У червні 2008р. товариство з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до приватного підприємства "Адвокатська компанія "Сенатор" про розірвання договору оренди та зобов’язання звільнити займане приміщення.

01.07.2008р. позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій змінив предмет позову та просить визнати за ним право власності на реконструйовану будівлю, яка орендується відповідачем.

Рішенням господарського суду Львівської області від 01.07.2008р. (суддя Деркач Ю.Б.) позов задоволено повністю. Визнано за товариством з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД" право власності на нежитлову будівлю адміністративного призначення, що на технічному плані позначена літ. "А-3", загальною площею 3514,8 м. кв., містить 3 поверхи та мансарду і знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Джерельна, 38.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням товариство з обмеженою відповідальністю "Львівський завод теплогазової апаратури" та Львівська міська рада в порядку ст. 107 ГПК України звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просять його скасувати та справу передати на новий розгляд.

У відзивах на касаційні скарги позивач повністю заперечує підстави скасування рішення та просить суд касаційної інстанції оскаржуваний судовий акт залишити без змін, а касаційні скарги –без задоволення.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 111-2 ГПК України, не надіслав відзив на касаційні скарги, що в силу положень статті 111-2 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, який оскаржується.

Відповідач та Львівська міська рада не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Щодо клопотання позивача про відкладення розгляду справи через направлення до суду відводу, то воно відхилено колегією суддів, оскільки до початку розгляду справи, в порядку ст. 20 Господарського процесуального кодексу України належно оформлений відвід так і не був наданий, а в додатку до клопотання відсутні дані, якій саме колегії суддів заявлено відвід. Так, заява про відвід повинна викладатись в письмовій формі, до неї повинні бути додані докази, що підтверджують викладені обставини. Заяву про відвід суддів розглядають та вирішують голова суду чи його заступник. Однак, на час розгляду справи та їх адресу відвід через канцелярією суду не надійшов. Зазначені дії позивача, колегія суддів розцінює, як зловживання правом сторони в процесі, що суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Перевіривши доводи касаційних скарг, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом, 12 травня 2008 року між сторонами укладено договір оренди № 05/12-2008, згідно з умовами якого орендодавець (позивач) передав за плату у строкове користування відповідачу адміністративно-господарську будівлю, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Джерельна, 38‚ а орендар (відповідач) прийняв вказану будівлю в користування та зобов’язувався сплачувати Орендодавцеві орендну плату.

Згідно п.п. 5.1., 5.2. Договору розмір орендної плати за весь об’єкт, що орендується, у цілому складає 2000,00 грн. за місяць. Орендна плата сплачується у безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця не пізніше 10-го числа кожного місяця.

Всупереч викладеному, відповідач не здійснив своєчасно оплату за перший місяць оренди, що стало підставою звернення до суду з позовом про розірвання договору та звільнення займаного приміщення, так як право на дострокове розірвання договору оренди за ініціативою Орендодавця у випадку прострочки оплати орендної плати Орендарем встановлено п. 5.5. Договору.

В подальшому, виходячи з того, що у відповіді на претензію від 13.06.2008р. відповідач відмовився сплачувати орендну плату на умовах договору, мотивуючи це відсутністю у позивача права власності на будівлю, що передана в оренду, позивач подав заяву про зміну предмета позову, в якій просив визнати його право власності на спірну будівлю на підставі ст. ст. 317, 319, 321, 391, 392 ЦК України.

Господарський суд Львівської області прийняв дану заяву позивача та задовольнив уточнені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД", оскільки зі свідоцтва про право власності на будівлю № Г-01637 від 22.12.2005 р., договору купівлі-продажу від 26.01.2005 р., довідки ОКП БТІ та ЕО № Ю/2661 від 12.06.2008 року вбачається, що позивач (ТзОВ "ВВС-ЛТД") є власником будівлі, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Джерельна, 38 і загальна площа якої, після проведеної позивачем реконструкції, становить 3 514,8 м.кв.

Між тим, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з прийнятим судовим рішенням, оскільки відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України, роз’яснень, що містяться в п.п.1, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. №11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , з відповідними змінами, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин.

Прийняте у даній справі судове рішення вказаним вимогам в повній мірі не відповідає.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову.

При цьому, предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підстава - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Отже, за змістом зазначеної норми зміна позивачем підстав і предмета позову може мати місце лише альтернативно, і тому у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, господарський суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви).

Місцевий господарський суд уваги на викладене не звернув та безпідставно прийняв до розгляду заяву про уточнення позовних вимог, яка подана з порушенням вимог ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, оскільки за змістом є новим позовом.

Відповідно до ч.1 ст. 111-10 ГПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду або постанови апеляційного господарського суду.

До того ж, розглядаючи змінені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД" та визнаючи за позивачем право власності судом не було перевірено чи не порушить таке рішення суду права і обов'язки інших осіб, оскільки скаржники зазначають, що прийняте судове рішення стосується їх прав і обов'язків, оскільки спірна будівля є самочинно реконструйованою шляхом збільшення її площі, за рахунок земель скаржників, без їх згоди та без оформлення відповідних дозвільних документів. Як зазначають скаржники, суд фактично визнав право власності на самочинне будівництво, оскільки загальна площа будинку позивача становить 1210,2 кв.м., а право власності визнано на загальну площу 3 514,8 м.кв.

Суд же при вирішення справи взагалі не з'ясував відповідності здійсненого самочинного будівництва вимогам будівельних норм і правил, не залучив на підставі ст. 27 ГПК України інспекцію з держаного архітектурно-будівельного контролю, якій надано повноваження щодо здійснення відповідних перевірок, для надання висновку.

За таких обставин, враховуючи, що в силу вимог ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, Вищий господарський суд України вважає за необхідне скасувати прийняте у справі рішення, з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене щодо порядку подачі заяв про зміну підстав або предмету позову, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти основане на законі рішення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський завод теплогазової апаратури" та Львівської міської ради задовольнити.

Рішення господарського суду Львівської області від 01.07.2008р. у справі №26/160 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області в іншому складі суду.