розглянувши касаційну скаргу Холдингової компанії "АвтоКрАЗ" у формі відкритого акціонерного товариства на ухвалу господарського суду Донецької області від 01.12.2008р.

у справі №29/279 господарського суду Донецької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донпромсервіс"

до відповідача Холдингової компанії "АвтоКрАЗ" у формі відкритого акціонерного товариства

про стягнення 348 841грн.

за участю представників:

ТОВ "Донпромсервіс" –не з’явилися;

ХК "АвтоКрАЗ" –Філатова О.П.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донпромсервіс" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом та просило суд стягнути з відповідача –Холдингової компанії "АвтоКрАЗ" 348 841грн., у т.ч. 322 242,93грн. основної заборгованості, 2 346,66грн. процентів, 18 773,28грн. пені, 5 478,13грн. збитків від інфляції.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на не виконання відповідачем в строк, встановлений договором №05/08дпс від 05.08.2008р., взятих на себе зобов’язань з оплати поставленої йому продукції (а.с.5-8).

Зазначена позовна заява прийнята до розгляду відповідно до ухвали господарського суду Донецької області від 01.12.2008р. (а.с.1).

Також, 01.12.2008р. позивач подав заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах заявленої суми позову (а.с.3-4).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 01.12.2008р. вжито заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ХК "АвтоКрАЗ" у сумі 348 841грн. (а.с.2)

Вживаючи заходів до забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що не вжиття таких заходів може суттєво утруднити виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки відповідач може розпорядитись грошовими коштами на власний розсуд до прийняття рішення у справі та набрання ним законної сили, відкриття виконавчого провадження.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Донецької області від 01.12.2008р. щодо забезпечення позову, ХК "АвтоКрАЗ" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судом першої інстанції норм процесуального права (а.с.41-42).

Колегія суддів, приймаючи до уваги, що в силу положень ч.2 ст. 111-13 ГПК України, касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог.

Перелік заходів до забезпечення позову визначений ст. 67 ГПК України і розширеному тлумаченню не підлягає.

У відповідності з зазначеною нормою, до заходів забезпечення позову належить, зокрема, накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач –ТОВ "Донпромсервіс" просило суд поновити його право шляхом стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 348 841грн.

Судом першої інстанції заходи до забезпечення позову вжиті з урахування можливого у даній справі способу захисту, який обрано позивачем, і з урахуванням якого може бути прийнято рішення у даній справі; у межах заявлених вимог.

Однак, вживаючи таких заходів, суд першої інстанції не взяв до уваги те, що заходи до забезпечення позову застосовуються судом, за змістом ст. 66 ГПК України, у разі наявності підстав вважати, що невжиття таких заходів утруднить або зробить неможливим виконання рішення у майбутньому.

Вживаючи відповідних заходів, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач може розпорядитись належним йому майном (грошовими коштами) на власний розсуд.

Разом з тим, відповідний висновок суду першої інстанції не ґрунтується на відповідних доказах.

Так, за змістом ст. 32 ГПК України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів –фактичних даних, які встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

При цьому, докази у відповідності з ст. 34 ГПК України, повинні відповідати, вимогам належності та допустимості.

Крім того, вживаючи заходів до забезпечення позову у даній справі, суд першої інстанції не звернув увагу, що відповідний позов подано з порушенням встановленої підсудності.

Так, ст. 125 Конституції України закріплений один із принципів судочинства, відповідно до якого система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципом, зокрема, територіальності.

В силу п.1 ч.2 ст. 18 Закону України "Про судоустрій", до системи судів загальної юрисдикції входять місцеві суди. При цьому, згідно ч.1 ст.19 Закону, в системі судів загальної юрисдикції утворюються загальні та спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій. Господарські суди, за змістом ч.2 вказаної норми, є спеціалізованими судами.

Згідно ч.3 ст.22 Закону, місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Так, відповідно до ст. 13 ГПК України, місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам. При цьому, розмежування компетенції між господарськими судами щодо розгляду справ відбувається з урахуванням правил підсудності.

Правила визначення територіальної підсудності викладені у ст. 15 ГПК України.

Згідно ч.2 ст. 15 ГПК України, справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Відповідач у даній справі –ХК "АвтоКрАЗ" знаходиться у м. Кременчук Полтавської області.

Таким чином, спір у даній справі підсудний господарському суду Полтавської області.

За таких обставин, ухвала господарського суду Донецької області від 01.12.2008р. про забезпечення позову підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права.