розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України "Укрпрофоздоровниця"

участю представників сторін:

від позивача –не з’явився

відповідачів –Мишко О.В., Рябко Є.О.

У жовтні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Затока" звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до дочірнього підприємства "Санаторій "Затока" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України "Укрпрофоздоровниця", закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України "Укрпрофоздоровниця" про виділення у натурі частки зі спільного майна за договором № 5113177/2004-35 про спільну діяльність від 27.05.2004 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13 жовтня 2008 року (суддя –Н.Рога), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2008 року (головуючий –М.Михайлов, судді –В.Тофан, О.Журавльов), задоволено клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову. Заборонено дочірньому підприємству "Санаторій "Затока" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України "Укрпрофоздоровниця" та закритому акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України "Укрпрофоздоровниця" вчиняти дії, направлені на реконструкцію майна зазначеного у додатку № 1 до договору про спільну діяльність.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 13 жовтня 2008 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2008 року.

Заслухавши представників відповідача, розглянувши матеріали справи, доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом Одеської області та Одеським апеляційним господарським судом норм процесуального права у вирішенні даного питання, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, умовою до застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Окрім того, за вимогами статті 66 ГПК України, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов’язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в даному випадку входять: факти про наявність у боржника-відповідача майна (зокрема, грошових сум); ймовірність припущення, що майно (зокрема, грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися на момент виконання рішення.

При цьому, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за зальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, у своєму клопотанні позивач послався на те, що ДП "Санаторій "Затока" вчиняються дії направлені на реконструкцію даного санаторію, шляхом знесення нерухомого майна, що було внесено до спільної діяльності. Зазначені дії, на думку позивача, можуть зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі у випадку задоволення позовних вимог.

Однак, при поданні клопотання про забезпечення позову, не було наведено достатнього обґрунтування і в порушення положень статей 33, 34 ГПК України не подано належних і допустимих доказів того, що відповідачами з метою реконструкції санаторію, здійснюється знесення об`єктів нерухомості, внесених для здійснення спільної діяльності.

Водночас, місцевий господарський суд, вживаючи заходи до забезпечення позову, в порушення вимог статті 66 ГПК України, пункту 4 частини 2 статті 86 ГПК України, не зазначив жодного мотиву необхідності застосування обраного заходу до забезпечення позову, і не вказав якими наявними в матеріалах справи доказами підтверджується його припущення про те, що відповідачі мають на меті знесення спірного майна.

Зазначеним порушенням нормам процесуального права апеляційний господарський суд належної юридичної оцінки не надав.

Таким чином, при вирішенні питання необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, були неповно з`ясовані фактичні обставини справи, внаслідок чого постановлені судові акти містять невичерпні висновки і не підтверджуються належними і допустимими доказами.

Враховуючи наведене, колегія не може визнати переконливим рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо необхідності вжиття господарськими судами обраного заходу до забезпечення даного позову, а тому судові акти у даній справі підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-13 ГПК України Вищий господарський суд України, суд

касаційну скаргу закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України "Укрпрофоздоровниця" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 13 жовтня 2008 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2008 року у справі № 30/214-08-4305 скасувати, а справу передати на розгляд до господарського суду Одеської області.