Ухвалою від 10.01.09 Вищого господарського суду України касаційна скарга Товариства б/н від 10.12.08 була прийнята до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 05.02.09. Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів які б свідчили про її неотримання сторонами у справі до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. - 111-4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

На момент розгляду справи у судовому засіданні 05.02.09 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 05.02.09 представники сторін не з'явились.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 05.02.09 повідомлень щодо неможливості участі у такому судовому засіданні до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядається за наявними матеріалами справи, а повний текст постанови Вищого господарського суду України направляється учасникам судового процесу поштою, в установленому законом порядку.

Рішенням від 02.10.08 господарського суду Донецької області (суддя Склярук О.І.) у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що ОСОБА_1. придбав частку у статутному фонді Товариства у особи, яка в установленому законом порядку не була прийнята до складу учасників Товариства, а була лише спадкоємицею померлого учасника Товариства. У зв'язку з зазначеним суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що ОСОБА_1. було порушено вимоги щодо сплати вартості долі, а його посилання на те, що до нього перешли права та обов'язки померлого учасника Товариства (згідно договору купівлі-продажу, укладеного зі спадкоємицею) є безпідставними.

Постановою від 19.11.08 Донецького апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Мирошниченка С.В., суддів -

Шевкової Т.А., Скакуна О.А.) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення від 02.10.08 господарського суду Донецької області скасовано.

Позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства, оформлене протоколом № 4 від 22.12.07 в частині виключення ОСОБА_1 зі складу учасників Товариства, як таке, що прийнято з порушенням вимог закону.

Визнано недійсним Статут Товариства, затверджений рішенням загальних зборів учасників Товариства 25.01.08 та зареєстрований 05.03.08, як такий, що не відповідає вимогам закону.

При винесенні постанови апеляційний суд врахував, що в протоколі зборів, в якому зафіксовано оскаржене рішення, не вказано, в чому саме полягають порушення, у зв'язку з якими загальними зборами було прийнято рішення про виключення ОСОБА_1 зі складу учасників Товариства. Також, суд апеляційної інстанції взяв до уваги, що матеріалами справи підтверджено, що спадкоємиці померлого учасника Товариства загальними зборами учасників було надано дозвіл на продаж частки, а укладений з ОСОБА_1. договір купівлі-продажу частки Товариства на даний час є чинним, та у встановленому законом порядку не оскаржувався.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову від 19.11.08 Донецького апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. відмовити у повному обсязі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженого судового акту було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст. 88, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 117, ст. 143, ч. 2 ст. 144, ч. 5 ст. 147, ст. 148 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 4, ст.ст. 10, 51, ст. 52, ч. 5 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства".

На момент розгляду справи у судовому засіданні 05.02.09 від

ОСОБА_1 письмовий відзив на касаційну скаргу Товариства не надійшов, разом з тим згідно ст. - 111-2 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, ОСОБА_1 було прийнято до складу засновників Товариства згідно протоколу загальних зборів Товариства від 08.06.06 (№ 3).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 22.12.07 було проведено загальні збори учасників Товариства, рішення яких оформлено протоколом № 4, з якого вбачається, що на цих зборах було прийнято рішення про виключення зі складу учасників Товариства ОСОБА_1 з поверненням йому частки у статутному фонді Товариства в розмірі 500,00 грн. При цьому, судами встановлено, що підставами прийняття такого рішення в протоколі № 4 вказано те, що ОСОБА_1. не дотримується вимог Статуту Товариства, передбачених п.п. 4.3, 5.4, 6.5, систематично не виконує рішення загальних зборів та перешкоджає досягненню мети Товариства.

Вирішуючи спір місцевий та апеляційний суди встановили, що:

п. 4.3 Статуту визначає, що учасник Товариства зобов'язаний додержуватися вимог установчих документів і виконувати рішення його органів управління; виконувати свої майнові зобов'язання перед Товариством; п. 5.4 Статуту передбачає, що до моменту реєстрації Товариства кожен з учасників зобов'язаний внести не менше 50% вкладу до статутного фонду; учасник зобов'язанні повністю внести свій вклад не пізніше року після реєстрації товариства; у разі невиконання учасниками цього зобов'язання у визначений строк, товариство зобов'язано зменшити розмір статутного фонду або прийняти рішення про ліквідацію товариства; п. 6.5 Статуту встановлює, що учасник, який систематично не виконує свої обов'язки та перешкоджає своїми діями досягненню мети Товариства може бути виключений із складу учасників Товариства.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що в протоколі зборів, яким зафіксовано оскаржене рішення загальних зборів Товариства, не вказано, в чому саме полягають порушення, які здійснив ОСОБА_1. Натомість, в процесі розгляду справи в судовому порядку на підставі письмових пояснень Товариства встановлено, що підставами виключення ОСОБА_1 зі складу учасників Товариства стало невиконання ним обов'язку щодо внесення вкладу до статутного фонду Товариства (у розмірі 500,00 грн.) та його нез'явлення на загальні збори засновників Товариства, які відбулись 05.01.07. Також, Товариство вказувало на те, що ОСОБА_1. без поважних причин покинув збори 14.09.07 та відмовився від підписання додатку до Статуту, чим, на думку Товариства, перешкоджав досягненню мети Товариства.

При вирішенні спору по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 07.07.06 між ОСОБА_1. та спадкоємицею померлого учасника Товариства було укладено договір купівлі-продажу (далі -Договір), відповідно до якого ОСОБА_1. за 8 000,00 грн. купив у гр.ОСОБА_3. частку в статутному фонді Товариства, яка складає 500,00 грн., що становить 21,46% статутного фонду Товариства.

Судами встановлено, що у вказаному Договорі зазначено, що інші учасники Товариства від свого переважного права на придбання частки відмовились, про що свідчить протокол зборів учасників Товариства № 2 від 08.06.06. Матеріалами справи підтверджено, що право на продаж частки у статутному фонді продавцю за Договором було також надано загальними зборами Товариства від 08.06.06 (протокол № 2).

Переглядаючи справу апеляційний суд встановив, що зазначені Договір та рішення загальних зборів, оформлене протоколом від 08.06.06 № 2, є чинними, та в установленому законом порядку не оскаржувались.

У зв'язку з наведеним, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про те, що ОСОБА_1. не має обов'язку вносити частку вкладу до статутного фонду Товариства, оскільки ним придбана частка вже сформованого статутного фонду, а отже ОСОБА_1. не було допущено порушення п. 4.3 Статуту (щодо обов'язку члена Товариства внести вклад до статутного фонду).

Також, апеляційний суд зазначив про безпідставність доводів Товариства про неучасть ОСОБА_1 у загальних зборах 05.01.07, оскільки п. "а" ч. 1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" та п. 4.2 Статуту Товариства визначено право, а не обов'язок учасника товариства приймати участь в управлінні справами Товариства. При цьому, апеляційний суд звернув увагу на те, що відсутність ОСОБА_1, який володіє 21,46% статутного фонду Товариства, не могла вплинути на правомочність зборів, оскільки відповідно до ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" та п. 7.3.6 Статуту Товариства збори вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники, що володіють у сукупності більше, як 60% голосів.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про недоведеність Товариством факту допущення ОСОБА_1. саме систематичне невиконання своїх обов'язків.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що після прийняття рішення про виключення ОСОБА_1 із числа учасників Товариства, рішенням від 25.01.08 (протокол № 5) було прийнято новий Статут Товариства, який зареєстрований 05.03.08.

При цьому, встановлено, що у новій редакції Статуту ОСОБА_1. серед учасників Товариства не зазначений, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про те, що Статут Товариства, який затверджений рішенням загальних зборів засновників Товариства 25.01.08 та зареєстрований 05.03.08, не відповідає вимогам ст. 143 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 4 ст. 51 Закону України "Про господарські товариства". Водночас, суд врахував, що прийняття Статуту у новій редакції за умови неправомірності виключення ОСОБА_1 зі складу учасників Товариства порушує права ОСОБА_1, як учасника господарського товариства, встановлені ст. 116 Цивільного кодексу України, ст. 88 Господарського кодексу України та ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", а саме, щодо права брати участь в управлінні справами товариства та розподілі прибутку товариства.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що

ст. 100, п. 7 ч. 4 ст. 145 Цивільного кодексу України, ст. 64 Закону України "Про господарські товариства" передбачено можливість виключення учасників товариств з обмеженою відповідальністю, які систематично не виконують чи неналежним чином виконують свої обов'язки або перешкоджають досягненню цілей товариства.

Разом з тим, аналіз чинного законодавства свідчить про те, що суд в межах своїх повноважень має право перевірити обґрунтованість та законність прийняття рішення про виключення учасника у разі подання останнім позову про визнання такого рішення недійсним.

При цьому, слід враховувати, що рішення про виключення учасника з господарського товариства повинно бути обґрунтовано причинами такого виключення і зазначено, які саме факти невиконання статутних обов'язків стали підставою виключення учасника з товариства, в чому полягає систематичність невиконання учасником товариства його обов'язків, якими саме діями (бездіяльністю) учасник перешкоджає досягненню цілей товариства. Відсутність відповідних відомостей у рішенні про виключення учасника з товариства може бути підставою визнання такого рішення недійсним за позовом даного учасника.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що згідно роз'яснень, наданих у п. 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.08 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) , при вирішенні спорів, пов'язаних з виключенням учасника з товариства, господарські суди, як випливає зі змісту ст. 64 Закону України "Про господарські товариства", повинні дослідити всі обставини, пов'язані з виключенням учасника з товариства, дати оцінку його поведінці, встановити наявність негативних для товариства наслідків у зв'язку з діями (бездіяльністю) учасника. Якщо негативні наслідки ще не настали, потрібно правильно визначити вірогідність їх настання, та встановити причинний зв'язок між діями (бездіяльністю) учасника товариства та негативними наслідками для товариства, а також дослідити мотиви поведінки учасника, форму вини тощо.

Вирішуючи питання про наявність факту перешкоджання учасником своїми діями досягненню цілей товариства, необхідно встановити, що поведінка учасника суттєво ускладнює діяльність товариства чи робить її практично неможливою.

Господарські суди повинні враховувати як фактичні обставини, що були підставою для виключення учасника з товариства, так і дотримання вимог законодавства та установчих документів при скликанні та проведенні відповідних загальних зборів.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що визначені обставини були досліджені судом апеляційної інстанції який надав їм належну правову оцінку.

Оскільки судом було встановлено неправомірність виключення ОСОБА_1 зі складу учасників Товариства, то є підставним висновок апеляційного суду про визнання недійсної нової редакції Статуту Товариства, з урахуванням того, що нею було змінено склад учасників Товариства.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що фактично доводи касаційної скарги зводяться до неправомірності договору, укладеного між ОСОБА_1. та спадкоємицею померлого учасника Товариства, проте дане питання з урахуванням необхідного суб'єктного складу та предмету спору не може бути предметом правової оцінки у даному спорі, оскільки в межах даного спору розглядались лише питання, визначені позивачем у позовній заяві.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Товариством в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. - 111-7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.