Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін від:

позивача: Коваленко Ю.М. (дов. від 01.01.09),

Поленіка В.П. (дов. від 01.01.09),

Ходзіцький В.В. (директор),

відповідача: Тимофійчук Л.В. (дов. від 02.02.09),

Цимбал Ю.Ю. (дов. від 02.02.09),

У грудні 2007 року Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулося до господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Метал Чернівці" про стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у розмірі 35390,00 грн.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 24 квітня 2008 року (суддя Желік Б.Є.) позов задоволено. Рішення вмотивоване посиланням на статтю 122 Статуту залізниць України та пункт 5.5 Правил оформлення перевізних документів, якими вказано, що у разі невірного зазначення у накладній маси, кількості місць, вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника згідно із статтею 118 Статуту стягується штраф в розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Не погоджуючись з винесеним по справі судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-Метал Чернівці" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Чернівецької області від 24 квітня 2008 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга вмотивована доводами скаржника щодо порушення судами попередніх інстанцій положень статей 22 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на неналежне повідомлення скаржника про час і місце засідання суду, у зв'язку з чим, він був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права передбачені нормами процесуального законодавства.

У відзиві на касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" зазначено, що оскаржуване рішення є законними та обґрунтованими, а тому відсутні підстави для їх зміни чи скасування.

Заслухавши суддю-доповідача Швеця В.О., та присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як установлено господарським судом та підтверджено матеріалами справи, згідно з накладною № 35901913 від 12.09.07 і дорожньою відомістю зі станції Чернівці-Північна Львівської залізниці на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці позивачу було відправлено 20450 кг вантажу. Комерційним актом № БН 749122/949 від 19.07.07 зафіксовано, що фактична маса вантажу по зазначеній накладній становила 18100 кг, тобто на 2350 кг менше відправленого.

Предметом даного спору є матеріально-правова вимога ДП "Придніпровська залізниця" про стягнення з ТОВ "Укр-Метал" штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу у розмірі 35390,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 122 Статуту залізниць України та п.5.5 Правил оформлення перевізних документів за невірно зазначені у накладній масу, кількість місць, вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф в розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. У даному випадку у накладній № 35901913 провізна плата вказана у розмірі 7078 грн, що при загальному розрахунку складає суму штрафу у розмірі 35390, 00грн.

Згідно з частиною п’ятою статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб’єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.24 Статуту залізниць України (457-98-п) вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Пунктом122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. За пунктом 4 Правил складання актів комерційні акти на місцях загального користування складаються у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу. Відповідно до п.2.1 розділу 2 Правил оформлення перевізних документів у графі комплекту перевізних документів "Маса вантажу в кг, визначена відправником" - вказується маса вантажу у кілограмах, дана графа заповнюється вантажовідправником. Згідно з п. 52 Статуту залізниць на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача. Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.

Виходячи з викладеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність правових підстав для покладання на відповідача відповідальності у вигляді штрафу за неправильне зазначення останнім у накладній відомостей щодо маси вантажу, а відтак суд обґрунтовано задовольнив позов.

Доводи скаржника щодо розгляду даної справи в суді першої інстанції за його відсутності, неповідомленого належним чином про час та місце розгляду справи, судова колегія касаційної інстанції вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала Господарського суду Чернівецької області про порушення провадження у даній справі та призначення її до розгляду на 12.02.08 на 11.00 год була надіслана сторонам у справі 25.01.08, про що свідчить штамп загального відділу господарського суду на зворотній стороні згаданої ухвали. Ухвалою від 12.02.08 розгляд даної справи у зв'язку з відсутністю представника відповідача було повторно відкладено на 04.03.08 на 11.00 год. Наступні три ухвали про відкладення розгляду справи, скерованих на адресу відповідача, вказану позивачем у позовній заяві (м. Чернівці, вул. Вірменська, 5), а також на додатково повідомлену позивачем адресу (м. Чернівці, вул. Коломийська, 1-а) були повернуті суду з відміткою органу зв'язку "за зазначеною адресою не проживає". При цьому, вищезазначені ухвали суду на виконання вимог процесуального законодавства скеровувалися сторонам у справі з повідомленням про вручення, що підтверджується матеріалами справи. Підпунктом 3.5.1. "Інструкції з діловодства в господарських судах України від 10.12.02 № 75 (v0075600-02) передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення, яке з відміткою про вручення адресатові залучається до матеріалів справи. На примірнику процесуального документа, який залишається в матеріалах справи, проставляється відповідний штамп з відміткою про відправлення цього документа, який повинен містити вихідний реєстраційний номер, кількість відправлених копій та інші дані. Як вбачається з матеріалів касаційної скарги та не заперечується скаржником, місцезнаходженням позивача є м. Чернівці, вул. Коломийська, 1-а, тобто адреса на яку господарським судом направлялися судові акти. Зазначене свідчить про те, що господарським судом було належним чином повідомлено відповідача про час і місце розгляду справи в суді першої інстанції.

Щодо інших доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаного висновку суду, та, крім того, пов’язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

За таких обставин господарський суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права та обґрунтовано задовольнив позов.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що оскаржуване рішення Господарського суду Чернівецької області є законним та обґрунтованим, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Метал Чернівці" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернівецької області від 24 квітня 2008 року у справі 1/11 - залишити без змін.