Мале приватне підприємство "Ажур" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати недійсним рішення Севастопольської міської ради від 13.11.2007 року №3197 "Про відміну рішень міської ради від 30.10.2002 року №267 та 04.06.2003 року №1112 щодо земельної ділянки по вул. Косарева в місті Севастополі". Позовні вимоги вмотивовані тим, що у відповідача відсутні підстави для відміни прийнятого рішення, оскільки позивач, як добросовісний користувач земельної ділянки, виконує усі умови договору оренди.

Господарський суд міста Києва рішенням від 31.03.2008 року (суддя Кондратова І.Д.) позов задовольнив, визнав недійсним рішення Севастопольської міської ради від 13.11.2007 року № 3197.Рішення вмотивоване посиланнями на те, що спірним рішенням фактично припинено право користування позивача спірною земельною ділянкою, проте жодної підстави припинення права користування земельною ділянкою, які визначені у статті 141 Земельного кодексу України, відповідачем не зазначено. Севастопольська міська рада вийшла за межі своїх повноважень, оскільки законом їй не надане право самостійно скасовувати прийняті раніше рішення.

Київський апеляційний господарський суд постановою від 24.09.2008 року (судді Зеленін В.О., Рєпіна Л.О., Синиця О.Ф.) рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2008 року залишив без змін, з тих самих підстав.

Севастопольська міська рада звернулася з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2008 року, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Скаржник мотивує скаргу неправильним застосуванням господарськими судами попередніх судових інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема: статті 141 Земельного кодексу України, статей 16, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 33, 43 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник наголошує на наявності у нього права на скасування раніш прийнятого рішення та зазначає що припинення права користування земельною ділянкою можливо в разі закінчення дії договору оренди земельної ділянки в порядку статті 651 Цивільного кодексу України та статті 32 Закону України "Про оренду землі".

Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Від малого приватного підприємства "Ажур" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на підставі того, що підприємством не було отримано від Севастопольської міської ради касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2008 року, у зв’язку з чим представник не зміг підготувати свої пояснення.

Клопотання малого приватного підприємства "Ажур" колегією суддів Вищого господарського суду України відхилено, оскільки скаржником надано докази направлення касаційної скарги позивачу у справі. Окрім того, згідно з вимогами статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам у справі надане право знайомитись з матеріалами справи. З огляду на наведене, Вищий господарський суд України визнав за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

В процесі розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій було встановлено, що рішенням V сесії XXIV скликання Севастопольської міської ради № 267 від 30.10.2002 року було прийнято рішення про надання згоди малому приватному підприємству "Ажур" на розробку проекту відводу трьох земельних ділянок. Рішенням IX сесії XXIV скликання Севастопольської міської ради № 1112 від 04.06.2003 року було прийнято рішення про передачу малому приватному підприємству "Ажур" в оренду трьох земельних ділянок, в тому числі площею 1,1256 га по вул. Косарева для будівництва та обслуговування суспільно - торгівельного центру з автопарковкою та нічною автостоянкою з відведенням цих земель до земель житлової та громадської забудови. На виконання вказаного рішення 03.10.2003 року між малим приватним підприємством "Ажур" (орендар) та Севастопольською міською радою (орендодавець) був укладений договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове користування земельну ділянку площею 1,1149 га, яка розташована в місті Севастополі за адресою: вул. Косарева для будівництва та обслуговування суспільно - торгівельного центру з автопарковкою та нічною автостоянкою. Пунктом 1.5. договору сторони погодили, що строк дії договору складає 25 років, тобто до 01.05.2028 року.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 21.06.2006 року Гагарінською районною державною адміністрацією був наданий висновок № 2812/16 про згоду зміни цільового призначення земельної ділянки, виділеної для будівництва і обслуговування суспільно-торгівельного центру з автопарковкою і нічною автостоянкою на цільове призначення - для будівництва і обслуговування суспільно-торгівельного центру з 16-ти поверховим житловим будинком і дитячим садком. 22.05.2006 року позивач отримав позитивний комплексний містобудівний висновок Управління міського будівництва і архітектури за матеріалами відведення земельної ділянки площею 1,1149 га під будівництво і обслуговування суспільно-торгівельного центру з 16-ти поверховим житловим будинком та дитячим садком. Відповідно до Акта вибору і узгодження місця розташування і цільового призначення земельної ділянки від 08.08.2006 року надано висновок про те, що земельна ділянка придатна для будівництва (розміщення) торгівельного центру і багатоквартирного дому. 30.03.2007року позивач отримав висновок № 402/МВ за матеріалами узгодження зміни цільового призначення зазначеноїземельної ділянки. 08.05.2007 року Севастопольською міською радою було направлено на адресу малого приватного підприємства "Ажур" лист вих. № 03-15/1649 з пропозицією розірвати договір оренди від 05.11.2003 року № 101 у зв'язку з тим, що орендар не використовує земельну ділянку більше 3 років.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями в ході розгляду справи, 25.06.2007 року листом № 03-15/2397 відповідач поставив позивача до відома про те, що матеріали про невиконання договірних зобов'язань в частині освоєння земельної ділянки передані в Прокуратуру міста Севастополя для пред'явлення позову на користь держави в особі Севастопольської міської ради про розірвання договору оренди. Оскільки за результатами перевірки прокуратурою міста Севастополя дотримання вимог земельного законодавства не було виявлено порушень зі сторони позивача, підстав для винесення відповідних документів прокурорського реагування у прокуратури не було, про що відповідача повідомлено листом № 05/-624 від 02.08.2007 року.

Крім того, судами встановлено, що робочий проект "Комплексна будівля суспільно-торгівельного центру по вул. Косарева, 6 в м. Севастополі" відповідав нормативним актам по охороні праці, що підтверджується експертним висновком ГП "Кримський експертно-технічний центр" № 10.23197100.3909-07 на відповідність нормативним актам по охороні праці робочого проекту.Згідно акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 2068 від 09.08.2007 року Управління по контролю за охороною і використанням земель в м. Севастополі, на момент проведення вказаної перевірки, порушень з боку малого приватного підприємства "Ажур" вимог земельного законодавства виявлено не було.

Відповідно до позитивного комплексного експертного висновку № 3-144/2007 від 14.08.2007 року робочий проект рекомендований до затвердження і розробки робочої документації на будівництво. Згідно висновку Управління містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації № С-271/07 від 28.09.2007 року робочий проект було погоджено за умови ведення авторського нагляду. 08.10.2007 року позивачу було видано дозвіл на виконання будівельних робіт № 1171 згідно вказаного робочого проекту і заздалегідь погодженої документації, строк дії вказаного дозволу встановлений до 30.03.2009 року.

13.11.2007 року Севастопольська міська рада рішенням № 3197 відмінила рішення Севастопольської міської ради № 267 від 30.10.2002 року "Про надання згоди на розробку проекту відведення земельної ділянки малому приватному підприємству "Ажур" стосовно земельної ділянки для будівництва суспільно-торгівельного центру і автостоянки по вул. Т. Шевченка, а також рішення Севастопольської міської ради № 1112 від 04.06.2003 року "Про передачу в оренду 3 земельних ділянок малому приватному підприємству "Ажур" щодо земельної ділянки площею 1,1256 га по вул. Косарева для будівництва і обслуговування суспільно-торгівельного центру з автопарковкою і нічною автостоянкою". В рішенні Севастопольська міська рада послалася на недотримання обов'язкового положення статті 10 Закону України "Про планування і забудову територій" в частині ухвалення рішення Севастопольської міської ради про внесення змін в проект детального планування району Очеретяної бухти в частині зміни призначення вказаної земельної ділянки; невиконання вимог статті 16 Закону України "Про планування і забудову територій" в частині первинної розробки і затвердження проекту розподілу території кварталу існуючої забудови; недотримання Севастопольською міською радою вимог статті 5 Закону України "Про основи містобудування" про інформування громадян через засоби масової інформації про розміщення на вул. Косарева суспільно-торгівельного центру з автопарковкою і нічною автостоянкою. Крім того, міська рада зазначила, що незважаючи на гостру необхідність в земельних ділянках для будівництва дитячих установ, мале приватне підприємство "Ажур" тривалий час (більше ніж 3 роки підряд) не приступало до освоєння земельної ділянки шляхом будівництва запланованого об'єкту.

Згідно зі статтею 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , Земельним кодексом України (2768-14) , а також прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.

Основним нормативним актом, що визначає повноваження органів місцевого самоврядування, у тому числі і міської ради, є Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) . Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування в Україні здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Згідно з пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.Підстави для набуття права на землю громадянами та юридичними особами унормовані главою 19 Земельного кодексу України (2768-14) . За приписами статті 16 цього Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Отже, наведеною нормою врегульовані відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками та встановлена підстава набуття такого права, а саме: рішення органів місцевого самоврядування (виконавчої влади) в межах повноважень встановлених Земельним кодексом України (2768-14) . Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначений статтею 124 Земельного кодексу України, якою також встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. З зазначеною нормою кореспондується і стаття 16 Закону України "Про оренду землі". Коло осіб, які мають право на одержання земельних ділянок в оренду та строк на який вони можуть передаватися в оренду встановлені статтею 93 Земельного кодексу України. За приписами наведеної норми земельні ділянки можуть передаватися в оренду зокрема: громадянам та юридичним особам України. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування, посадові особи, органів місцевого самоврядування зобов’язанні діяти тільки на підставі та в межах своєї компетенції.

Пленумом Верховного суду України у своїй постанові від 14.04.2007 року №7 (z0388-07) "Про практику застосування земельного законодавства при розгляді цивільних справ" визначено, що виходячи з установлених законодавством умов надання земельних ділянок не можна вважати таким, що суперечить закону, рішення органу виконавчої влад чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування. Отже, в розумінні зазначеної постанови скасуванню підлягають лише ті рішення, які прийняті неправомірно, всупереч законодавству, що регулює земельні правовідносини. Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) та Земельним кодексом України (2768-14) не передбачено право відповідача на визнання такими, що втратили силу попередньо прийнятих рішень Севастопольської міської ради, які були прийняті з дотриманням норм земельного законодавства.

В ході розгляду справи господарськими судами передніх інстанцій встановлено, що рішення міської ради від 30.10.2002 року №267 про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки по вул. Косарева в місті Севастополі та 04.06.2003 року №1112 про надання зазначеної ділянки в оренду ухвалені міською радою в межах компетенції передбаченої статтею 3 Земельного кодексу України та з додержанням вимог встановлених чинним законодавством, а відтак ці рішення були законними і у міської ради не було підстав для їх скасування.

З огляду на зазначене, Севастопольський апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про визнання недійсними рішення Севастопольської міської ради від 13.11.2007 року №3197 "Про відміну рішень міської ради від 30.10.2002 року №267 та 04.06.2003 року №1112 відносно земельної ділянки по вул. Косарева в місті Севастополі".

Отже, фактичні обставини справи встановлено господарськими судами попередніх інстанцій на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновок суду відповідає цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак, підстав для зміни чи скасування постанови не вбачається. Доводи касаційної скарги визнаються непереконливими, оскільки зводяться до необхідності вирішення касаційною інстанцією питань про додаткову перевірку доказів, що суперечить вимогам статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, тому до уваги не приймаються.