Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 08.07.08 (суддя Коваль Л.А.) позов Відкритого акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" до Приватного підприємства "Агрофірма Катеринівська" задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 047 846,69 грн.

Постановою колегії суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.10.08 у складі: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С. рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

ПП "Агрофірма Катеринівська" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд. Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно дослідили матеріали справи, зокрема щодо того, що факт перерахування коштів по договору від 18.09.00 не свідчить про сплату позивачем тільки втрат сільськогосподарського виробництва по п.2.2 договору, який визнано недійсним, а і про отримання коштів за рекультивацію, інші види робіт. Крім того, касатор зазначає, що відповідач не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами при розгляді справи було встановлено, що 27.02.1997 Відкрите акціонерне товариство "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" та Колективне сільськогосподарське підприємство "Катеринівський", правонаступником майнових прав та обов'язків якого в зв'язку з проведеною реорганізацією є Приватне підприємство "Агрофірма Катеринівська" уклали договір про довгострокове співробітництво, предметом якого є надання довгострокової взаємодопомоги у виробництві сільськогосподарської продукції та продукції виробничо-технічного призначення. Серед обов'язків Відкритого акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" за названим договором згідно графіку, затвердженого директором комбінату та керівником сільськогосподарського підприємства, проводити

компенсаційні виплати за відведену землю під гірничі розробки щоквартально або в рахунок компенсації забезпечувати сільськогосподарське підприємство матеріально-технічними ресурсами відповідно до його заявок (п.2.1. договору).

На підставі названого договору позивач сплатив відповідачу згідно платіжного доручення № 2010 від 22.05.2000р. 80 000 грн. та згідно платіжного доручення № 2122 від 08.06.2000р. 80 000 грн., як компенсацію за відведені землі під розробку кар'єрів.

18.09.2000 Відкрите акціонерне товариство "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" та Приватне підприємство "Агрофірма Катеринівська" уклали договір, предметом якого є надання довгострокової взаємодопомоги у виробництві сільськогосподарської продукції та продукції виробничо-технічного призначення. Серед обов'язків Відкритого акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" за цим договором приймати від Приватного підприємства "Агрофірма Катеринівська" під гірничі роботи 75 га землі на рік, згідно графіку, затвердженого головою правління та директором сільськогосподарського товариства, проводити компенсаційні виплати за відведену землю під гірничі розробки згідно постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 р. № 1279 "Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню" (1279-97-п) або в рахунок компенсації забезпечувати Приватне підприємство "Агрофірма Катеринівська" матеріально-технічними ресурсами згідно його заявок (п.2.2. договору).

На підставі вказаного договору позивач сплати відповідачу згідно платіжного доручення № 3694 від 05.10.2000р. 193 000 грн., згідно платіжного доручення № 4073 від 03.11.2000р. 85 000 грн., згідно платіжного доручення № 4400 від 04.12.2000р. 140 000 грн., згідно платіжного доручення № 1 від 04.01.2001р. 79 846, 69 грн., згідно платіжного доручення № 205 від 23.01.2001р. 200 000 грн., згідно платіжного доручення № 399 від 06.02.2001р. 250 000 грн., згідно платіжного доручення № 865 від 06.03.2001р. 100 000 гри., як компенсацію за відведені землі по договору від 18.09.2000р. Всього за договором сплачено 1 047 846, 69 грн.

Згідно ч.2 постанови Верховної Ради України "Про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб та попереднє погодження місць розташування об'єктів" від 18.03.1999р. N 517-ХІУ (517-14) вилучена у складі інших земельна ділянка колгоспу-комбінату "Катеринівський" (230,8 га земель, в тому числі 180,8 га ріллі) Нікопольського району Дніпропетровської області та надана під розширення Північного, Шевченківського та Чкалівського N 1 кар'єрів по видобутку марганцевих руд акціонерному товариству "Орджонікідзевський гipничo-збaгaчyвaльний комбінат" строком на 5 років.

В частині 4 цієї ж постанови зазначено, що підприємствам, установам та

організаціям, яким надаються земельні ділянки для несільськогосподарських потреб відшкодовувати втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва відповідним обласним радам в порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України N 1279 від 17 листопада 1997 (1279-97-п) року.

Згідно ст. 90 Земельного кодексу України (редакція 1990 року) втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, заподіяні вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для використання їх у цілях, не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості земель у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ і організацій, підлягають відшкодуванню Уряду Республіки Крим, обласним. Київській і Севастопольській міським Радам народних депутатів. Ці втрати компенсуються поряд з відшкодуванням збитків відповідно до статті 88 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, господарські суди правомірно зазначили,що Відкрите акціонерне товариство "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" втрати сільськогосподарського виробництва в зв'язку з отриманням земельної ділянки сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб повинно було відшкодовувати обласній раді, але неправомірно відшкодовувало на підставі договору від 27.02.1997р. та договору від 18.09.2000р. відповідачу.

Господарськими судами також було встановлено, що згідно постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.02.2005 (залишеної без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.07.05) у справі № 32/374(31/194(8/170) за позовом Відкритого акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" до Приватного підприємства "Агрофірма Катеринівська" про визнання угод недійсними та стягнення 635283, 81 грн. визнано недійсним п.2.2. договору від 18.09.2000, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" та Приватним підприємством "Агрофірма Катеринівська".

З урахуванням викладеного суди правомірно дійшли до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо повернення коштів, сплачених позивачем відповідачу на підставі договору від 18.09.2000р., а саме п.2.2. договору, в загальній сумі 1 047 846, 69 грн. ( за вирахуванням суми щодо якої застосована позовна давність).

Що стосується посилання касатора на те, що до складу сум, сплачених позивачем відповідачу входять кошти за проведену відповідачем біологічну рекультивацію та інші роботи, колегія суддів відзначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази проведення таких робіт та сплати позивачем відповідних сум.

Що стосується посилання касатора на те, що його не було повідомлено про час і місце слухання справи, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявні докази надіслання всіх процесуальних документів сторонам у справі і відсутні докази неповідомлення відповідача про час і місце розгляду спору.

Враховуючи викладене, а також межі касаційного провадження, встановлені ст. 111-7 ГПК України, колегія суддів вважає, що постанова апеляційної інстанції відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.