Розпорядженням №02.03-10/44 від 04.02.2009р. у зв'язку із поверненням з відрядження судді Першикова Є.В. змінено склад колегії суддів у справі №34/180 призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя Ходаківська І.П., судді Данилова Т.Б., Кравчук Г.А., утворено колегію суддів у постійному складі: головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

У січні 2008 року Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" звернулось до господарського суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма"Транзит" про стягнення 19370 грн. штрафу у п'ятикратному розмірі провізної плати за неправильно зазначені відправником відомості про одержувача у залізничній накладній № 50318386 від 12.12.2007.

Позовні вимоги були вмотивовані відсутністю на станції призначення Київ-Жовтневий Південно-Західної залізниці зазначеного у накладній одержувача –ТОВ "Реал-1, код 1379, адреса м. Київ, Боричів узвіз,8; зазначений у накладній код 1379 фактично належить комунальному підприємству "Регіональний центр матеріально-технічних ресурсів та маркетингу", представник якого разом із посадовими особами залізниці підписав акт загальної форми від 18.12.2007 № 37.

За неправильно зазначені відправником відомості щодо вантажоодержувача у залізничній накладній ст.118 та ст.122 Статуту залізниць України передбачають сплату штрафу у п'ятикратному розмірі провізної плати, який залізниця просила стягнути з вантажовідправника.

Рішенням господарського суду м. Києва від 30.07.2008, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2008 позовні вимоги задоволені в повному обсязі: стягнуто з ТОВ "Фірма "Транзит" на користь ДТГО "Південно-західна залізниця" 19370 грн. штрафу та судові витрати.

Судові рішення обґрунтовані неправильним заповненням вантажовідправником –фірмою "Транзит" залізничної накладної № 50318386 від 12.12.2007, зазначенням у накладній одержувачем вантажу ТОВ "Реал-1, код 1379, адреса м. Київ, Боричів узвіз,8, якого після прибуття вагону з вантажем на станцію призначення не виявилось на станції призначення, а після зміни вантажовідправником у встановленому порядку вантажоодержувача вантаж було видано іншому одержувачу. За таке господарське правопорушення Статут залізниць України встановлює відповідальність у вигляді штрафу.

Доводи відповідача щодо неправильно оформленого акта загальної форми від 18.12.2007 № 37 суди відхилили як такі, що не ґрунтуються на приписах транспортного законодавства. Підстав для зменшення розміру нарахованого штрафу суд не знайшов.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма"Транзит" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Порушенням норм матеріального права заявник касаційної скарги вважає неврахування судами права вантажовідправника в порядку ст.43 Статуту залізниць України змінити вантажоодержувача без зміни станції призначення, що і було ним вчинено.

Порушенням норм процесуального права ТОВ "Фірма "Транзит" вважає неправильну оцінку судами акту загальної форми від 18.12.2007 № 37, який містить обставини, які не відповідають дійсності та не можуть слугувати доказом по справі та підставою для нарахування штрафу, оскільки про його складання не зазначено у залізничній накладній.

Крім того, на думку заявника касаційної скарги, суд безпідставно відмовив у клопотанні про зменшення розміру нарахованого штрафу, оскільки збитків у залізниці не виникло, а розмір штрафу надто великий порівняно із збитками кредитора.

Заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 12.12.2007 по залізничній накладній № 50318386 зі станції Деконська Донецької залізниці ТОВ "Фірма "Транзит" на станцію Київ-Жовтневий Південно-Західної залізниці було відправлено вагон № 24254302 з вантажем "гіпс". Одержувачем у залізничній накладній було зазначено ТОВ "РЕАЛ-1", код 1379, м. Київ, Боричів узвіз, 8.

18.12.2007 року о 3 год. 27 хв. вантаж прибув на станцію призначення Київ-Жовтневий Південно-Західної залізниці, однак, такий одержувач ТОВ"РЕАЛ-1", код 1379, м.Київ, Боричів узвіз, 8 на цій станції був відсутній, а код 1379 належить комунальному підприємству "Регіональний центр матеріально-технічних ресурсів та маркетингу", що підтверджується Договором про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення вантажів та надані залізницею послуги від 18.01.2007 № 7312963.

Залізницею 18.12.2007 складено Акт загальної форми № 37, в якому зазначено, що при прийманні потягу і розборі документів виявлено: у перевізних документах зазначено одержувача ТОВ"РЕАЛ-1", код 1379, м. Київ, Боричів узвіз, 8. Такого одержувача станція не має. Вагон простоює в очікуванні встановлення вантажоодержувача.

18.12.2007 о 7 год.10 хв. зі станції Київ-Жовтневий Південно-Західної залізниці на станцію Деконська Донецької залізниці була відправлена телеграма, в якій станція призначення просила повідомити вантажовідправника та запросити, кому видати вантаж.

Після одержання відповіді зі станції Деконська Донецької залізниці 18.02.2007 о 12 год. 20 хв. станція Київ-Жовтневий Південно-Західної залізниці на виконання приписів п.36 Правил видачі вантажів у накладній та дорожній відомості № 50318386 змінила одержувача з ТОВ "Реал-1" на комунальне підприємство "Регіональний центр матеріально-технічних ресурсів та маркетингу", при цьому код одержувача 1379 та поштову адресу одержувача: м. Київ, Боричів узвіз, 8 змінено не було. Вантаж було видано КП "Регіональний центр матеріально-технічних ресурсів та маркетингу".

Таким чином, судами встановлено, що предметом спору є стягнення штрафу на підставі ст.ст.118 та 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Ст. 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення цивільних прав і обов'язків визначає, зокрема, як договори та інші правочини, так і те, що цивільні права і обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Стаття 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ст. 307 Господарського кодексу України, встановлює, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цими кодексами, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Ст.ст.23 та 24 Статуту залізниць України встановлюють, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну ( комплект перевізних документів).

Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній, однак, не зобов'язана перевіряти відомості у всіх накладних.

Таким чином, Статутом залізниць України передбачено право залізниці нарахувати штраф, передбачений ст.118 та ст.122 Статуту, з моменту приймання вантажу та оформленої накладної ( комплекту перевізних документів) до перевезення. Наступні під час перевезення до видачі вантажу зміни вантажоодержувача без зміни станції призначення в порядку ст. 43 Статуту залізниць, зміни станції призначення (переадресування вантажу) в порядку ст.44 Статуту залізниць або виправлення вантажовідправником інших відомостей, зазначених ним у накладній, - не впливають на право залізниці нарахувати штраф, передбачений ст.118 та ст.122 Статуту залізниць України.

Згідно із ст.129 Статуту та Правилами складання актів ( розділ 28 Правил перевезень вантажів) обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Акт загальної форми складається залізницею у випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта, і підписується особами, які беруть участь у засвідченні цих обставин, але не менше як двома особами.

Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно визначили законодавство, яке повинно бути застосоване при вирішенні спору.

Також суди правильно відхилили посилання відповідача ТОВ "Фірма"Транзит" на те, що про складений акт загальної форми повинно бути зроблено відмітки у залізничній накладній, оскільки пунктом 8 Правил складання актів передбачена обов'язкова відмітка на зворотному боці накладної лише про складений комерційний акт.

Однак, суди попередніх інстанцій не встановили, за яке саме порушення або неправильно зазначені відомості у накладній, зафіксовані актом загальної форми № 37 від 18.12.2007, залізниця нарахувала штраф.

Приписи ст. 129 Статуту залізниць та Правил складання актів передбачають, що складені залізницею акти повинні містити описи саме тих обставин, за порушення яких Статутом передбачено відповідальність сторін.

Акт загальної форми № 37 зафіксував, що у перевізних документах зазначено одержувача ТОВ"РЕАЛ-1", код 1379, м.Київ, Боричів узвіз, 8, але такого одержувача станція не має.

При цьому суди не встановили, яким нормативно-правовим актом передбачено облік всіх вантажоодержувачів на станції призначення, а також не встановили, за яке саме порушення, зафіксоване у акті загальної форми, залізниця нарахувала штраф, передбачений ст.122 Статуту залізниць України.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976р. № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Щодо посилання ТОВ "Фірма"Транзит" у касаційній скарзі на незастосування судами ст. 233 Господарського кодексу України і незадоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, то колегія суддів Вищого господарського суду зазначає, що суди мають право, але не зобов'язані при прийнятті рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи, виходячи із свого внутрішнього переконання.

Статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що спір розглянуто судами першої та апеляційної інстанцій без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин в їх сукупності, а тому постановлені по справі рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити передбачені законом заходи для всебічного, повного і об’єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Транзит" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2008. у справі № 34/180 та рішення господарського суду міста Києва від 30.07.2008 скасувати.