Фонд майна Автономної Республіки Крим звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до ОСОБА_1про розірвання договору купівлі -продажу незавершеного будівництва, що знаходився на балансі Феодосійського виробничого об'єднання "Море", - житловий будинок, розташований за адресою: місто Феодосія, смт. Приморський, вул. Південна, укладений 15.05.2001 року між Фондом майна Автономної Республіки Крим і ОСОБА_1; стягнути неустойку у розмірі 907,80 грн.; штрафу у розмірі 13,62 грн. та матеріального збитку у розмірі 22 037,75 грн.

У процесі розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги, додатково просив стягнути з ОСОБА_1на користь Фонду майна Автономної Республіки Крим заборгованість за об'єкт приватизації з урахуванням індексу інфляції у розмірі 136,05 грн. та стягнути з ОСОБА_1на користь Фонду майна Автономної Республіки Крим матеріальні збитки у розмірі 22 092,22 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.09.2008 року у справі № 2-8/8018-2008 позов задоволено.

За апеляційною скаргою ОСОБА_1судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.11.2008 року залишено без змін.

ОСОБА_1звернувся до Вищого господарського суду України із ксаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.09.2008 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.11.2008 року скасувати і прийняти нове рішенняі, яким у задоволенні позову Фонду майна Автономної Республіки Крим відмовити у повному обсязі.

Доводи касаційної скарги обґрунтовані порушенням судами норм матеріального права (статті 526, 611 629 Цивільного кодексу України (435-15) ) та процесуального права (статті 35 Господарського процесуального кодексу України).

Заслухавши суддю -доповідача та присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Звертаючись із позовом позивач просив розірвати договір від 15.05.2001 року укладений між Фондом майна Автономної Республіки Крим та ОСОБА_1купівлі - продажу державного майна - незавершеного будівництвом жилого дому в місті Феодосія, вул. Южна, яке знаходиться на балансі Феодосійського виробничого об'єднання "Море", в зв'язку з тим, що відповідачем порушені істотні умови договору, а саме пункт 5.1 щодо закінчення будівництва до 2004 року.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що відповідач не виконав умови договору, передбачені пунктом 5.1 щодо строку завершення будівництва.

При цьому, суди посилались на акт перевірки від 12.09.2008 року та рішення Київського районного суду міста Сімферополя від 20.12.2006 року у справі № 2-2037-2006, яким встановлено факт демонтажу об'єкта будівництва.

Крім того, судами відмовлено у задоволенні клопотання про припинення провадження у справі на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що позивачем змінено підставу позову, а саме в основу позовних вимог покладений акт перевірки від 12.03.2008 року.

Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком, оскільки його здійснено з порушенням норм діючого законодавства.

Підстава позову -це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав і обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

У даному випадку суди виходили з юридичного факту - порушення відповідачем умов договору, передбачених пунктом 5.1 щодо строку закінчення будівництва.

А тому посилання судів на акт від 12.09.2008 року, як на підставу позову є помилковим, оскільки зазначений акт фактично є доказом, а не підставою позову.

Отже, при розгляді клопотання позивача про припинення провадження у справі в зв'язку з тим, що є рішення господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №2-8/17207-2007, яким вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, судами неправильно застосована норма процесуального права, яка регулює зміну підстави позову (стаття 22 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, судами не прийнято до уваги, що рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №2-8/17207-2007 також вирішені вимоги позивача про стягнення заборгованості за об'єкт приватизації матеріального збитку та неустойки.

Судами також не враховано, що відповідно статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Не звернули також суди увагу і на ту обставину, що в матеріалах справи знаходиться рішення колегії судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 04.07.2005 року (а.с.40), яким Фонду майна Автономної Республіки Крим відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_1. про розірвання договору купівлі -продажу від 15.05.2001 року.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями - 111-7, пунктом 3 статті - 111-9, статтями - 111-10, - 111-11, - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.09.2008 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.11.2008 року у справі № 2-8/8018-2008 господарського суду Автономної Республіки Крим скасувати.