Відрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Севастопольської філії звернулося до господарського суду міста Києва з позовом, в якому просило, визнати недійсним рішення Севастопольської міської ради №1229 від 13.12.2006 року про припинення права постійного користування земельною ділянкою, площею 1,5773 га. Державному підприємству "Севастопольське міське підприємство електрозв'язку "Севтелеком" (правонаступник Відкрите акціонерне товариство " Укртелеком"). Позов вмотивований тим, що оскаржуване рішення зачіпає права та інтереси позивача, оскільки земельна ділянка перебуває на його балансі.

Господарський суд міста Києва рішенням від 31.03.2008 року (суддя Кондратова І.Д.) позов задовольнив, визнав недійсним рішення від 13.12.2006

Доповідач :Гоголь Т.Г.

року №1229 "Про припинення Державному підприємству Севастопольське міське підприємство електрозв'язку "Севтелеком" права постійного користування земельною ділянкою, площею 1,5773 га. в урочищі Ласпі. Рішення вмотивоване відсутністю підстав для припинення права користування земельною ділянкою, визначених статтею 141 Земельного кодексу України .

Київський апеляційний господарський суд постановою від 30.09.2008 року (судді Моторний О.А., Кошіль В.В., Шапран В.В.) рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2008 року залишив без змін, з тих самих підстав.

Севастопольська міська рада звернулася з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2008 року, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Скаржник мотивує скаргу, неправильним застосуванням господарськими судами попередніх судових інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема: статей 125, 126, 141, 143 Земельного кодексу України.

Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування норм матеріального та процесуального права господарським судом міста Києва та Київським апеляційним господарським судом, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Севастопольської міської ради народних депутатів № 5/173 від 18.04.1995 року Державному підприємству "Севастопользв'язок", правонаступником якого є Державне підприємство Севастопольське міське підприємство електрозв'язку "Севастопольтелеком", було надано в постійне користування земельну ділянку площею 1,5 га в урочищі Ласпі для будівництва комплексу зв'язку на 2000 номерів з готелем на 200 місць, пожарним депо та лінійним відділом міліції.

22 жовтня 1995 року Державному підприємству Севастопольське міське підприємство електрозв'язку "Севастопольтелеком" був виданий Державний акт 11-КМ на право постійного користування 1,5773 гектарів землі в урочищі Ласпі (акт зареєстрований в Книзі запису державних актів на право постійного користування землею за № 319).

Наказом Державного комітету зв'язку України № 2 від 16.04.1998 року "Про реорганізацію державних підприємств електрозв'язку" всі державні підприємства електрозв'язку, що входили до складу об'єднання "Укртелеком", у тому числі і державне підприємство Севастопольське міське підприємство електрозв'язку "Севастопольтелеком", були реорганізовані шляхом приєднання до Українського державного підприємства електрозв'язку "Укртелеком"; в місті Севастополі був створений філіал підприємства - Севастопольська дирекція Українського державного підприємства електрозв'язку "Укртелеком".

Рішенням Севастопольської міської ради № 1229 від 13.12.2006 року прийнято рішення про припинення Державному підприємству Севастопольське міське підприємство електрозв'язку "Севтелеком" право постійного користування земельною ділянкою площею 1,5773 га в урочищі Ласпі, надане рішенням виконавчого комітету Севастопольської міської ради народних депутатів № 5/173 від 18.04.1995 року.

Згідно зі статтею 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , Земельним кодексом України (2768-14) , а також прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами. .

Основним нормативним актом, що визначає повноваження органів, місцевого самоврядування, у тому числі і міської ради, є Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) .

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування в Україні здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Статтею 9 Земельного кодексу України Севастопольській міській раді - відповідачу у справі, надані повноваження у галузі земельних відносин, до яких, між іншим, належить припинення права користування земельними ділянками у випадках визначених законом.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою передбачені статтею 141 цього Кодексу. За приписами наведеної норми такими підставами є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати. Зазначений перелік є вичерпний і розширеному тлумаченню не підлягає (тобто, інші юридичні факти не можуть розглядатись, як підстава припинення права користування земельною ділянкою).

Порядок вилучення земельних ділянок та система державних органів, які вправі їх вилучати, визначені у статті 149 Земельного кодексу України, відповідно до якої земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

Отже, як вірно зазначено в рішенні господарського суду міста Києва та постанові Київського апеляційного господарського суду, за відсутності згоди землекористувача Севастопольська міська рада повинна звертатися до господарського суду з заявою про припинення права постійного землекористування, проте в обґрунтування своїх вимог раді необхідно надати докази, наявності правових підстав, в силу яких може бути припинено право користування земельною ділянкою.

Зважаючи на те, що в ході розгляду справи господарські суди попередніх інстанцій не встановили наявності визначених законодавством підстав для припинення позивачеві права постійного користування земельною ділянкою, площею 1,5773 га. в урочищі Ласпі, вони правомірно задовольнили позовні вимоги та визнали недійсним рішення Севастопольської міської ради №1229 від 13.12.2006 року, яким було припинено право користування зазначеною земельною ділянкою .

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в пункт 1 Постанови від 29 грудня 1976 року 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Отже, фактичні обставини справи встановлено господарськими судами попередніх судових інстанцій на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідає цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. З огляду на зазначене, доводи наведенні в касаційній скарзі визнаються непереконливими і колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для скасування ухвалених у справі судових рішень.

З огляду на зазначене та керуючись статтями 108, 111-5 , 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.09.2008 року у справі №37/46 залишити без змін, а касаційну скаргу Севастопольської міської ради - без задоволення.