Рішенням господарського суду Чернігівської області від 11.09.2008 (С.Михайлюк) в позові про визнання права власності на велику рогату худобу та стягнення її вартості відмовлено.

Рішення господарського суду мотивовано тим, що позивачем не надано первинних бухгалтерських документів у підтвердження виникнення права власності на відповідне майно, яке ПП "Санта" за договором поставки від 05.09.2005 передало АТЗТ "Ритм", між позивачем та АТЗТ "Ритм" не виникали договірні відносини з приводу спірного майна, тому у позовних вимогах слід відмовити.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2008 (судді: Л.Смірнова, С.Алданова, Л.Зубець) господарського суду Чернігівської області від 11.09.2008 залишено без зміни.

Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що з постанови Чернігівського районного суду від 30.11.2007 у кримінальній справі № 1-23/2007 вбачається відсутність бухгалтерських документів, які б підтвердили стан майна позивача, що було передано за договором застави під кредитний договір, зокрема, підтвердити чи спростувати зазначену кількість великої рогатої худоби та сільгосптехніки. Позивачем первинних документів, які б підтвердили право власності на спірне майно, які ПП "Санта" за договором поставки від 05.09.2005 передало АТЗТ "Ритм", не надано.

Позивач в касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду скасувати, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, справу передати на новий розгляд.

Скаржник посилається на обставини передання в забезпечення виконання кредитного зобов'язання визначену у договорі застави кількість великої рогатої худоби та одиниць сільгосптехніки, яке на момент передання у заставу знаходилося на балансі товариства. За невиконання кредитного зобов'язання кредитором було звернуто стягнення на спірне майно на підставі виконавчого напису нотаріуса та державним виконавцем вчинено дії щодо накладення на це майно арешту.

В порушення накладеного арешту майно було фактично викрадено з ферми товариства і здано ПП "Санта" за договором поставки від 05.09.2005 АТЗТ "Ритм".

Рішення господарського суду Чернігівської області у справі № 9/161/49/27(1/74) встановлено, що ПП "Санта" не є власником майна, переданого за договором поставки від 05.09.2005 АТЗТ "Ритм".

Оригінали документів у позивача були вилучені прокуратурою Чернігівського району в процесі розслідування кримінальної справи щодо директора товариства Пустовойта А.Г. Однак, на прохання позивача зазначені документи судом у прокуратури не витребовувалися.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши представника скаржника, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач вимагає визнати право власності на майно, яке він вважає, неправомірно вибуло з його власності.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вимоги ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які в силу вимог законодавства повинні бути доведені певними засобами доказування, не можуть доводитися іншими засобами.

Господарськими судами не встановлено, а позивачем не доведено обставин, що свідчать про наявність права власності позивача на спірне майно, а тому судами правильно були визнані безпідставними та не доведеними належним чином позовні вимоги.

Зважаючи на викладене, позивач всупереч вимог ст.ст. 32- 34 Господарського процесуального кодексу України не довів обставин в підтвердження своїх вимог, порушення, оспорювання чи не визнання свого права, а відтак його вимога про захист своїх прав і охоронюваних законом інтересів в порядку ст. 392 Цивільного кодексу України необгрунтовані.

Згідно зі статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційна інстанція зазначає на межі перегляду справи касаційною інстанцією, встановлені ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких суд касаційної інстанції перевіряє дотримання норм матеріального права відносно вже встановлених обставин справи.

Доводи відповідача в касаційній скарзі суперечить ст.ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, не відповідають правильному розумінню предмету доказування, оскільки є намаганнями посиланнями на опосередковані докази як то договір застави, рішення господарського суду Чернігівської області у справі № 9/161/49/27(1/74), факти протиправної поведінки інших осіб довести фактичні обставини справи, встановити інші обставини справи, надати їм оцінки відмінної від тої, що надана господарськими судами, встановлених фактичних обставин не спростовують, тому відхиляються як такі, що виходять за межі перегляду справи касаційною інстанцією.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2008 та рішення господарського суду Чернігівської області від 11.09.2008 у справі № 2/70 господарського суду Чернігівської області залишити без зміни, а касаційну скаргу –без задоволення.