Голова ліквідаційної комісії Державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Південного оперативного командування" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонум" про визнання припиненим укладеного між відповідачем та Державним підприємством Міністерства оборони України "Одеський комбінат з ремонту речового майна" (правонаступником якого у договірних правовідносинах є позивач) договору оренди державного майна №10-ОР від 01.08.03 внаслідок закінчення строку, на який його було укладено; та зобов'язання відповідача повернути позивачу об'єкт оренди –нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 42 м2 в буд. №80 по вул. Великій Арнаутській у м. Одеса.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на належність спірного майна Одеській міській раді, а також на переукладення сторонами 01.06.04 спірного договору оренди з терміном дії до 01.06.09.

Згідно з повідомленням №5473 від 15.10.08 участь у справі взяв Військовий прокурор Одеського гарнізону.

Ухвалою від 15.10.08 господарський суд Одеської області (суддя Фаєр Ю.Г.) припинив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки Голова ліквідаційної комісії Державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Південного оперативного командування" не може бути учасником судового процесу й виступати в ньому від власного імені.

Постановою від 11.11.08 Одеський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Жукової А.М. –головуючого, Бандури Л.І., Бойко Л.І.) вказану ухвалу скасував, направивши справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Постанова мотивована відсутністю передбачених п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України підстав для припинення провадження у справі, а також недотриманням судом першої інстанції вимог ст. 65 ГПК України.

Ухвалою від 15.01.09 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення без змін ухвали суду першої інстанції як такої, що винесена правомірно.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, Голова ліквідаційної комісії Державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Південного оперативного командування" звернувся до господарського суду з позовом про визнання припиненим договору оренди державного майна, укладеного між відповідачем та Державним підприємством Міністерства оборони України "Одеський комбінат з ремонту речового майна", а також повернення позивачеві об'єкту оренди.

Підставою для заявлення вказаного позову визначено закінчення строку, на який було укладено спірний договір оренди, неповернення відповідачем орендованого майна орендодавцю, а відтак порушення прав Державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Південного оперативного командування", яке в спірних правовідносинах є правонаступником Державного підприємства Міністерства оборони України "Одеський комбінат з ремонту речового майна".

Господарський суд Одеської області ухвалою від 15.10.08 припинив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України як такої, що не підлягає вирішенню в господарських судах України. Спір не підлягає вирішенню в господарських судах, зокрема, якщо він є непідвідомчим господарським судам або за предметною ознакою є підвідомчим, але одна зі сторін не може бути учасником господарського процесу тощо.

При винесенні вказаної ухвали суд першої інстанції виходив з того, що ліквідаційна комісія не має статусу ні юридичної, ні фізичної особи, ані державного чи іншого органу, а тому не може бути стороною судового процесу й виступати в ньому від власного імені.

Одночасно судом зазначено про наявність у голови ліквідаційної комісії права підпису позовних заяв від імені відповідного підприємства. Суд апеляційної інстанції з цього приводу встановив наявність у голови ліквідаційної комісії відповідних повноважень на підставі наказу Міністерства оборони України №125 від 05.04.08.

В силу ч. 3 ст. 4-3 ГПК України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно зі ст. 65 ГПК України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду, зокрема: викликає представників сторін (якщо сторони знаходяться у тому ж населеному пункті, що й господарський суд) для уточнення обставин справи і з'ясовує, які матеріали може бути подано додатково; зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження тощо.

Як зазначено в оскаржуваній постанові, суд першої інстанції не дотримався вимог вказаних норм, не вчинивши відповідних дій, спрямованих на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справі.

З таким висновком слід погодитись, оскільки з матеріалів справи не вбачається з'ясування судом першої інстанції обставин звернення Голови ліквідаційної комісії Державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Південного оперативного командування" від власного імені та у власних інтересах або від імені та інтересах вказаного підприємства. Також у матеріалах справи відсутні відомості щодо ухилення позивача від пояснення вказаних обставин.

Проте за відсутності з'ясування вищевказаних обставин висновок суду першої інстанції про припинення провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України з викладених ним в ухвалі підстав є передчасним.

Отже, суд апеляційної інстанції правомірно скасував ухвалу суду першої інстанції як таку, що не відповідає нормам процесуального права, направивши справу для розгляду по суті, що не виключає застосування судом вимог ст. 80 ГПК України в разі наявності передбачених цією нормою підстав шляхом винесення вмотивованої ухвали. Також суду першої інстанції слід залучити до участі в справі всіх осіб, прав і обов'язків яких стосуються спірні правовідносини.

Викладені в касаційній скарзі посилання відповідача на наявність інших підстав для припинення провадження у справі –порушення позивачем п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України, не підлягають прийняттю до уваги, оскільки вказані обставини не встановлені судом першої інстанції при винесенні відповідної ухвали, а також не передбачені ст. 80 ГПК України.