Українсько-польське товариство з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) "ВДК" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Кузнецовської міської ради та просило визнати недійсним укладений між сторонами договір оренди земельної ділянки в частині встановлення орендної плати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на земельній ділянці розташований об'єкт незавершеного будівництва, придбаний позивачем на підставі договору купівлі-продажу укладеного з регіональним відділенням ФДМУ по Рівненський області. Відповідно до ст. 28 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" власник такого об'єкта звільняється від плати за землю на строк, визначений умовами приватизації. Отже, спірний пункт договору суперечить нормам чинного законодавства, тому має бути визнаний недійсним відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського Рівненської області від 19.06.2008 року (суддя Коломис В.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2008 року (судді: Городечна М.І., Юркевич М.В., Кузь В.Л.), в позові відмовлено з тих підстав, що ст. 28 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" передбачає звільнення від плати за землю відповідно до закону, тобто є відсилочною.

Законом, що визначає розміри, порядок та пільги по платі за використання земельних ресурсів, є Закон України "Про плату за землю" (2535-12) . Пункт 16 ч.1 ст.12 цього Закону, який передбачав пільги зі сплати земельного податку для покупців об'єктів незавершеного будівництва, виключений згідно із Законом України від 25.03.2005року (2505-15) №2500 –ІV. Разом з тим, правовідносини між сторонами виникли на підставі оренди, що передбачає відповідно внесення орендних платежів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, ТОВ "ВДК" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

У відзиві на касаційну скаргу Кузнецовська міська рада просить оскаржені рішення та постанову залишити без змін як законні та обґрунтовані, а касаційну скаргу –без задоволення як безпідставну.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 13 грудня 2002 року між ТОВ "ВДК" (Покупець) та РВ ФДМУ по Рівненський області (Продавець), укладений договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва універмагу з гастрономом та будинком побуту, що знаходиться на балансі ВП "Рівненська АЕС" та розташований за адресою: м. Кузнецовськ, майданНезалежності, 10. Зазначений об'єкт прийнятий Покупцем відповідно до акта приймання-передачі від 25.03.03р. За умовами названого договору та додаткової угоди до нього ТОВ "ВДК" має завершити будівництво вказаного об'єкта в строк до 25 березня 2012 року.

На підставі відповідного рішення міськради 22.12.2007 року між Кузнецовською міськрадою (Орендодавець) та ТОВ "ВДК" (Орендар) укладений договір оренди земельної ділянки за вказаною адресою площею 14898кв.м.

Пунктом 5 названого договору встановлено, що згідно з рішенням Кузнецовської міськради №237 від 20.09.2007 року Орендар щомісячно вносить орендну плату в розмірі 3 825,31 грн.

ТОВ "ВДК" листом №8 від 29.01.2008 року звернулося до Орендодавця і просило міськраду прийняти рішення про звільнення товариства від сплати орендної плати та скасувати пункт 5 договору стосовно обов'язку Орендаря вносити орендну плату, на що отримав відповідь з відмовою.

Відповідно до ст. 3 Закону України №1953-ІІІ від 14.09.2000 року "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" покупці об'єктів незавершеного будівництва можуть придбати разом з об'єктами незавершеного будівництва земельні ділянки, відведені в установленому порядку під забудову. За бажанням покупців земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти незавершеного будівництва, надаються їм у довгострокову оренду.

Згідно зі ст. 28 цього Закону покупець об'єкта незавершеного будівництва з моменту придбання об'єкта протягом строку будівництва, визначеного умовами приватизації, звільняється відповідно до закону від плати за землю щодо земельної ділянки, на якій знаходиться цей об'єкт, на строк будівництва, визначений умовами приватизації.

У зв'язку з набранням чинності Законом України №1953-ІІІ від 14.09.2000року (1953-14) , згідно з перехідними положеннями цього Закону частина 1 ст. 12. Закону України "Про плату за землю" (2535-12) , якою передбачені пільги щодо плати за землю у вигляді звільнення від земельного податку, була доповнена пунктом 16) наступного змісту: "покупець об'єкта незавершеного будівництва на земельну ділянку, відведену під такий об'єкт, з моменту придбання об'єкта на строк будівництва, визначений умовами приватизації".

Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідно до норм вищезазначених Законів покупці об'єктів незавершеного будівництва до набрання чинності Законом України від 25.03.2005року (2505-15) №2500 –ІV, яким зазначений пункт був виключений із ст. 12 Закону України "Про плату за землю", мали пільги лише зі сплати земельного податку в разі придбання земельної ділянки у власність.

Отже, з урахуванням норм ст. 1 Закону України "Про оренду землі" та ч. 1 ст. 93 Земельного Кодексу України, відповідно до яких оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності, суди попередніх інстанцій дійшли також обґрунтованого висновку і про відповідність положенням чинного законодавства умов спірного пункту договору щодо сплати позивачем орендної плати за земельну ділянку, на якій розміщений об'єкт незавершеного будівництва. А відтак, господарські суди правомірно відмовили в задоволенні позову з огляду на відсутність підстав, визначених ст. 215 Цивільного кодексу України стосовно недійсності правочину.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, тому у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятих у справі рішень.