмонтаж" невідокремлених поліпшень спільного майна в розмірі: ДП "Загальнокурортний будинок культури" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця"- 14,71 %, що складає 74714 грн. і ТОВ "Звукоспецмонтаж"- 85,29%, що складає 433302 грн. та просив суд зобов'язати відповідача внести зміни до Договору про співробітництво від 25.10.2000 року щодо зміни розміру часток у праві спільної часткової власності у вищезазначеній пропорційності між позивачем та відповідачем.

Справа розглядалась судами неодноразово. Постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2006 року попередні рішення судів першої та апеляційної інстанцій було скасовано з направленнями справи на новий судовий розгляд (том 3, а.с.115-120), Постановою Вищого господарського суду України від 30.07.2008 року також скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий судовий розгляд (том 4, а.с. 140-145).

Рішенням господарського суду Автономної республіки Крим від 25.09.2008 року позов задоволено, встановлено розмір часток за Договором про співпрацю від 25.10.2000 року після внесення ТОВ "Звукспецмонтаж" невідокремлених поліпшень спільного майна з урахуванням відповідного збільшення частки ТОВ "Звукспецмонтаж" в праві спільної часткової власності в розмірі : ДП "Загальнокурортний будинок культури" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця"- 14,71%, що складає 74714 грн. і ТОВ "Звукспецмонтаж" –85,29%, що складає 433302 грн. (том 4, а.с.158-162).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.11.2008 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін. (том 4, а.с.196-210).

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями третя особа –закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" звернулось з касаційною скаргою, якою просило скасувати прийняті у справі рішення, обґрунтовуючи їх прийняття з порушенням норм про підвідомчість спору господарському суду, виходом за межі способів захисту цивільних прав, не дослідженням судами правового статусу майна, внесеного учасником спільної діяльності, що зумовило неправильне застосування статті 1134 ЦК України, порушенням норм статті 35 ГПК України щодо преюдиційності встановлення окремих фактів, які мають значення у даній справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову касаційної інстанції на підставі встановлених судами фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Згідно з статтею 12 ГПК України господарським судам підвідомчі спори, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

За приписами статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватись на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

А згідно з статтею 1132 Цивільного кодексу України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Відповідно до статті 1134 Цивільного кодексу України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном. Користування спільним майном учасників здійснюється за їх спільною згодою, а в разі недосягнення згоди –у порядку, що встановлюється за рішенням суду. Обов'язки учасників щодо утримання спільного майна та порядок відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням цих обов'язків, встановлюється договором простого товариства.

Відтак, цивільним законодавством не передбачено виникнення спільної часткової власності в учасників спільної діяльності на ґрунті майна, яке не належало на праві власності учаснику товариства, а перебувало у володінні та користуванні зазначеного учасника та було передано за договором про спільну діяльність без об'єднання вкладів у спільне користування. Також зазначеними нормами права регламентується необхідність врегулювання договірними умовами порядку відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням такого майна.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про підвідомчість зазначеного спору суду, з огляду на те, що визнання часток в спільній діяльності сторін є наслідком виконання умов договору про спільну діяльність.

Разом з тим, за змістом рішення суду першої інстанції від 25.09.2008 року вбачається, що рішенням господарського суду АРК Крим від 08.06.2007 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.09.2009 року у справі №2-26/17279.1-2006 за участі тих же сторін визнано право власності на частки сторін за договором про спільну діяльність - будівлі та споруди танцювального майданчика "Дружба" в місті Ялта, парк "Приморський", згідно якого за ТОВ "Звукспецмонтаж" визнано право власності в розмірі 85, 29% спірного об'єкту.

Разом з тим, судами при розгляді справи № 2-26/8897.2-2008 не досліджувалось чи були предметом спору в іншій справі (№2-26/17279.1-2006 ) вимоги щодо визнання часток у спільній діяльності, як складова частина вимог про визнання права спільної часткової власності. У випадку встановлення таких обставин суду належало припинити провадження в зазначеній справі з огляду на розгляд позовних вимог по предмету даного спору, як складової частини позовних вимог у справі №2-26/17279.1-2006.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2006 року при направленні справи на новий судовий розгляд (том 3, а.с.115-120) зазначалося про необхідність дослідження судами правового статусу майна, яке було передано в спільну діяльність та умов такої передачі згідно договору про спільну діяльність (чи була вона майновим внеском сторони в спільну діяльність із створенням спільної часткової власності, чи в спільну діяльність передавалось право користування майном без створення спільної власності).

Однак, в порушення приписів статті 111-12 ГПК України вказівки касаційного суду виконано не було.

Визначаючи правовий статус майна ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", яке було передано Дочірньому підприємству "Загальнокурортний будинок культури" в користування судам слід було зважити на наступне.

Постановою Верховної Ради Української PCP "Про захист суверенних прав власності Української PCP" від 29 листопада 1990 року № 506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української PCP про роздержавлення майна.

Статтею 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України" від 10 вересня 1991 року № 1540-ХІІ встановлено, що майно підприємств, установ і організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування є державної власністю України.

Постановою Ради Міністрів охорони здоров'я УРСР № 606 від 23 квітня 1960 року "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати Міністерство охорони здоров'я зобов'язане було передати у строк до 1 травня 1960 року Українській республіканській раді профспілок з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок. Згідно п. 2 вказаної Постанови майно передавалося профспілковим організаціям у відання.

Після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України.

Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної Ради міста Києва № 1971 від 23 грудня 1991 року було зареєстроване ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", яке створено на майні засновників Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. При цьому вкладом Федерації професійних спілок України є основні фонди та оборотні кошти санаторно-курортних закладів, підприємств і організацій профспілок загальною вартістю 751 234 350 грн., що становить 92, 92 % розміру статутного фонду.

Таким чином, майно передане до статутного фонду закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" не у власність, а в господарське відання та продовжує бути державною власністю.

Згідно зі ст. 1 Тимчасового Положення "Про Фонд державного майна України", затвердженого постановою Верховної Ради України від 7 липня 1992 року, Фонд державного майна України здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна і виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Відтак, досліджуючи правовий статус майна, переданого дочірнім підприємством "Загальнокурортний будинок культури" ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" у спільну діяльність за договором від 25.10.2000 року, судам належало дослідити чи не було спірне майно внеском у статутний фонд ЗАТ "Укрпрорфоздоровниця", хто є його власником та хто вправі погоджувати невід'ємні поліпшення спірного майна, переданого згідно договору від 25.10.2000 року.

Про необхідність дослідження судами правового статусу майна ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" та залучення ФДМУ у випадках встановлення належності спірного майна державі зазначає Верховний суд України у Постановах: №08/332 від 18.11.2008 року в справі №3-30/475-05-11719 та №07/261 від 25.09.2007 року в справі №30/475-05-11719.

Також Вищий господарський суд України, скасовуючи попередньо прийняті у справі рішення судів зазначав на необхідності дослідження умов договору про співпрацю від 25.10.2000 року, зокрема, положень пункту 5.1 Договору, який регламентує, що грошові та майнові внески сторін, що внесені на виконання зобов'язань за договором на момент його підписання залишаються у власності сторін і узагальненню не підлягають, а майно, що створене чи придбане сторонами в результаті спільної діяльності складає їх загальну часткову власність і враховується на окремому балансі, також касаційним судом зазначалось про необхідність дослідження протоколів №1,2,3 до договору про співпрацю та встановлення їх відповідності закону, а також зазначалось про необхідність дослідження згідно умов договору та його додатків до якої згоди дійшли сторони при визначенні їх долей в спільній частковій власності та визначенні порядку несення витрат на утримання майна, переданого в спільну діяльність, зокрема його капітального ремонту.

Як встановлено судами, 25.10.2000 року між позивачем та відповідачем у справі було укладено договір про співробітництво, який за своєю правовою природою є різновидом договорів про співпрацю. Предметом договору сторони визначили співробітництво в області організації культурного відпочинку шляхом об'єднання майна, яке є в учасників, інтелектуальних можливостей та досвіду учасників у зазначеній сфері (п. 1.1 Договору). Строк дії договору було визначено до 25.10.2005 року (п.7.1 Договору). Умовами договору не передбачалось об"єднання внесків сторін (пункт 5.1 Договору, том 1, а.с.40-42).

Матеріалами справи підтверджується, що згідно Протоколу №1 від 17.01.2001 року відповідач, як сторона-1, передав на виконання пункту 5.1 Договору у спільну діяльність цілісний майновий комплекс-танцювальну площадку "Дружба" в парку "Приморський" у місті Ялта, а позивач зобов'язався передати все необхідне обладнання для організації там центру відпочинку та розваг (п. 1.1 Протоколу) (том 1, а.с.43).

Матеріалами справи також підтверджується, що згідно протоколу №3 від 12.03.2002 року сторони дійшли згоди, про те, що майно, яке було внесено згідно Протоколу №1 від 17.01.2001 року стає спільною частковою власністю сторін з визначенням долей сторін по 50% (том 1, а.с.45).

Судами першої та апеляційної інстанції не було дано оцінки зазначеному протоколу на предмет, компетентності відповідача, як користувача спірним майном, вносити його від імені власника до спільної часткової власності, а відтак, не дано оцінки такому додатку до спірного договору, як протоколу №3 від 12.03.2002 року на предмет його відповідності Постанові Верховної Ради Української PCP "Про захист суверенних прав власності Української PCP" від 29 листопада 1990 року № 506 (506-12) , якою введено мораторій на перехід майна з державної власності до прийняття відповідних законів про роздержавлення майна.

За змістом оскаржуваних судових рішень вбачається, що судами не було досліджено хто є власником спірного майна (ФДМУ чи ЗАТ "Укрпрофоздоровниця) з огляду на зазначені вище особливості передачі майна ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" при його утворенні та чи погоджувався власник на проведення позивачем капітального ремонту, який визнано невідокремленим поліпшенням майна.

З огляду на невиконання вказівок касаційної інстанції при попередньому скасуванні судових рішень у справі та неповноту дослідження обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судові рішення у справі слід скасувати, направивши її на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно встановити правовий статус майна, яке було передано відповідачем за договором про співпрацю від 25.10.2000 року, залучити до участі у справі відповідні органи ФДМУ, дослідити компетентність відповідача у справі на укладення змін до договору з передачею майна в спільну часткову власність, дослідити обставини погодження власником майна проведення невід'ємних поліпшень зазначеного майна та з врахуванням всіх обставин справи дійти висновку про можливість визначення частки в спірному майні за наслідком ведення спільної діяльності згідно договору про співпрацю від 25.10.2000 року.

Колегія суддів зазначає, що доводи скаржника про неврахування судами преюдиційності обставин, зазначених у тексті мотивувальної частини Постанови ВГСУ від 03.04.2007 року у справі №3/642 є необґрунтованими, оскільки відповідно до положень статті 35 ГПК України преюдиційними є тільки факти, встановлені рішенням господарського суду. Такі факти знаходять своє відображення в резолютивній частині судового рішення. Окремі обставини, яким дана відповідна оцінка в мотивувальній частині судового рішення не є преюдиційними фактами в розумінні статті 35 ГПК України. З такою правовою позицією погодився Верховний суд України у Постанові ВСУ №07/009 від 19.12.2006 року у справі №46/08-06.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

1. Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"задовольнити.

2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.11.2008 та рішення господарського суду АР Крим від 25.09.2008 скасувати, справу №2-26/8897.2-08 направити на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.