У червні 2007 року Відкрите акціонерне товариство "Армянське спеціалізоване управління № 267 "Механомонтаж" (надалі -ВАТ "Армянське СУ № 267 "Механомонтаж") звернулось до господарського суду з позовом до Армянського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим (надалі -Армянський міський відділ ГУ МВС України в АР Крим) про виселення відповідача з приміщення (п'ятиповерхового будинку загальною площею 4124 кв.м.), яке розташоване за адресою: м. Армянськ, вул. Іваніщева,12 та зобов'язання відповідача повернути вказані приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що відповідач після закінчення строку дії договору оренди від 01.01.2004, безпідставно продовжує користуватися спірним майном та відмовляється його звільнити. Позивач зазначає, що володіє п'ятиповерховим будинком, який розташований за адресою: м. Армянськ, вул. Іваніщева,12, на підставі свідоцтва про право власності, тому просить на підставі ст. ст. 321, 387, 764 Цивільного кодексу України виселити відповідача з незаконно займаних приміщень.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.07.2007 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Армянську міську раду.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.02.2008 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.04.2008 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.05.2008 у справі № 2-5/3849.1-2008 (суддя Гаврилюк М.П.) позов задоволено.

Виселено Армянський міський відділ ГУ МВС України в АР Крим з приміщення (п'ять поверхів п'ятиповерхового будинку загальною площею 4124 кв.м.), яке розташоване за адресою: м. Армянськ, вул. Іваніщева, 12; зобов'язано Армянський міський відділ ГУ МВС України в АР Крим повернути приміщення (п'ять поверхів п'ятиповерхового будинку загальною площею 4124 кв.м.), розташоване за адресою: м. Армянськ, вул. Іваніщева, 12 - ВАТ "Армянське спеціалізоване управління № 267 "Механомонтаж"; стягнуто з Армянського міського відділу ГУ МВС України в АР Крим на користь ВАТ "Армянське спеціалізоване управління № 267 "Механомонтаж" державне мито у сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118, 00 грн.

Рішення суду мотивоване посиланням на положення ст. 291 ГК України, ст. 785 ЦК України, зокрема, договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який він був укладений, після чого наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцю майно, у стані, в якому воно було отримано, з урахуванням нормального зносу, або в стані, обумовленому в договорі. У разі своєчасного не повернення майна, власник має право, на підставі ст. 387 ЦК України, витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.07.2008 (колегія суддів: головуючий -Борисова Ю.В., судді -Черткова І.В., Гоголь Ю.М.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.05.2008 по справі № 2-5/3849.1-2008 скасовано. Прийнято нове рішення суду. У позові ВАТ "Армянське спеціалізоване управління № 267 "Механомонтаж" до Армянського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим про виселення з незаконно займаних приміщень - відмовлено.

Апеляційний господарський суд, відмовляючи в задоволені позовних вимог виходив з того, що спірна будівля за адресою: м. Армянськ, вул. Іваніщева, 12, яка належить ВАТ "Армянське спеціалізоване управління № 267 "Механомонтаж", є гуртожитком та відноситься до житлового фонду. Відповідно до ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що житловий фонд підприємства в процедурі банкротства має спеціальний статус, не підлягає включенню до складу ліквідаційної маси та повинен бути переданий ліквідатором у власність місцевій територіальній громаді в особі Армянської міської ради. За таких обставин, у ліквідатора позивач відсутні права на розпорядження спірною будівлею та повноваження щодо припинення дії договору оренди та виселення відповідача.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ВАТ "Армянське спеціалізоване управління № 267 "Механомонтаж" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.07.2008 -скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.05.2008. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права та порушені процесуальні норм, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого судового акту.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю -доповідача, представників сторін, третьої особи-1 та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами, 01.01.2004 між ТОВ "Армянське спеціалізоване управління - 267 "Механмонтаж" -(орендодавець) та Армянським міським відділом ГУ МВС України в АР Крим (орендар) укладений договір оренди приміщень, відповідно до умов якого, до орендаря перейшло право строкового платного володіння та користування п'яти поверхами п'ятиповерхового будинку, розташованого по вул. Іваніщева, 12, в м. Армянськ, загальною площею 4124 кв.м., яке знаходиться на балансі орендодавця (п. 1.1. Договору).

Згідно з пунктом 5.1. Договору встановлено, що строк його дії складає один рік - до 01.01.2005. Орендоване майно повертається орендодавцеві після закінчення строку оренди за актом прийому-передачі (п. 4.3. Договору).

На підставі ст. 764 Цивільного кодексу України, договір оренди укладений між сторонам поновлювався на строк указаний в договорі.

Пунктом 5.3 Договору визначено, що у зв'язку зі значним обсягом витрат на ремонт орендованих приміщень орендарем, у разі дострокового розірвання договору за ініціативою орендодавця, він зобов'язаний профінансувати у повному обсязі витрати орендаря на придбання, будівництво або ремонт іншого приміщення для розташування підрозділів орендаря, загальна площа яких не повинна бути меншою за площу орендованих за цим договором приміщень.

Як встановлено судами, спірна будівля -гуртожиток належить на праві власності позивачу на підстав Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САА № 186217 від 02.11.2004.

Відповідно до постанови господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.06.2006 ВАТ "Армянське спеціалізоване управління № 267 "Механомонтаж" визнано банкрутом, відносно товариства відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора Петухова Л.В.

20.11.2006 ТОВ "Армянське спеціалізоване управління - 267 "Механмонтаж" в особі ліквідатора Петухової Л.В., листом від за № 528 повідомило відповідача про закінчення строку договору оренди та вимогою звільнити зайняті приміщення в строк до 01.01.2007. Відповідні листи були направлені на адресу прокуратури м. Армянська та прокуратури АР Крим. Відповідачем зазначений лист був отриманий 27.11.2006.

Після закінчення строку договору оренди, а саме 01.01.2007 позивачем повторно направлено листа за № 01 від 09.01.2007 з повідомленням про закінчення строку договору оренди і неможливістю його продовження, та вимогою звільнити приміщення і повернути їх ВАТ "Армянське спеціалізоване управління № 267 "Механомонтаж".

Досліджуючи подані сторонами докази, господарський апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується і суд касаційної інстанції, про те, що п'ятиповерховий будинок розташований по вул. Іваніщева, 12, в м. Армянську є гуртожитком і належить до житлового фонду.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" об'єкти житлового фонду, які належать банкруту на праві власності або повного господарського відання, не включаються до складу ліквідаційної маси та передаються в порядку встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Відповідна заборона щодо відчуження житлового фонду має місце і в процедурі санації.

Згідно з п. 9 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" в разі банкрутства підприємства, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває перебуває державний житловий фонд, останній (у тому числі гуртожитки) остаточно передаються у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Отже, жилі будинки не можуть бути відчужені в процедурі санації, а також не включаються до ліквідаційної маси банкрута, а підлягають безумовній передачі ліквідатором банкрута до комунальної власності відповідної територіальної громади.

Апеляційний господарський суд, змінюючи рішення суду першої інстанції, підставно зазначив, що з урахуванням норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , житловий фонд банкрута у процедурі банкрутства має спеціальний статус, та незважаючи на права ліквідатора щодо розпорядження майном банкрута, відносно житлового фонду ліквідатор не може здійснювати інші розпорядження, ніж безоплатна передача до відповідної територіальної громади безпосередньо після визнанням судом боржника банкрутом. Тобто, з моменту визнання банкрутом останній та його ліквідатор втрачають право на свій розсуд розпоряджатись житловим фондом.

З огляду на викладене, висновки апеляційного суду про необґрунтованість позовних вимог ґрунтуються на матеріалах справи, відповідають наведеним вимогам закону.

Згідно статті - 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні постанови не знайшли свого підтвердження.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова апеляційного господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновку господарського суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови не вбачається.