Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрвермікуліт" звернулось до господарського суду з позовом (з врахуванням уточнення позовних вимог) до Дослідно-виробничого підприємства Інституту гідротехніки та меліорації про стягнення завданих збитків у розмірі 81039,80 грн. в тому числі 80 000 грн. сплачених штрафних санкцій за договором комісії, 1039,80 грн. витрат по оплаті проведеного експертного дослідження КНДІСЕ, а також, стягнути 66826,80 грн. безпідставно отриманих відповідачем коштів.

Справа судами розглядалась неодноразово. Останнім рішенням господарського суду Київської області (суддя Рябцева О.О.) від 11.07.08, залишеним без зміни постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.11.08 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Фаловської І.М., суддів: Разіної Т.І., Чорногуза М.Г.), в позові відмовлено. Судові акти мотивовані тим, що відсутня вина відповідача у виникненні збитків, а вартість виконаних робіт носить договірний характер, тому має застосовуватися узгоджена сторонами ціна, а не вартість робіт, визначена експертним шляхом.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, справу направити на розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що суд безпідставно не взяв до уваги ціну, визначену у висновку експертизи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлених судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування судом норм матеріального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до договору підряду на будівельно-монтажні роботи від 08.10.01 № 4 зобов'язання щодо здійснення допоміжних робіт та реконструкції і капітального ремонту адміністративного будинку позивача на суму 200000 грн. взяло на себе Дослідно-виробниче підприємство Інституту гідротехніки та меліорації, правонаступником якого згідно постанови Президії Української академії аграрних наук №21 від 27.11.03, наказу Української академії аграрних наук №119 від 08.12.03 та наказу Інституту гідротехніки та меліорації Української академії аграрних наук №193 від 12.12.03 "Про реорганізацію Дослідно-виробничого підприємства Інституту гідротехніки та меліорації" є Інститут гідротехніки та меліорації Української академії аграрних наук (відповідач).

Пунктом 4.1 договору строк виконання робіт встановлено з 08.10.01 року по 31.12.01. Однак в межах встановленого строку відповідачем було виконано лише частина робіт на суму 40119,60 грн. в жовтні 2001 року, 97999,20 грн. в листопаді 2001 року, що підтверджується актами приймання виконаних робіт, які знаходяться у матеріалах справи, тобто відповідачем виконані роботи на загальну суму 138118,80 грн. Кошти в цій сумі позивач перерахував на рахунок відповідача.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи

№ 2133 від 26.10.04, наданого Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства Юстиції України, вартість виконаних відповідачем робіт за жовтень та листопад 2001 року, наведених у відповідних актах, які знаходяться у матеріалах справи, в цінах, діючих на жовтень-листопад 2001 року, складає 71292,00 грн. замість 138118,80 грн., як зазначено в актах приймання виконаних робіт.

Мотивуючи вимоги по стягненню і з відповідача збитків у розмірі 80000,00 грн., позивач посилався на те, що 05.10.01 між ним та приватним підприємцем Вдовиченком М.П. укладено протокол про розмежування прав та обов'язків при здійсненні будівництва. Пунктом 1 вказаного протоколу, позивач взяв на себе зобов'язання щодо вивчення питання та реалізації від імені Вдовиченка М.П. певних робіт, пов'язаних із реконструкцією офісних приміщень, що належать на праві приватної власності Вдовиченку М.П. за адресою: м. Васильків, хутір Залізний, вул. Прорізна, 1. На виконання п.2 вказаного протоколу 15.10.01 між позивачем та приватним підприємцем Вдовиченком М.П. укладено договір комісії.

Відповідно до п.п. 1.1.1 п.1.1 статті 1 додаткової угоди до вищезазначеного договору комісії, комісіонер (позивач) зобов'язується для Комітента здійснити будівельно-оздоблювальні роботи, які визначені у п. 1.3 статті 1 цього договору за адресою: м. Васильків, хутір Залізний, вул. Прорізна 1. У зв'язку із невчасним виконанням робіт відповідачем по Договору підряду на будівельно-монтажні роботи від 08.10.01 № 4 позивачем на підставі ст. 2 договору комісії сплачено на користь комітента штраф у розмірі 80000,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягненні 80000 грн. збитків, суди вказали на те, що факт відсутності вини відповідача у порушенні строку виконання зобов'язання встановлений рішенням суду, що набрало законної сили, що унеможливлює стягнення збитків, оскільки відповідач об'єктивно не міг виконати роботи через відсутність проектно-кошторисної документації.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з таким висновком судів з огляду на наступне. За загальним принципом цивільного права, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника(частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 ЦК). Оскільки судами встановлена відсутність вини відповідача, то у стягненні збитків ними відмовлено правомірно, оскільки у діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення.

Щодо відмови у стягненні 66826 грн. 80 коп. безпідставно отриманих коштів, то в цій частині суди виходили з того, що вартість виконаних робіт носить договірний характер, тому має застосовуватися узгоджена сторонами ціна, а не вартість робіт, визначена експертним шляхом. Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками з огляду, оскільки за змістом ст. 334 ЦК УРСР, вартість підрядних робіт визначається сторонами в кошторисі.

Відповідно до вищенаведених вимог чинного законодавства, роботи за договором підряду повинні виконуватися, між іншим, відповідно до кошторису, що визначає ціну робіт. Для договорів будівельного підряду кошторис складається в обов'язковому порядку. Договірна ціна у договорі підряду визначається на основі кошторису як приблизна або тверда. Договірна ціна вважається твердою, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договір підряду укладається за результатами переговорів сторін, рішення щодо застосування приблизної або твердої договірної ціни, порядку погодження кошторису та проведення розрахунків приймаються за домовленістю сторін. При цьому в разі виникнення спору суд встановлює ціну роботи лише в разі, коли в договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення.

Оскільки погодження ціни в кошторисі не мало місця, то суди правомірно прийняли до уваги те, що вартість робіт погоджена позивачем шляхом підписання актів про прийняття виконаних робіт. Прийнявши та оплативши виконані роботи згідно актів, позивач не має права вимагати повернення частини сум у зв'язку з тим, що в ході розгляду справи експертом названа менша сума. Крім того, висновок експертизи оцінювався судами першої та апеляційної інстанцій, а на стадії касаційного розгляду справи, всилу ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, даний доказ не може бути переоцінений.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні судами всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5- 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрвермікуліт" залишити без задоволення, постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.11.08 у справі № 104/9-02/19-03/12/14/15 залишити без змін.