у березні 2008 року, ВАТ "Полтава-Авто" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з підприємця ОСОБА_1 101 000 грн.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилався на невиконання відповідачем свого обов'язку щодо повернення прийнятих на зберігання 20000 літрів бензину А-95, незважаючи і на вжиті заходи по примусовому виконанню у порядку виконавчого провадження постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.03.2007 року, а тому позивач просив, з урахуванням уточнень позову, постановити рішення про стягнення вартості пального у розмірі 127 000 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 09.09.2008 року позов задоволено частково, у обсязі 35 000 грн.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.11.2008 року рішення господарського суду першої інстанції скасовано.

Постановлено нове рішення про стягнення на користь позивача 104 800 грн.

Постанова апеляційного господарського суду оскаржена у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 23.01.2009 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на неправильну правову оцінку судами обставин справи, помилковість висновків щодо наявності його зобов'язань перед позивачем і просить судові рішення скасувати, постановивши нове рішення про відмову у позові.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія не вбачає підстав для зміни чи скасування постанови апеляційного господарського суду, з огляду на наступне.

Із наявних у справі матеріалів вбачається, що постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.03.2007 року у справі № 5/376 відповідача зобов'язано повернути позивачу 20 000 літрів бензину А-95, прийнятого ним на зберігання за накладною № 3 від 02.04.2004 року.

Проте, виконання судового рішення у добровільному порядку відповідач не здійснив, відповідний обсяг бензину у нього відсутній, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження, відкритого на виконання зазначеного вище судового рішення, а тому, позивач вправі вимагати відшкодування йому вартості майна, втраченого з вини відповідача, й апеляційний господарський суд обгрунтовано постановив про стягнення з відповідача дійсної вартості втраченого майна на час звернення позивача до господарського суду і підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду, за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. - 111-9, - 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.11.2008 року -без змін.