Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Південь Спецстрой", м. Херсон

на рішення господарського суду Херсонської області від 03.07.2008 та

постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 21.10.2008

зі справи № 10/227-пд-08

за позовом приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Південь Спецстрой" (далі –Позивач)

до приватного підприємства "Мегаполіс", м. Херсон (далі –Відповідач)

про визнання договору оренди недійсним.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

Позивача –Мягкого Г.В.,

Відповідача –не з’яв.

Позов було подано про визнання недійсним договору оренди від 20.03.2007 (далі –оспорюваний договір).

Рішенням господарського суду Херсонської області від 03.07.2008 (суддя Александрова Л.І.), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.10.2008 (колегія суддів у складі: Антонік С.Г. –головуючий, судді Кагітіна Л.П. і Кричмаржевський В.А.), в задоволенні позову відмовлено. У прийнятті зазначених рішення та постанови попередні судові інстанції з посиланням на приписи Цивільного кодексу України (435-15) (далі – ЦК України (435-15) ) та статті 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) виходили з недоведеності Позивачем порушення норм законодавства при укладенні оспорюваного договору.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Позивач просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи і прийняти нове рішення, яким оспорюваний договір визнати недійсним, стягнути з Відповідача суму судових витрат. Скаргу з посиланням на приписи статей 184, 202, 203, 215, 216, 236, 509, 759, 760 ЦК України, статті 283 Господарського кодексу України, статей 4-2, 22, 32, 43, 99, 101 ГПК України мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Відповідач заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість та про правильність правових оцінок, здійснених господарськими судами у розгляді справи, і просить судові рішення в ній залишити без змін, а скаргу –без задоволення.

Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- за умовами оспорюваного договору Відповідач передав, а Позивач прийняв у тимчасове платне користування устаткування для вдавлювання паль вартістю 105920, 06 грн. (далі –Устаткування), належне Відповідачеві на праві власності; цільовим використанням Устаткування є улаштування пальових основ для багатоквартирних будинків;

- відповідно до пункту 7.1 оспорюваного договору останній укладено до 01.07.2007;

- із змісту зазначеного договору вбачається, що сторони повністю врахували в ньому положення ЦК України (435-15) щодо договорів найму (оренди) і досягли згоди з усіх істотних умов договору; посилання Позивача на те, що сторони не досягли згоди з такої умови, як предмет договору, не відповідає дійсності, - таким предметом є Устаткування;

- за пунктом 1.2 оспорюваного договору склад та характеристика майна, яке надається в оренду, зазначається в акті приймання-передачі, що є невід’ємною частиною цього договору. Факт передачі орендодавцем майна орендареві підтверджено підписаним сторонами актом приймання-передачі від 20.03.2007;

- Позивач посилався на неповне викладення сторонами в оспорюваному договорі предмету договору оренди –без зазначення комплектуючих майна, що передане в оренду. Однак:

у згаданому акті приймання-передачі від 20.03.2007 сторони зазначили, що майно (устаткування для вдавлювання паль для улаштування пальових основ для багатоквартирних будинків вартістю 105920, 06 грн.) передано в оренду в повній комплектності, в технічно справному та робочому стані, без ушкоджень;

згідно з матеріалами справи Позивач під час укладання оспорюваного договору не висловлював бажання зазначити в останньому "детальне розширене тлумачення майна" та перелік усіх його комплектуючих, які є складовими частинами переданого в оренду майна;

в патенті на корисну модель та в деклараційному патенті на винахід комплектуючих Устаткування не зазначено, вказано лише це є "пристрій для вдавлювання паль або інших подібних будівельних матеріалів".

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою і другою статті 203 ЦК України:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Статтею 761 названого Кодексу передбачено, що:

- право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права;

- наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

У матеріалах справи (а. с. 45) вміщено доповнення до позовної заяви про визнання договору оренди (оспорюваного договору) недійсним, в якому Позивач наголошує на відсутності у Відповідача в момент укладення цього договору права власності чи іншого майнового права на Устаткування, оскільки останнє, на думку Позивача, належало іншій особі (компанії "Віант").

Попередні судові інстанції відповідних доводів сторони у справі належними засобами доказування не перевірили та пов’язаних з цим обставин не з’ясували.

Суд першої інстанції у зв’язку з цим зазначив в оскаржуваному рішенні, що відповідне доповнення до позовної заяви не приймається до розгляду, оскільки Позивачем не подано доказів надсилання копії відповідної заяви Відповідачу. Проте названим судом, так само як і апеляційною інстанцією, не взято до уваги, що ГПК України (1798-12) не передбачена можливість вчинення такої процесуальної дії, як "неприйняття заяви до розгляду" (з будь-яких підстав). Тим часом згідно частиною другою статті 19 Конституції України органи державної (отже, й судової) влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені, зокрема, законами України.

Не встановивши, таким чином, усього кола обставин, що входять до предмету доказування в даній справі і пов’язані, зокрема, з наявністю у Відповідача на момент укладення оспорюваного договору права здійснювати розпорядження майном (Устаткуванням) шляхом передачі його в оренду, попередні судові інстанції у розгляді справи припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

У зв’язку з цим у Вищого господарського суду України відсутні підстави для висновку про правильність застосування попередніми судовими інстанціями й норм матеріального права, зокрема ЦК України (435-15) .

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак судові рішення з даної справи відповідно до частини першої статті 111-10 ГПК України підлягають скасуванню, а справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У новому розгляді справи названому суду слід встановити обставини, зазначені в цій постанові, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати відповідним обставинам і доводам належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись статтями 1117 –11112 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Південь Спецстрой" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Херсонської області від 03.07.2008 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 21.10.2008 зі справи № 10/227-пд-08 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.