У липні 2007року позивач - ТОВ "Інвестор-96" звернулося до господарського суду з позовом до ВАТ "Укрнафта" в особі Качанівського газопереробного заводу про зобов'язання виконати умови договору поставки від 15.10.2002р. №9/1326-МТР/13-МТР, шляхом прийняття блоку електротехнічного 113.4000.000.

Рішенням господарського суду Сумської області від 18.10.07 у справі №14/375-07 (суддя Лиховид Б.І.) в позові відмовлено.

Судове рішення мотивоване необгрунтованістю позовних вимог з огляду того, що в строки, передбачені договором блок електротехнічний поставлено не було, а тому відсутні підстави для зобов'язання відповідача щодо його прийняття після закінчення строку дії договору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.01.2008 у справі №14/375-07 (судді: головуючого - Демченко В.О., Такмаков Ю.В., Барбашова С.В.) рішення господарського суду залишено без зміни з тих же підстав.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення та неправильне застосування судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 16, 655 ЦК України, ст. 4-3 ГПК України, просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Постанова зазначеним вимогам відповідає.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписом ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями та вбачається з матеріалів справи, 15.10.2002 між ТОВ "Інвестор-96" (продавець) та ВАТ "Укрнафта" в особі Качанівського газопереробного заводу (покупець) було укладено договір №9/1326-МТР/13-МТР, відповідно до умов якого продавець передає, а покупець приймає і оплачує продукцію відповідно до специфікації, що додаються до Договору і є його невід'ємною частиною.

Згідно специфікації №1 (додаток №1), яка є невід'ємною частиною Договору №9/1326-МТР/13-МТР, продавець зобов'язаний був поставити, зокрема блок електротехнічний 113.4000.000.

Пунктом 10.1. Договору було передбачено, що він набирає силу з моменту підписання і діє до 31.12.2002р., а в частині взаєморозрахунків - до повного їх закінчення, з можливою пролонгацією за узгодженням сторін.

Платіжними дорученнями №602 від 09.10.2002, №643 від 01.11.2002, №648 від 13.11.2002 та №665 від 13.11.2002 ВАТ "Укрнафта" в особі Качанівського газопереробного заводу перерахувало попередню оплату за блок електротехнічний 113.4000.000 (1 шт.) у сумі 650 000 грн.

Станом на 31.12.2002 поставка блоку електротехнічного з боку ТОВ "Інвестор-96" не відбулася, матеріали справи не свідчать про намагання позивача попередити відповідача про можливі затримки поставки, перешкоди в поставці, тощо.

Позивач звернувся з листом №121 до ВАТ "Укрнафта" в особі Качанівського газопереробного заводу з проханням прийняти блок електротехнічний 113.4000.000 лише 11.05.2004р.

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що рішенням господарського суду Сумської області від 06.11.2003р. у справі №5/199 позов ВАТ "Укрнафта" в особі Качанівського газопереробного заводу щодо стягнення з ТОВ "Інвестор-96" суми передоплати за договором від 15.10.2002 №9/1326-МТР/13-МТР було задоволено, а щодо зустрічного позову про визнання договорів недійсними, зокрема і договору від 15.10.2002 №9/1326-МТР/13-МТР, відмовлено.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України рішення та постанова господарських судів ґрунтуються на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків судових інстанцій, у зв’язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу ТОВ "Інвестор-96" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.01.2008 у справі №14/375-07 залишити без змін.