Рішенням господарського суду м. Києва від 20 травня 2005р. (суддя Лосєв А.М.) задоволено позов державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва до спільного підприємства закритого акціонерного товариства "Украгробізнес" та стягнуто з СП ЗАТ "Украгробізнес" на користь Державного бюджету України суму основної заборгованості за кредитною угодою від 04.06.1997р. №18/02-148 в розмірі 30 461 611, 12грн., пені в розмірі 14 113 670, 71грн., всього 44 575 281,83грн.

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 26.07.05 у складі: Нечитайла О.М., Малетича М.М., Вербицької В.М. рішення місцевого господарського суду скасовано, в позові відмовлено з посиланням на необґрунтованість позовних вимог.

ДПІ у Шевченківському районі м.Києва у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані положення Декрету Кабінету Міністрів "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" (15-93) , а також тим, що векселі, передані відповідачем не можуть бути підставою для погашення заборгованості, оскільки доповненням №1 до кредитної угоди №18/02-148 від 04.06.97 передбачено, що векселі передані ВАТ "Укрексімбанк" в якості забезпечення виконання своїх зобов’язань за кредитною угодою з подальшим їх поверненням після погашення заборгованості за кредитом перед кредитором.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами при розгляді справи встановлено, що Постановою Кабінету Міністрів України №1299 від 24 жовтня 1996р. "Про надання гарантії Кабінету Міністрів України щодо забезпечення погашення кредиту США, що залучається для фінансування закупівлі спільним підприємством-закритим акціонерним товариством " (1299-96-п) Украгробізнес" зернозбиральної техніки", з метою забезпечення сільського господарства високопродуктивною зернозбиральною технікою, прийнято пропозицію Валютно-кредитної ради Кабінету Міністрів України про надання гарантії Кабінету Міністрів України на користь експортно-імпортного банку США щодо зобов'язань Державного експортно-імпортного банку України як агента Кабінету Міністрів України згідно з кредитною угодою з американським банком у сумі 11,7 млн. доларів США для фінансування 85 відсотків вартості контракту від 5 жовтня 1995 р. N 2/1995 N 14276467-1006/5126-380 та доповнень до нього від 19 червня 1996 р. на постачання зернозбиральних комбайнів "Нью Холланд TP 88" та додаткового обладнання компанією "Нью Холланд Порт Америка Інк." спільному підприємству-закритому акціонерному товариству "Украгробізнес" у рамках Гарантійної структурної угоди від 10 травня 1995 р. укладеної між Міністерством фінансів України, що діяло від імені Кабінету Міністрів України, та Експортно-імпортним банком США, що діяв від імені Уряду США, з обслуговуванням і погашенням цього кредиту спільним підприємством-закритим акціонерним товариством "Украгробізнес" на умовах валютної самоокупності та доручено Укрексімбанку провести переговори з Експортно-імпортним банком США та визначеним американським банком, підписати з ними відповідну кредитну угоду для фінансування 85 відсотків вартості контракту від 5 жовтня 1995 р. N 2/1995 N 14276467-1006/5126-380 та угоду із спільним підприємством-закритим акціонерним товариством "Украгробізнес" про порядок обслуговування кредиту на умовах валютної самоокупності.

04 червня 1997р. між Державним експортно - імпортним банком України (кредитор), який діяв від імені Кабінету Міністрів України і СП ЗАТ "Украгробізнес" (позичальник) уклали кредитну угоду №18/02 -148.

Відповідно до умов Кредитної угоди кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити відсотки, страхову премію, комісії та відшкодувати додаткові та інші витрати, пов'язані з обслуговуванням кредиту, на умовах, викладених в Кредитній угоді.

Кредитною угодою передбачено, що використання кредиту здійснюється до кінця червня 1997 року шляхом оплати документів, які надаються експортером згідно з умовами безвідзивного документарного акредитиву, що відкривається кредитором за заявою позичальника, авізується та виконується в Нью - Йоркському відділенні "Юніон Бенк оф Світзерленд", а погашається кредит 10-ма рівними піврічними платежами, починаючи з 1998 року по 2002 рік.

10 липня 1997р. Державний експортно-імпортний банк України та СП ЗАТ "Украгробізнес" уклали доповнення №1 до кредитної угоди №18/02-148 від 04.06.1997р., згідно якого до Кредитної угоди включено пункт слідуючого змісту: "Надати кредитору пакет векселів (24 векселі з валютою платежу по 500 тис. дол. США кожен) з датою оплати "на дату пред'явлення". Після погашення позичальником заборгованості перед кредитором на суму, що дорівнює або більше платежу по одному векселю, кредитор передає позичальнику раніше наданий йому вексель.

31 грудня 1999р. між Державним експортно - імпортним банком

України та СП ЗАТ "Украгробізнес" уклали доповнення за №4 до Кредитної

угоди №18/02-148 від 04.06.1997р., за яким сторони за Кредитною угодою

доповнили її абзацом такого змісту "за згодою кредитора позичальник може

передати йому векселі для подальшого зарахування коштів, отриманих

кредитором при погашенні цих векселів, в повне або часткове погашення

комісії кредитора. Передача векселів здійснюється за актом прийому -

передачі. Зменшення відповідної частини заборгованості позичальника по

комісії кредитору здійснюється кредитором при отриманні грошових коштів

по векселю".

15 липня 1997р. СП ЗАТ "Украгробізнес" та Державний експортно - імпортний банк України склали Акт прийому - передачі векселів, яким засвідчили передачу кредитору за Кредитною угодою, відповідно до вимог п. 11.3.18 Кредитної угоди, пакету векселів на суму 12 000000 дол. США.

Апеляційним господарським судом було встановлено, що згідно Акту звірки розрахунків з Державним казначейством України за кредитом, залученим СП ЗАТ "Украгробізнес" під гарантію Кабінету Міністрів України для закупівлі сільськогосподарської техніки іноземного виробництва згідно з кредитною угодою №18/02-148 від 04.06.1997р. станом на 01 січня 2005р. витрати державного бюджету на виконання зобов'язань відповідача по кредитній угоді складають у розмірі 7 138 603,38дол. США. Зазначений Акт звірки розрахунків підписано уповноваженими представниками Міністерства фінансів України, СП ЗАТ "Украгробізнес", ВАТ "Укрексімбанк" з прикладенням печаток відповідних установ. Разом з тим, сторони, що склали вказаний вище Акт звірки розрахунків засвідчили повернення відповідачем до Державного бюджету України 7 167 222, 43 дол. США.

Крім того, апеляційною інстанцією встановлено, що загальна сума, перерахована СП ЗАТ " Украгробізнес " до Державного бюджету України становить 7 280 451,34 дол. США ( 7 167 222, 43 + 113 228,91), в зв'язку з чим судом зроблено висновок про те, що фактично, відповідач не має заборгованості за кредитною угодою №18/02 - 148 перед Державним бюджетом України.

Що стосується твердження касатора про те, що векселі, передані відповідачем не можуть бути підставою для погашення заборгованості, оскільки доповненням №1 до кредитної угоди №18/02-148 від 04.06.97 передбачено, що векселі передані ВАТ "Укрексімбанк" в якості забезпечення виконання своїх зобов’язань за кредитною угодою з подальшим їх поверненням після погашення заборгованості за кредитом перед кредитором, колегія суддів відзначає наступне. Відповідно до Доповнення №4 до Кредитної угоди №18/02-148 від 04.06.1997р., сторони за Кредитною угодою доповнили її абзацом такого змісту "за згодою кредитора позичальник може передати йому векселі для подальшого зарахування коштів, отриманих кредитором при погашенні цих векселів, в повне або часткове погашення комісії кредитора. Передача векселів здійснюється за актом прийому - передачі. Зменшення відповідної частини заборгованості позичальника по комісії кредитору здійснюється кредитором при отриманні грошових коштів по векселю".

Умови забезпечення кредиту передбачені у розділі 4 кредитної угоди № 18\02 - 148 від 04.06. 1997 р., відповідно до якого забезпеченням виконання зобов'язань по Кредитній угоді, а також відшкодування збитків державному бюджету у зв'язку з невиконанням Позичальником своїх зобов'язань по Кредитній угоді, є майно Позичальника, у тому числі надане в заставу згідно з договорами застави, які не менш ніж на 130 відсотків покриватимуть зобов'язання Позичальника. Будь - яких інших умов забезпечення кредиту у вищезгаданій кредитній угоді не передбачено. Разом з тим, зобов'язання відповідача передати банку пакет векселів передбачено у розділі 11 Кредитної угоди " Обов'язки та права сторін ", де п. 11.3, зокрема, передбачено зобов'язання відповідача щодо використання та порядку погашення наданого кредиту.

З урахуванням наведеного вищезгадане посилання касатора не приймається до уваги.

Крім того, апеляційною інстанцією правомірно зазначено, що відповідно до ст. 21 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу "Вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Закон України "Про обіг векселів в Україні" (2374-14) визначає вексель (як простий, так і переказний) як засіб розрахунків, про що свідчать передбачені законом чіткі вимоги до використання векселів у господарській діяльності, а саме:

застосування векселів у розрахунках обов'язково має бути зазначено в договорі (стаття 4);

вексель (простий або переказний) видають для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги (стаття 4);

номінал векселя на етапі його емісії не може бути вище ніж сума зобов'язання, за яким видають вексель (стаття 4);

поєднує в собі ознаки платіжного документа та цінного паперу, і засвідчує безумовне грошове зобов'язання сплатити суму грошей власнику векселя після настання вказаного у векселі терміну.

З урахуванням наведеного, апеляційна інстанція правомірно зазначила, що з моменту передачі банку відповідачем пакету векселів у останнього фактично припинились зобов'язання щодо грошового платежу по Кредитній угоді.

Що стосується посилання касатора на неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції положень Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" № 15-93 від 19.02.93р. (15-93) (із змінами та доповненнями), колегія суддів відзначає, що апеляційний суд у постанові лише зазначив про термін "валюта України", як це розуміється ч.1ст.1 вказаного Декрету.