Товариство з обмеженою відповідальністю "Сентей" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом, в якому просило, (з врахуванням уточнення позовних вимог) визнати недійсною угоду від 11.01.2005 року №1 до генерального довгострокового інвестиційно-підрядного контракту про будівництво житлового комплексу з громадсько-побутовими приміщеннями в частині нежитлових приміщень, загальною площею 149 м2 по вул. Борщагівська, 208 в місті Києві. Позовні вимоги вмотивовані тим, що оскаржувана угода укладена сторонами з порушеннями норм Цивільного кодексу України (435-15) та порушує права та інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Сентей".

Господарський суд міста Києва рішенням від 09.04.2008 року (суддя Борисенко І.І.) в задоволенні позовних вимог відмовив, пославшись на відсутність факту порушення прав та інтересів позивача, у зв'язку із тим, що останній не є стороною оскаржуваної угоди та не є суб'єктом, який вправі вимагати визнання угоди недійсною. Оскаржувана угода укладена між Всеукраїнською організацією інвалідів "Союз організацій інвалідів України "Підприємство "Ресурс" (відповідач-1) та Громадською організацією "Народна кредитна спілка "Добробут" (відповідач-2).

Київський апеляційний господарський суд постановою від 16.09.2008 року (судді Кондес Л.О., Куровський С.В., Михальська Ю.Б.) рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2008 року скасував, позовні вимоги задовольнив. Визнав недійсною додаткову угоду №10 від 11.01.2005 року до генерального довгострокового інвестиційно-підрядного контракту №1/01-Б-02 (№1/Б/02) про будівництво житлового комплексу з громадсько-побутовими приміщеннями за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 208 в частині нежитлових приміщень, загальною площею 149 м2, яка укладена між Всеукраїнською організацією інвалідів "Союз організацій інвалідів України "Підприємство "Ресурс" та Громадською організацією "Народна кредитна спілка "Добробут". Постанова вмотивована тим, що відповідачі на момент укладення спірної угоди не були власниками майнових прав нежитлових приміщень, оскільки майнові права належали позивачу, як інвестору.

Відкрите акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк "ВіЕйБі Банк" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2008 року, а рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2008 року залишити без змін, з огляду на неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема: статей 331, 876 Цивільного кодексу України, статті 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність", статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", статей 84, 105 Господарського процесуального кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сентей" подало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її доводів, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалену у справі постанову без змін, як законну та обґрунтовану.

Відкрите акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк "ВіЕйБі Банк" подало до Вищого господарського суду України пояснення до касаційної скарги, в якому зауважувало на тому, що контракт №1/Б/02 створює правовідносини по будівництву будинку між відповідачем-1 та відповідачем-2, а договір №28/Б/208 створює правовідносини між відповідачами 1, 2 та позивачем.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування норм матеріального та процесуального права в ухвалених судових актах, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.01.2002 року між Громадською організацією "Народна кредитна спілка "Добробут" та Підприємством "Ресурс" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" укладений генеральний довгостроковий інвестиційно-підрядний контракт №1/Б/02 про будівництво житлового комплексу з громадсько-побутовими приміщеннями за адресою м. Київ, вул. Борщагівська, 208. Предметом договору є будівництво житлового будинку в місті Києві з підключенням його до інженерних мереж міста.

Пунктами 3.3, 3.4 генерального контракту визначено, що після здачі об’єкта в експлуатацію площа житлових та нежитлових приміщень розподіляється пропорційно фактичного внеску у будівництво об’єкту інвестування генпідрядника-інвестора та замовника-генінвестора за вирахування частки замовника та службових квартир. Частка замовника -генінвестора дорівнює 72% від загальної площі житлових приміщень.

Пунктом 3.9 вказаного контракту сторони передбачили, що для реалізації будівництва за згодою замовника -генінвестора генпідрядник-інвестор має право залучати субінвесторів.

12.03.2003 року між Громадською організацією "Народна кредитна спілка "Добробут" (замовник-генінвестор), Підприємством "Ресурс" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" (генпідрядник-інвестор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сентей" (інвестор) укладено трьохсторонній довгостроковий інвестиційний договір №28/Б/208 про будівництво житлового комплексу з громадсько-побутовими приміщеннями за адресою м.Київ, вул. Борщагівська, 208. Відповідно до пункту 3.3 інвестиційного договору №28/Б/208 від 12.03.2003 року, після здачі об’єкта в експлуатацію площа житлових та нежитлових приміщень розподіляється пропорційно фактичного внеску у будівництво об’єкту інвестування генпідрядника-інвестора та інвестора за вирахування частки замовника-генінвестора та службових квартир.

12.03.2003 року до довгострокового інвестиційного договору №28/Б/208 укладена додаткова угода, за умовами якої, інвестору (Товариству з обмеженою відповідальністю"Сентей") передаються нежитлові приміщення загальною площею 149 кв.м. Пунктом 2 цієї угоди сторони погодили фактичне розташування нежитлових приміщень, що будуть передані інвестору у власність як офіс та кафе, згідно затвердженої проектної документації. План розташування вказаних приміщень є невід’ємною частиною цього договору.

Апеляційним господарським судом в ході розгляду справи встановлено, що 11.01.2005 року між Громадською організацією "Народна кредитна спілка "Добробут" (замовник-генінвестор) та Підприємством "Ресурс" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" (генпідрядник-інвестор) укладена додаткова угода №10 до генерального довгострокового інвестиційно-підрядного контракту №1/Б/02. Пунктами 1, 2 цієї угоди були внесені зміни в пункт 3.7 контракту за №1/Б/02 від 18.01.2002 року в частині фінансування та розподілу нежитлових приміщень, а саме 100% загальної площі нежитлових приміщень об’єкту будівництва закріпили за генпідрядником-інвестором (підприємством "Ресурс"). Цією ж угодою вказані сторони визначили, що право власності на офісні (нежитлові) приміщення, загальною площею 1281 кв.м., після здачі об’єкта будівництва в експлуатацію набуває Підприємство "Ресурс". В цю площу входять і 149 кв.м. приміщень, права на які передані позивачеві за довгостроковим інвестиційним від 12.03.2003 року №28/Б/208.

Згідно з підпунктом 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним. Договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.

Об'єкти цивільного права унорманові главою 3 Цивільного кодексу України (435-15) .

Відповідно до статті 190 цього ж Кодексу, майном, як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права, як об’єкти суб’єктивних цивільних прав не можуть розглядатися як майно у відриві від їхньої юридичної належності тим чи іншим конкретним суб’єктам у правовідносинах.

За приписами статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права. Статтею 7 цього Закону визначено, що за рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Київський апеляційний господарський суд на підставі повного і всебічного дослідження всіх обставин справи встановив, що позивачу, як інвестору, належать майнові права на проінвестований ним об’єкт у розмірі 149 кв.м., а відтак Підприємство "Ресурс" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" та Громадська організація "Народна кредитна спілка "Добробут" уклавши додаткову угоду №10 від 11.01.2005 року, неправомірно розпорядились майновими правами, які належали Товариству з обмеженою відповідальністю "Сентей".

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі судом апеляційної інстанції. Згідно з приписами частини 2 цієї норми Господарського процесуального кодексу України (1798-12) до юрисдикції касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка доказів та встановлення обставин, відхилених господарським судом при розгляді спору.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11"Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно з пунктом 1 статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення коли визнає, що постанова прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків викладених в постанові Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2008 року, а відтак не можуть бути підставою для зміни або скасування оскаржуваного судового акта.

Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 частини 1 статті 1119, статтею 11111, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2008 року у справі № 4/443 залишити без змін, а касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк "ВіЕйБі Банк"–без задоволення .