ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2009 р.
№ 2/174
( ухвалою Верховного Суду України (rs4313438) відмовлено у порушенні провадження з перегляду ) ( Додатково див. постанову Київського апеляційного господарського суду (rs2505592) )
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
Кривди Д.С. -(доповідача у справі),
суддів:
Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу
Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2008
року
у справі
№2/174 господарського суду міста Києва
за позовом
Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
до
Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк
про
стягнення суми,
за участю представників сторін від:
позивача:
не з'явились
відповідача:
Бартованець І.С. -за довіреністю від 15.01.2008р.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.06.2008р. (суддя Домнічева І.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2008р. (судді Андрієнко В.В. -головуючий, Малетич М.М., Вербицька О.В.), в позові про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна відмовлено.
Позивач в касаційній скарзі просить скасувати прийняті у справі судові акти і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - без змін.
Позивач не скористався наданим процесуальним правом на участь свого представника в судовому засіданні касаційної інстанції.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника відповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 12.10.2007р. між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) було укладено договір оренди нерухомого майна, за умовами якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення, яке знаходиться в АДРЕСА_1.
Відповідно до договору за оренду об'єкта оренди орендар сплачує орендодавцю плату в національній валюті України в розмірі, встановленому цим договором (п.5.1). Розмір орендної плати за цим договором за 1 кв.м. на місяць складає 227,25грн. Загальна сума орендної плати на місяць визначається шляхом множення кількості квадратних метрів площі об'єкта оренди, згідно з актом прийому-передачі, на зазначений вище розмір орендної плати за один квадратний метр, згідно з цим договором. Загальна сума орендної плати за місяць становить 35382,83грн. Сукупна плата за оренду об'єкта складається із загальної орендної плати, що складає 35382,83грн. на місяць, та суми платежів, відповідної для вартості всіх комунальних та інших послуг, фактично спожитих орендарем протягом поточного місяця, в зв'язку з використанням об'єкта оренди (п.5.2).
Так, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) , що визначено ст. 175 ГК України.
Відповідно до п.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .
В силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач сплачував орендну плату своєчасно, в розмірі, передбаченому п.п.5.1, 5.2 договору оренди. При цьому, дослідивши умови договору, суди дійшли висновку, що обов'язку орендаря сплачувати оренду плату з урахуванням індексації, як того вимагав позивач, умовами договору не передбачено.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, з огляду на недоведеність позивачем у встановленому порядку заборгованості відповідача, слід погодитись з висновком судів щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.
Згідно імперативних вимог ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених фактичних обставин справи лише застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що були встановлені у рішенні суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Що стосується посилань позивача в касаційної скарзі на порушення судами Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (1282-12) , колегія зазначає, що доводи позивача в цій частині є безпідставними, оскільки ґрунтуються на помилковому довільному тлумаченні норм зазначеного Закону та Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" №1078 від 17.07.2003р. (1078-2003-п)
Доводи касаційної скарги в іншій частині виходять за межі повноважень касаційної інстанції та стосуються переоцінки встановлених судами обставин справи; твердження заявника про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду колегія не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2008р. у справі №2/174 залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Головуючий суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький