У серпні 2008р. громадяни ОСОБА_1та ОСОБА_2звернулися до господарського суду Київської області з позовом до Ржищівського бюро технічної інвентаризації, за участю третьої особи: ОСОБА_3, про припинення дії свідоцтва про право власності та свідоцтва про реєстрацію права власності на магазин "Уцінені товари" та "Меблі", м.Ржищів Київської області, оформленого Ржищевським БТІ на Київську Регіональну споживспілку в червні 2008р., та про відновлення дії свідоцтва від серпня 2007р. про право власності та свідоцтва про реєстрацію права власності на вказану нерухомість, виданого Ржищивському міському споживчому товариству.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.08.2008р. по справі №02-03/2332/4 (суддя Щоткін О.В.) позивачам відмовлено у прийнятті позовної заяви на підставі п.1 ч.1 ст. 62, ст. 86 ГПК України.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.10.2008р. у справі №02-03/2332/4 (колегія суддів у складі головуючого судді-доповідача Шевченко В.Ю., суддів Міщенко П.К., Яковлева М.Л.) апеляційну скаргу громадянина ОСОБА_1та громадянина ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області від 11.08.2006р. у справі №02-03/2332/4 - без змін.

Не погодившись з судовими актами попередніх судових інстанцій, позивачі звернулися до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та доповненням до неї, в якій просять скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 11.08.2006р., постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.10.2008р. у справі №02-03/2332/4 та прийняти нове рішення: направити позовну заяву до суду першої інстанції на розгляд по суті.

На день розгляду справи у судовому засіданні письмовий відзив на касаційну скаргу позивачів не надійшов, разом з тим згідно ст. - 111-2 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржених судових актів.

Тоді як до суду касаційної інстанції надійшла заява Ржищивського міського споживчого товариства від 05.02.2009р. про приєднання до касаційної скарги позивачів, подача якої не відповідає вимогам ГПК України (1798-12) .

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу та доповненням до неї, заслухавши суддю-доповідача по справі, пояснення представників позивачів, проаналізувавши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 167 ГК України корпоративні права -це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно п.4 ч.1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

З урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції вказав, що хоча припинення дії свідоцтва про право власності та свідоцтва про реєстрацію права власності, а також відновлення дії попереднього свідоцтва про реєстрацію права власності може вплинути на права позивачів, зазначені вимоги не звернуті на захист їх корпоративних прав, а саме права брати участь в управлінні товариством, отримувати певну частку прибутку (дивідендів) та активів у разі ліквідації товариства відповідно до закону, а також інших прав, передбачених законом та статутними документами підприємства (ст. 167 ГК України).

Оскільки предмет спору не стосується виникнення, зміни та припинення корпоративних прав, суди дійшли вірного висновку, що спірні відносини не підпадають під категорію спорів, підвідомчих господарським судам відповідно до п.4 ч.1 ст. 12 ГПК України.

Водночас суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що даний спір, як такий що виник між фізичними особами та Ржищівським БТІ, непідвідомчий господарським судам і за суб'єктним складом його учасників.

Відповідно до ч.1 ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до ч.3 ст. 21 ГПК України, позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюванного права або охоронюваного законом інтересу.

На підставі зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позовна заява ОСОБА_1. та ОСОБА_2. не підлягає розгляду господарськими судами України, оскільки і позивачі - ОСОБА_1. та ОСОБА_2 - звернулися з позовом не як суб'єкти підприємницької діяльності, а як громадяни, і відповідач - Ржищівське БТІ не є господарським товариством.

Вищевикладене свідчить про правомірність відмови місцевим господарським судом у прийнятті позовної заяви на підставі п.1 ч.1 ст. 62 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.10.2008р. та ухвала господарського суду Київської області від 11.08.2008р. відповідають нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків господарських судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржених судових актів.

Керуючись ст. ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 та - 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу ОСОБА_1та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.10.2008р. та ухвалу господарського суду Київської області від 11.08.2008р. у справі №02-03/2332/4 залишити без змін.