Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2008 року (головуючий суддя –Зеленін В.О., судді –Рєпіна Л.О., Синиця О.Ф.) рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.07.2008 року у справі № 13/120 скасовано; прийнято нове рішення: визнано рішення загальних зборів акціонерів ВАТ "Ясен", оформлене протоколом № 13 від 29.04.2008 року недійсним в частинах: п.6 "Про реорганізацію ВАТ шляхом виділення приватного підприємства та затвердження умов обміну акцій ВАТ на частку у статутному капіталі приватного підприємства", п.7 "Про призначення комісії з виділу", п.8 "Про емісію акцій ВАТ у зв’язку із реорганізацією ВАТ шляхом виділення приватного підприємства"; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційних скаргах ВАТ "Продовольча компанія "Ясен" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2008 року та залишити в силі рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.07.2008 року, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 45, ч.4 ст. 59, ч.1 ст. 91 ГК України, ч.1 ст. 109 ЦК України, ст. 32 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", ст.ст. 43, 45 ГПК України.

Відзиву на касаційні скарги позивач не надіслав.

Відповідно до наданих в судовому засіданні матеріалів позивача –ТОВ "Авдіа Аноріа" - реорганізовано. Оскільки на момент розгляду справи в касаційній інстанції ТОВ "Аноріа" є правонаступником у повному обсязі прав і обов’язків реорганізованої ТОВ "Авдіа Аноріа", то колегія суддів відповідно до ст. 25 ГПК України вважає за необхідне здійснити заміну позивача –ТОВ "Авдіа Аноріа" його правонаступником –ТОВ "Аноріа".

Заслухавши пояснення по касаційним скаргам представників відповідача, які підтримали викладені в них доводи, заперечення на касаційні скарги представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду та в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів ВАТ "ПК "Ясен", проведених 29.04.2008 року в цілому, обґрунтовуючи вимоги відсутністю персонального повідомлення позивача про проведення зборів, відсутністю достатніх підстав для обліковування пакета акцій Яська А.Г., відсутністю законодавчого врегулювання виділення приватного підприємства з ВАТ, втратою права акціонера –позивача на викуп акцій акціонерним товариством.

Матеріали справи свідчать, що 29 квітня 2008 року на території ВАТ "ПК "Ясен" відбулись загальні збори акціонерів ВАТ "ПК "Ясен", на яких було розглянуто ряд важливих питань діяльності товариства, зокрема прийнято рішення про реорганізацію шляхом виділення з акціонерного товариства приватного підприємства та емісію акцій.

Стосовно відсутності персонального повідомлення позивача про проведення зборів у передбачені законом строки, то обидва суди порахували цю обставину недоведеною з огляду на те, що станом на день проведення загальних зборів акціонерів ВАТ "ПК "Ясен" 29.04.2008 року ТОВ "Авдіа Аноріа" укладено договір зберігання з ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк", у зв’язку з чим у реєстрі власників цінних паперів обліковувався ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" як номінальний утримувач акцій "Авдіа Аноріа". Відповідачем по справі здійснено повідомлення про проведення загальних зборів номінального утримувача, а тому вважати ТОВ "Авдіа Аноріа" таким, що не повідомлено персонально немає підстав. Окрім того відповідачем на підставі ст.ст. 40, 43 Закону України "Про господарські товариства" здійснено публікацію про проведення загальних зборів у газеті "Чернігівські відомості" та бюлетені "Цінні папери України".

Проте погодитись з даними висновками судів не можна.

Згідно ч.1 ст. 159 ЦК України, вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів. У загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери незалежно від кількості і виду акцій, що їм належать.

Відповідно до ст. 43 Закону України "Про господарські товариства", про проведення загальних зборів акціонерів держателі іменних акцій повідомляються персонально передбаченим статутом способом. Крім того, загальне повідомлення друкується в місцевій пресі за місцезнаходженням акціонерного товариства і в одному із офіційних друкованих видань Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України чи Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Якщо до порядку денного включено питання про зміну статутного (складеного) капіталу акціонерного товариства, то одночасно з порядком денним друкується інформація, передбачена статтею 40 цього Закону. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 45 днів до скликання загальних зборів. У разі необхідності може бути зроблено повторне повідомлення в зазначених засобах масової інформації. Загальні збори акціонерів проводяться на території України, як правило, за місцезнаходженням акціонерного товариства, за винятком випадків, коли на день проведення загальних зборів 100 відсотками акцій товариства володіють іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації.

Будь-який з акціонерів має право вносити свої пропозиції щодо порядку денного загальних зборів не пізніш як за 30 днів до їх скликання. Рішення про включення цих пропозицій до порядку денного приймається виконавчим органом товариства. Пропозиції акціонерів, які володіють більш як 10 відсотками голосів, вносяться до порядку денного обов’язково. Рішення про зміни в порядку денному повинні бути доведені до відома всіх акціонерів не пізніш як за 10 днів до проведення зборів у порядку, передбаченому статутом.

З наведених норм вбачається, що закон зобов’язує у передбачений статутом спосіб персонально повідомити про проведення загальних зборів саме держателя іменних акцій, а не номінального утримувача, який з набуттям такого статусу не набуває прав і обов’язків акціонера. Загальне ж повідомлення у пресі є додатковим способом повідомлення про проведення загальних зборів, і не може підмінити собою персональне повідомлення акціонера у строки та у спосіб, передбачені законом і статутом.

Судами не спростовано доводів позивача з посиланням на те, що на ТОВ "Поліський реєстратор" як на організатора загальних зборів покладено обов’язок встановлення всіх акціонерів і повідомлення їх у встановлений законом строк про проведення загальних зборів.

Колегія суддів відмічає, що наявність в реєстрі відомостей лише про номінального утримувача, не звільняє організатора зборів від обов’язку встановити і повідомити саме акціонера, який є клієнтом зареєстрованого в реєстрі номінального утримувача, про проведення загальних зборів. В іншому випадку на зборах акціонерів в якості повноважного учасника мав би приймати участь саме номінальний утримувач, або існував би законодавчо встановлений порядок який би зобов’язував номінального утримувача в певні строки повідомити про збори свого клієнта –власника акцій.

Тимчасова відсутність відомостей про клієнта в реєстрі не дає права зібрати збори товариства без належного повідомлення про них всіх акціонерів.

Оскільки судами попередніх інстанцій не було з’ясовано причин неможливості повідомлення позивача про загальні збори способом персонального повідомлення у передбачений законом строк, висновок про відсутність підстав вважати порушеним корпоративне право позивача на участь в управлінні товариством, що включає в себе право прийняти участь у загальних зборах, внести пропозиції до порядку денного, ознайомитись з документами, є передчасним.

Стосовно відсутності законодавчого врегулювання виділення приватного підприємства з ВАТ, втратою права акціонера –позивача на викуп акцій акціонерним товариством, то суд апеляційної інстанції знайшов позицію позивача слушною і виходив із такого. Закон України "Про господарські товариства" (1576-12) не передбачає реорганізацію товариства шляхом виділення у приватне підприємство. Прийняття рішення про виділення приватного підприємства суттєво впливає на зменшення статутного капіталу ВАТ та порушує корпоративні права позивача в цій частині, оскільки за умовами договору про відкриття рахунку у цінних паперах, укладеного між позивачем та ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" (а.с.137-138 т.1) не передбачено прав та/або обов’язків останнім приймання відповідних рішень від імені позивача. Крім того, оцінка та викуп акцій акціонерів, що не голосували, не були ініційовані.

Колегія суддів вважає висновки суду апеляційної інстанції помилковими, з огляду на таке. По-перше, Закон України "Про господарські товариства" (1576-12) взагалі не унормовує порядок реорганізації акціонерного товариства, в тому числі і шляхом виділення. По-друге, оскільки зменшення розміру статутного фонду відбувається завжди, коли товариство реорганізовується шляхом виділення іншої юридичної особи, то за висновком апеляційної інстанції така подія буде завжди негативно впливати на права його учасників.

Проте, закон не забороняє реорганізацію акціонерного товариства шляхом виділення з дотриманням процедури, встановленої Положенням про порядок реєстрації випуску акцій та інформації про їх емісію під час реорганізації товариств, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30.12.1998 року №221 (z0137-99) (надалі Положення). Однак, в силу приписів ст. 19 Закону України "Про господарські товариства" та приписів Положення, яке визначає особливості порядку реєстрації випуску акцій під час реорганізації товариств відповідно до наведеної статті Закону (п.1.1 Положення), виділення юридичної особи саме з товариства неможлива без припинення його діяльності.

Апеляційний суд, так само як і суд першої інстанції, не перевірив в контексті вищевикладеного законність прийнятого про реорганізацію рішення, не дав оцінки можливості законного проведення процедури емісії акції під час реорганізації товариства шляхом виділення без припинення діяльності товариства, яке реорганізовується.

Місцевий господарський суд, відмовляючи в позові повністю, порахував доводи позивача безпідставними, виходячи із того, що Положення та інше законодавство України не передбачають, але і не забороняють виділення із акціонерного товариства приватного підприємства.

Згідно ст. 113 ГК України, приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб’єкта господарювання - юридичної особи. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами.

Таким чином закон, розкриває зміст приватного підприємства виключно в контексті його форми власності, але не встановлює певної організаційно-правової форми цього виду підприємства. Види організаційно-правових форм юридичних осіб наведені у ст. 83 ЦК України, яка передбачає створення юридичних осіб у формі товариств, установ та в інших формах встановлених законом. Також наведена норма дає визначення товариства та установи.

Позиції обох судів фактично свідчать про помилкове ототожнення ними понять "організаційно-правова форма" та "форма власності", що відповідно робить помилковими і підсумовуючі висновки стосовно права виділяти з товариства приватне підприємство, оскільки вони є некоректними.

З урахуванням наведеного судами обох інстанцій не встановлено чи дотримано відповідачем процедуру виділення юридичної особи з акціонерного товариства, оскільки остання передбачає виділення з товариства виключно товариств. Також судами не дано оцінки правомірності реорганізації акціонерного товариства без припинення його діяльності. Колегія суддів звертає увагу судів, що саме через припинення діяльності товариства внаслідок реорганізації шляхом виділення кожен з учасників товариства, що реорганізовується, має право отримати акції або частки у статутному фонді товариств, що створюються шляхом виділення (п.5.3. Положення), або йому має бути гарантоване право на оцінку та викуп акціонерним товариством, що реорганізовується, акцій (пп."б" п.5.2. Положення). Отже, організаційно-правова форма виділеного товариства, а про виділення інших організаційно-правових форм з товариства під час його реорганізації в Положенні не йдеться, обов’язково повинна передбачати можливість участі в ньому в якості учасників юридичних осіб, якщо останні були учасниками товариства, що реорганізовується, через наявність такого права.

Таким чином, судами обох інстанцій не встановлено в якій саме організаційно-правовій формі створене виділене підприємство, які наслідки матиме реорганізація відповідача через виділення з нього нової юридичної особи, чи відображає зміст прийнятого рішення процедуру емісії акцій під час реорганізації акціонерного товариства шляхом виділення.

Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст. 43 ГПК України та виключає можливість висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування судом норм матеріального права при вирішенні спору. У зв’язку з цим постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об’єктивного встановлення обставин справи, прав і обов’язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.