Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2008 (суддя Загинайко Т.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.08.2008 у справі №16/124-08 (судді Головко А.Г., Логвиненко А.О., Мороз В.Ф.), в задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" (надалі позивач/ ВАТ "Павлоградвугілля") до Першотравенської міської ради Дніпропетровської області (надалі відповідач 1) та Першотравенського міського житлово-комунального підприємства (надалі відповідач 2) про визнання недійсним рішення Першотравенської міської ради від 12.06.2007р. №214-18/V "Про визнання комунальною власністю територіальної громади міста Першотравенська нежитлових приміщень, розташованих за адресою: вул. Гагаріна, 16-а та вул. Комсомольська, 55-а у м. Першотравенську" та про визнання права власності на вказані приміщення відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Касаційна скарга обґрунтовується невірним застосуванням ст. 329 ЦК України та незастосуванням судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді даної справи норм матеріального права, які необхідно було застосовувати, зокрема, Указ Президента України №185/2003 від 03.03.2003 (185/2003) "Про заходи щодо роздержавлення Відкритого акціонерного товариства Державна холдингова компанія "Павлоградвугілля", ст.ст. 81, 85 ГК України; крім того, позивач посилається на нез'ясування судами попередніх інстанцій всіх обставин справи, що потягло за собою ухвалення неправильних судових рішень.

Відповідачі 1, 2 надали відзиви на касаційну скаргу позивача, в яких просять оскаржувані судові рішення залишити без змін, вимоги касаційної скарги без задоволення.

Сторони у справі належним чином повідомлялися про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від10.12.2002 № 75 (v0075600-02) .

Позивач не скористався своїм правом бути присутнім у судовому засіданні.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із статтею 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх судових інстанцій встановлені наступні обставини:

- відповідно до рішення Першотравенської міської ради від 17.05.2002 року "Про надання згоди на прийом у комунальну власність міста Першотравенська водозабору "Лисяча балка" і житлового фонду ДХК "Павлоградвугілля" надано згоду на прийняття з 01.07.2002 року, зокрема, житлового фонду ДХК "Павлоградвугілля" у комунальну власність міста з існуючими об’єктами (а.с.14 т.1);

- між Першотравенською міською радою та ДХК "Павлоградвугілля" 30.06.2003 року був укладений договір, за умовами якого ДХК "Павлоградвугілля" безоплатно передає державний житловий фонд м. Першотравенська з обслуговуючою інфраструктурою до комунальної власності територіальної громади м. Першотравенська відповідно до акту приймання-передачі (а.с.48-50 т.1);

- згідно зі зведеним актом приймання-передачі від 14.07.2003 року житлового фонду й об’єктів комунального призначення, що знаходяться на балансі Першотравенського УЖКГ –структурної одиниці ДХК "Павлоградвугілля" у комунальну власність територіальної громади м. Першотравенська Дніпропетровської області станом на 14.07.2003 року до складу майна, що передається, входить житловий фонд у кількості 217 будинків, загальною площею 550974,1кв.м, балансовою вартістю 244317805 грн., залишковою вартістю 179460567грн. (а.с.51-67 т.1);

- відповідно до додатку №1 "Житловий фонд та вбудовані нежитлові приміщення державної власності" до об’єктів, що передаються, входять житлові будинки по вул. Гагаріна,16-а та вул. Комсомольська, 55-а;

- листом від 20.02.2007 №1-12/1222 ВАТ "Павлоградвугілля" повідомило міського голову м. Першотравенська, що об’єкти незавершеного будівництва, прибудовані до житлових будинків за адресою: вул. Гагаріна,16-а та вул. Комсомольська, 55-а у м. Першотравенську не увійшли до статутного фонду товариства;

- Першотравенська міська рада, керуючись п. 1 ст. 7 Закону України "Про передачу об’єктів права державної власності та комунальної власності", ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", 12 червня 2007 року на черговій сесії прийняла рішення щодо визнання комунальною власністю нежитлових приміщень, розташованих по вул. Гагаріна, 16-а та вул. Комсомольська, 55-а (надалі спірне майно), з наступною передачею їх на баланс Першотравенського МЖКП (а.с.13 т.1).

Позивач, вважає, що вказане рішення Першотравенської міської ради від 12.06.2007 підлягає визнанню недійсним, оскільки недобудовані нежитлові приміщення по вул. Гагаріна, 16-а та по вул. Комсомольська, 55-а у м. Першотравенську, прийняті за вказаним рішенням до комунальної власності м. Першотравенська, є власністю ВАТ "Павлоградвугілля". Обґрунтовуючи такі твердження позивач посилається на Указ Президента України "Про заходи щодо роздержавлення відкритого акціонерного товариства "Державна холдингова компанія "Павлоградвугілля" (185/2003) від 03.03.2003, накази Фонду державного майна України №1047, №1049 від 23.06.2003 та зазначає, що спірне майно увійшло до статутного фонду позивача; на підтвердження своїх доводів позивач надав такі документи: звіт про оцінку ринкової вартості пакету акції (100%) ДВАТ "Шахта ім. М.І.Сташкова" для внесення до статутного фонду ДХК "Павлоградвугілля" та звіт про оцінку ринкової вартості 100% пакета акцій ДВАТ "Шахти Степова" для внесення до статутного фонду ДХК "Павлоградвугілля".

Суди першої та апеляційної інстанції, встановивши вищенаведені обставини, дослідивши подані позивачем в обґрунтування його позовних вимог документи, керуючись ст. 37 Закону України "Про власність", ст.ст. 16, 320, 331 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України, прийшли до висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що: подані позивачем докази не підтверджують його доводів; наявними в матеріалах справи документами, зокрема, довідкою Павлоградського міжміського бюро технічної інвентаризації №3058 підтверджується, що право власності на нежитлові приміщення по вул. Гагаріна, 16-а та по вул. Комсомольська, 55-а м. Першотравенська станом на 01.07.2008 не зареєстровано; посилання позивача на Указ Президента України №185/200 (185/2003) від 03.03.2003 "Про заходи щодо роздержавлення Відкритого акціонерного товариства Державна холдингова компанія "Павлоградвугілля" та на накази Фонду державного майна України №1047 та №1049 від 23.06.2003 відхилені судами, оскільки на виконання вказаного Указу Президента України відповідними наказами Фонду державного майна України були затверджені висновки про вартість 100% пакета акцій ДВАТ "Шахта ім. М.І.Сташкова" та ДВАТ "Шахта Степова" (а.с.72-79 т.1), але це відбулося до укладення договору про передачу державного житлового фонду в комунальну власність та створення ВАТ "Павлоградвугілля". Суди попередніх інстанцій відхилили подані позивачем документи на підтвердження наявності у нього права власності на спірне майно, зокрема, звіти, з тих підстав, що вони не є належними доказами існування у позивача права власності, до того ж, у вказаних звітах не згадується про спірне майно.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Вищий господарський суд України прийшов до висновку, що як оскаржувана постанова господарського суду апеляційної інстанції, так і рішення господарського суду першої інстанції таким вимогам відповідають, з огляду на наступне.

Позивач звернувся із позовом до суду про визнання права власності на спірне майно та визнання недійсним рішення відповідача про визнання комунальною власністю спірного майна.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно.

Предметом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна (спірного майна) та визнання недійсним рішення відповідача про визнання спірного майна комунальною власністю. Підставою ж позову, є обставини, про які стверджує позивач і які на його думку підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не подав до суду зазначених документів, навпаки, суди встановили, що матеріалами справи спростовуються доводи позивача щодо наявності у нього права власності на спірне майно, про що свідчать такі документи: договір від 30.06.2003 року, укладений між ДХК "Павлоградвугілля" та Першотравенською міською радою, за умовами якого позивач безоплатно передає державний житловий фонд м. Першотравенська з обслуговуючою інфраструктурою до комунальної власності територіальної громади м. Першотравенська; додаток №1 до вказаного договору; лист позивача на ім'я відповідача про те, що спірне майно не увійшло до статутного фонду товариства (позивача); довідка Павлоградського міжміського бюро технічної інвентаризації №3058, із якої вбачається, що право власності на спірне майно станом на 01.07.2008 не зареєстровано, лист Фонду державного майна України, в якому останній повідомляє, що не надавав підтвердження права власності на спірне майно, тощо. Виходячи із чого, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання права власності за позивачем на спірне нерухоме майно та правомірно відмовили в задоволенні позову в цій частині.

Згідно зі статтею 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій вірно визнали такими, що не можуть вважатись належними та допустимими доказами права власності позивача на спірне майно подані ним звіти (в яких навіть не згадується спірне майно) про оцінку ринкової вартості пакету акцій (100%) ДВАТ "Шахта ім. Н.І. Сташкова" для внесення до статутного фонду ДХК "Павлоградвугілля" та звіт про оцінку ринкової вартості 10% пакета акцій ДВАТ "Шахта "Степна" для внесення до статутного фонду ДХК "Павлоградвугілля".

Стосовно відмови судів попередніх судових інстанцій у задоволенні іншої вимоги позивача - визнати недійсним рішення відповідача від 12.06.2007 "Про визнання комунальною власністю територіальної громади міста Першотравенська нежитлових приміщень, розташованих за адресою: вул. Гагаріна, 16-а та вул. Комсомольська, 55-а у м. Першотравенську", суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 12 ГПК України господарським судам України підвідомчі справи, зокрема, про визнання недійсними актів з підстав зазначених у законодавстві.

При цьому під актом розуміється юридична форма рішень державного чи іншого органу, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин, тобто акти ненормативного характеру породжують певні права та обов’язки суб’єкта (або визначеного кола суб’єктів), якому вони адресовані.

Господарський суд має право визнати акт державного чи іншого органу недійсним з підстав невідповідності його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв’язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів підприємства-позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову (п. 2 роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.00 №02-5/35 (v5_35800-00) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів").

Однак, оскільки судами попередніх судових інстанцій не встановлено факту порушення прав позивача оспорюваним ним рішенням Першотравенської міської ради від 12.06.2007р. №214-18/V "Про визнання комунальною власністю територіальної громади міста Першотравенська нежитлових приміщень, розташованих за адресою: вул. Гагаріна, 16-а та вул. Комсомольська, 55-а у м. Першотравенську", тому як позивач не довів, що спірне майно, передане за вказаним рішенням до комунальної власності, належить позивачу, стаття 5 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" наділяє повноваженнями міські ради приймати такого роду рішення, а отже, суди попередніх судових інстанцій обґрунтовано відмовили позивачу у задоволенні вимоги визнати недійсним вказане рішення Першотравенської міськради.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій повно встановили обставини справи, вірно застосували норми матеріального і процесуального права та дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Усі доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків.

В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України (1798-12) правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.