Ухвалою від 10.01.09 Вищого господарського суду України касаційна скарга Товариства б/н від 01.12.08 була прийнята до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 05.02.09. Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів які б свідчили про її неотримання сторонами у справі до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

На момент розгляду справи у судовому засіданні 05.02.09 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 05.02.09 представники сторін не з'явились.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 05.02.09 повідомлень щодо неможливості участі у такому судовому засіданні до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядається за наявними матеріалами справи, а повний текст постанови Вищого господарського суду України направляється учасникам судового процесу поштою, в установленому законом порядку.

Рішенням від 29.08.08 господарського суду Івано-Франківської області (суддя Гриняк Б.П.) позовні вимоги Товариства задоволено.

За Товариством визнано право на оренду земельної ділянки площею 0,2313 га для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення (№ 42 по генплану) в мікрорайоні "Каскад" на вул.Василя Стуса –Івана Миколайчука.

Затверджено "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення в мікрорайоні "Каскад" (№ 42 по генплану) на вул.В.Стуса –І.Миколайчука в м.Івано-Франківську, який розроблено приватним підприємством "Гео".

Міськраду зобов'язано укласти з Товариством договір оренди земельної ділянки площею 0,2313 га для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення (№ 42 по генплану) в мікрорайоні "Каскад" на вул.Василя Стуса –Івана Миколайчука згідно проекту договору, поданого Товариством, у визначеній редакції.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що всупереч тому, що Товариство подало на затвердження Міськради погоджений відповідними службами проект відведення земельної ділянки, у визначений законом строк такий проект землевідведення Міськрадою погоджено не було та рішення про надання або відмову у наданні земельної ділянки в оренду Товариству Міськрадою не приймалось.

Постановою від 30.10.08 Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Кордюк Г.Т., суддів –Давид Л.Л., Мурської Х.В.) апеляційну скаргу Міськради задоволено.

Рішення від 29.08.08 господарського суду Івано-Франківської області скасовано.

По справі прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариству відмовлено.

З Товариства на користь Міськради стягнуто 42,50 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

При винесенні постанови апеляційний суд прийшов до висновку про те, що оскільки згідно вимог чинного законодавства прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, належить до виключної компетенції відповідного органу місцевого самоврядування, то спосіб захисту інтересів, обраний Товариством, у даному випадку не відповідає положенням ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 152 Земельного кодексу України.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову від 30.10.08 Львівського апеляційного господарського суду скасувати, а рішення від 29.08.08 господарського суду Івано-Франківської області у даній справі залишити без змін.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженого судового акту було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст. 19 Конституції України, ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 187 Господарського кодексу України, ч. 6 ст. 123, ч. 1 ст. 124, ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України, ст. 22, п. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник доводить, що погоджений визначеними законом органами проект землевідведення свідчить про те, що у Товариства виникло безумовне право на оренду земельної ділянки, а тому вимоги про зобов'язання органу місцевого самоврядування укласти відповідний договір, на думку Товариства, не суперечать положенням чинного законодавства.

Крім того, скаржник звертає увагу, що апеляційним судом було порушено його процесуальне право на участь у судовому засіданні, оскільки судом було відхилено клопотання його представника про відкладення розгляду справи.

На момент розгляду справи у судовому засіданні 05.02.09 від Міськради та Виконкому письмові відзиви на касаційну скаргу Товариства не надійшли, разом з тим згідно ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, рішенням Виконкому від 22.06.04 № 221 Товариству було надано дозвіл на збір матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення (№ 42 по генплану) в мікрорайоні "Каскад" по вул.Василя Стуса –Івана Миколайчука.

Також, встановлено, що 10.10.06 Міськрадою було погоджено матеріали місця розташування земельної ділянки за вказаною адресою та надано Товариству дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що у зв'язку з вказаним погодженням на замовлення Товариства приватним підприємством "Гео" було розроблено проект землеустрою, згідно якого визначена площа земельної ділянки становить 0,2313 га.

На підставі наданих сторонами доказів у справі попередніми судовими інстанціями встановлено, що 09.11.06 Івано-Франківським міським управлінням земельних ресурсів надано висновок № 2121, яким погоджено зазначений проект відведення земельної ділянки площею 0,2313 га для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення (№ 42 по генплану) в мікрорайоні "Каскад" по вул.Василя Стуса –Івана Миколайчука; 06.11.07 проект землеустрою розглянуло управління архітектури і містобудування виконавчого комітету Міськради, за наслідками чого надано висновок про можливість відведення земельної ділянки для будівництва; 03.01.07 необхідний висновок отримано в Івано-Франківській міській санітарно-епідеміологічній станції; 17.01.07 зазначений проект погоджено управлінням культури виконавчого комітету Міськради; 06.02.07 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погодило Державне управління екології та природних ресурсів; 05.06.07 Державна експертиза обласного головного управління земельних ресурсів Держкомзему України встановила, що вказаний проект відведення земельної ділянки в цілому відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам (висновок від 05.06.07 № 3913/П).

Вирішуючи спір місцевий та апеляційний суди встановили, що зазначений проект землеустрою подавався для затвердження Міськради, проте листом від 31.10.07 Виконком повідомив Товариство, що проект відведення земельної ділянки площею 0,2313 га для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення (№ 42 по генплану) в мікрорайоні "Каскад" по вул.Василя Стуса –Івана Миколайчука був предметом розгляду на засіданні Виконкому в липні 2007 року, за результатами якого прийнято рішення про відмову.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що згідно ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістом ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради – сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" сторони укладають договір оренди землі лише у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду.

Отже, чинним законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт відсутності рішення Міськради щодо передачі спірної земельної ділянки в оренду Товариству.

Таким чином, зважаючи на те, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, зобов'язання цього органу укласти такий договір за відсутності позитивного рішення Міськради з даного питання є порушенням її виключної передбаченої Конституцією України (254к/96-ВР) компетенції на здійснення права власності від імені українського народу та управління землями, яке підлягає захисту, а порушені права позивача мають захищатися способами, передбаченими ст. 152 Земельного кодексу України з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства.

Стосовно посилань скаржника на те, що справа була розглянута за відсутності його представника за умови наявності клопотання про відкладення розгляду справи, то такі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в оскарженій постанові апеляційний суд з урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України надав правову оцінку такому клопотанню, а суд касаційної інстанції в силу положень ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України позбавлений можливості переоцінити наведені судом твердження.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Товариством в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на те, що з’ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.