Рішенням господарського суду міста Києва від 2 жовтня 2008 року (суддя Смілянець В.В.) задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Согдіана і К" (далі – ТОВ "Согдіана і К") до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Гримвія" (далі –ТОВ "Торгова компанія "Гримвія"), третя особа закрите акціонерне товариство "Київський пивзавод № 1" (далі – ЗАТ "Київський пивзавод №1"), визнано

недійсним, з моменту його вчинення, договір відступлення права вимоги від 30 червня 2006 року, укладений між ТОВ "Согдіана і К" та ТОВ "Торгова компанія "Гримвія"), стягнуто з ТОВ "Торгова компанія "Гримвія" на користь позивача 1 122, 08 грн. витрат за проведення судово-технічної експертизи документів, 1 353, 60 грн. витрат за проведення судово-почеркознавчої експертизи, 203 грн. судових витрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2008 року у справі № 40/109 (колегія суддів: Бойко О.В. - головуючий, Омельченко Л.М., Воропаєва Н.О.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

В касаційній скарзі ЗАТ "Київський пивзавод №1" просить прийняті у справі рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позивачу у задоволенні позову відмовити.

При цьому заявник посилається на порушення судами попередніх інстанцій ст.ст. 203, 215, ч. 1 ст. 218, ст. 513 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ).

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, проаналізувавши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 1 січня 1999 року між ТОВ "Согдіана і К" та ЗАТ "Київський пивзавод № 1" було укладено договір № 442/98-К, відповідно до п. 1.1 якого позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ та повинен був сплатити його вартість. Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 122 513, 48 грн.

27 вересня 2002 року між ЗАТ "Київський пивзавод № 1" та кредиторами було укладено мирову угоду у справі про банкрутство № 16/62-6 ЗАТ "Київський пивзавод № 1" (далі –мирова угода), яка була затверджена ухвалою господарського суду міста Києва від 24 жовтня 2002 року. Згідно з додатком № 1 до мирової угоди вимоги позивача ЗАТ "Київський пивзавод № 1" зобов'язалось погасити у І кварталі 2005 року у сумі 61 256, 74 грн. та у IV кварталі 2005 року у сумі 61 256, 74 грн.

Судом першої інстанції також встановлено, що директором позивача станом на 30 червня 2006 року була Бабинська О.А., а фізична особа Меджидов Т.Г. в цей же період щодо ТОВ "Согдіана і К" мав лише корпоративні права, а трудові правовідносини із позивачем у Меджидова Т.Г. були припинені.

Згідно з п. 1.1 оспорюваного договору відступлення права вимоги первісний кредитор - ТОВ "Согдіана і К" відступив, а новий кредитор - ТОВ "Торгова компанія "Гривмія" набув право вимоги, що належало первісному кредиторові у відповідності з п. 1.1 мирової угоди.

Пунктом 1.2 вказаного договору передбачено, що новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів в розмірі 122 513,48 грн. (п. 2.1 договору). Від імені первісного кредитора договір підписаний посадовою особою позивача - директором, при цьому директором вказаний Т.Г. Меджидов. Крім того договір скріплено печаткою ТОВ "Согдіана і К".

4 липня 2006 року третя особа ЗАТ "Київський пивзавод № 1" отримало повідомлення про відступлення права вимоги, у якому директором первісного кредитора був вказаний Т.Г. Меджидов (т.1 а.с. 17).

11 липня 2006 року ЗАТ "Київський пивзавод № 1" отримало від ТОВ "Торгова компанія "Гримвія" лист від 7 липня 2006 року № 47 з вимогою терміново погасити заборгованість у сумі 122 513, 48 грн. на підставі оспорюваного договору, а тому ЗАТ "Київський пивзавод № 1" сплатив на користь відповідача 122 513, 48 грн., що підтверджується платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи (т. 1 а.с. 18, 43-45).

28 листопада 2006 року ТОВ "Согдіана і К" також звернулось до ЗАТ "Київський пивзавод № 1" із листом у якому просило відповідно до п. 1.1 мирової угоди сплатити борг в сумі 122 513,48 грн. за раніше поставлений природний газ в кількості 495 куб.м.

Третя особа вважає, що не має заборгованості перед позивачем, оскільки отримала усі необхідні документи, що підтверджують відступлення позивачем права вимоги 122 513, 48 грн. Підстав вважати, що від позивача надійшли документи, які підписані не уповноваженою позивачем особою та скріплені печаткою, що не являлася печаткою позивача, у третьої особи не було.

Як вбачається з матеріалів справи, вимогу ухвали господарського суду міста Києва про надання оригіналів документів, копії яких були додані до позовної заяви, позивачем не виконано з підстав, що спірний договір уповноваженою особою позивача не укладався, а тому він не має його оригіналу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26 червня 2007 року було призначено судову експертизу щодо встановлення дійсності підпису фізичної особи Меджидова Т.Г. та відповідності печатки ТОВ "Согдіана і К" на договорі про відступлення права вимоги, а провадження у справі № 40/109 зупинено до закінчення проведення судової експертизи документів (т. 1 а.с. 123).

Висновком № 8576 судово-почеркознавчої експертизи встановлено, що підпис від імені Меджидова Т.Г. біля записів "Копія вірна" на першій та другій сторінці електрографічної копії спірного договору виконані не Меджидовим Т.Г., а іншою особою з наслідуванням підпису Меджидова Т.Г. (т .2 а.с. 22-27).

Висновком № 8577 судово-технічної експертизи встановлено, що в оригіналі договору про відступлення права вимоги від 30 червня 2006 року та у повідомлені про відступлення права вимоги відтиски печатки від імені ТОВ "Согдіана і К" нанесені однією і тією ж печаткою, але не печаткою ТОВ "Согдіана і К", а іншою печаткою з аналогічним текстом (т. 2 а.с. 16-19).

Згідно із ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що надані сторонами копії спірного договору не є належним чином засвідчені копії договору від 30 червня 2006 року про відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ "Согдіана і К" та ТОВ "Торгова компанія "Гримвія", у розумінні ст. 36 ГПК України.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України (далі – ГК України (436-15) ) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Пунктом 5 розділу 6 "Управління Товариством" статуту ТОВ "Согдіана і К" оперативне керівництво діяльністю товариства здійснюється директором, який діє відповідно до ст. 16 Закону України "Про підприємства" і ст. 62 Закону України "Про господарські товариства".

Таким чином, суди дійшли вірного висновку про те, що договір про відступлення права вимоги від 30 червня 2006 року повинен був бути підписаний від імені позивача або директором Бабинською О.А., яка діє на підставі статуту, або іншою особою, повноваження якої повинні бути підтверджені довіреністю, виданою ТОВ "Согдіана і К". Крім того, договір повинен був бути скріплений печаткою позивача.

Згідно із ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

До того ж, господарські суди правильно послались на ст. 513 ЦК України, згідно з приписами якої правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Договір, відповідно до якого у ЗАТ "Київський пивзавод № 1" виникли зобов'язання зі сплати позивачу 122 513, 48 грн. заборгованості, укладений у письмовій формі.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В обґрунтування касаційної скарги ЗАТ "Київський пивзавод № 1" послався на те, що рішення суду суперечить п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року № 3 "Про судову практику у справах про визнання угод недійсними" (v0003700-78) , оскільки суд повинен був встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Зокрема, заявник касаційної скарги вважає, що суд визнав договір недійсним внаслідок порушення форми договору, однак ст. 215 ЦК України не передбачає визнання договору недійсним внаслідок недодержання сторонами її форми.

Проте, такі доводи скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують. Обставини, якими позивач обґрунтовував позовні вимоги, та обставини встановлені судом і висновки покладені в основу рішення суду стосуються не форми правочину, а його змісту, оскільки судом встановлено, факт підроблення підпису на договорі про відступлення права вимоги проти зазначення керівника первісного кредитора, та факт підроблення відбитку печатки ТОВ "Согдіана і К" на вказаному договорі.

Оскільки позивач стверджує, що такого договору не укладав і його доводи у суді підтверджені об'єктивними доказами, а наявність договору про відступлення права вимоги від 30 червня 2006 року від імені ТОВ "Согдіана і К" встановлена судом і підтверджена негативними правовими наслідками для позивача, колегія суддів вважає, правомірними висновки судів попередніх інстанцій про те, що права позивача порушені оспорюваним договором, який не ґрунтується на вимогах, додержання, яких є необхідним для чинності правочину (ст. 203 ЦК України), що є підставою недійсності правочину з моменту його вчинення (ст.ст. 215, 236 ЦК України).

Під час судового розгляду справи господарським судом міста Києва виявлено порушення закону, що містять ознаки дій, що переслідуються у кримінальному порядку, а саме підроблення документа, який видається чи посвідчується підприємством, яке має право видавати чи засвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його як підроблювачем, так і іншою особою, а також виготовлення зроблених печаток підприємств, установ чи організацій.

Відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, не подав відзиву на позов, але оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для вирішення спору по суті, суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів, дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі визнавши на підставі ст. 236 ЦК України договір уступки права вимоги недійсним з моменту його вчинення.

Оскільки висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на матеріалах справи, а оскаржувані судові акти прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-9, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Київський пивзавод № 1" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2008 року та рішення господарського суду міста Києва від 2 жовтня 2008 року залишити без змін.