Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.03.2008 р. порушено провадження у справі № 16/63/08 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Комишувахське ремонтно-транспортне підприємство" (далі -Боржник, Підприємство) за заявою Прокурора Оріхівського району Запорізької області, що звернувся в інтересах держави в особі: Управління пенсійного фонду України в Оріхівському районі Запорізької області, Державної податкової інспекції в Оріхівському районі Запорізької області, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Токмаку, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Запорізьке обласне відділення Оріхівська міжрайонна виконавча дирекція, відкритого акціонерного товариства "Запроріжжяобленерго" в особі Оріхівських районних електричних мереж, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (далі -Кредитори) в порядку Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Запорізької області від 07.08.2008 року (суддя -Р.А. Ніколаєнко) Підприємство визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Добровольського Е.В..

Не погодившись з прийнятою постановою суду першої інстанції, відкрите акціонерне товариство "Комишувахське ремонтно-транспортне підприємство" звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 07.08.2008 року.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 23.10.2008 року (головуючий суддя -С.Г. Антонік, судді: В.А. Кричмаржевський, Л.П. Кагітіна) апеляційну скаргу Боржника залишено без задоволення, а постанову господарського суду Запорізької області від 07.08.2008 року - без змін

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відкрите акціонерне товариство "Комишувахське ремонтно-транспортне підприємство" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від жовтня 2008 року та постанову господарського суду Запорізької області від 07.08.2008 року.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме ст.ст. 14, 16, 25 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.07.2008 року був затверджений реєстр вимог кредиторів, визначений кількісний склад кредиторів Боржника, визначені суми визнаних вимог кредиторів та на 07.08.2008 року призначено судове засідання, у якому буде вирішене питання про подальшу процедуру банкрутства Боржника.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що за результатами та після прийняття вказаної ухвали місцевого господарського суду, були проведені збори кредиторів, сформований комітет кредиторів, який, на своєму засіданні 06.08.2008 року прийняв рішення про звернення до господарського суду із клопотанням про визнання Підприємства банкрутом та призначення ліквідатором арбітражного керуючого Добровольського Е.В..

Заперечуючи правомірність прийняття оскаржуваних постанов, заявник касаційної скарги вказує на неповноважність сформованого у справі комітету кредиторів, оскільки вимоги кредиторів були розглянуті арбітражним керуючим без участі представника Боржника, у зв'язку з чим є неправомірним затвердження судом першої інстанції, згідно ухвали від 24.07.2008 року, реєстру вимог кредиторів із відповідним складом кредиторів. За таких обставин, вважає скаржник, збори комітету кредиторів від 06.08.2008 року, результати яких покладені в основу постанови від 07.08.2008 року, є нелегітимними.

Між тим, як правомірно зазначив суд апеляційної інстанції, Боржник не врахував, що ухвала від 24.07.2008 року не була оскаржена та набрала законної сили відповідно до положень ГПК України (1798-12) . Також, як свідчать матеріали справи, скарга на дії розпорядника майна у зв'язку із визначеними Боржником порушеннями не була подана. При цьому, слід додати, що оспорювані заявником касаційної скарги факти можуть бути встановлені лише при перегляді інших судових рішень, які передували прийняттю оскаржуваної постанови про визнання Підприємства банкрутом та не можуть бути підставою для скасування останньої.

За таких обставин, не є належними доводи заявника касаційної скарги щодо неправомірності визначення господарським судом складу кредиторів та настання відповідних правових наслідків у вигляді проведення зборів кредиторів 06.08.2008 року, обрання членів комітету кредиторів та формування цього ж числа комітету кредиторів Боржника.

У зв'язку із викладеним спростовуються доводи Боржника щодо нелегітимності приймати рішення обраним комітетом кредиторів стосовно визнання банкрутом Боржника, оскільки відповідно до п. 8 ст. 16 Закону про банкрутство до компетенції комітету кредиторів належить, зокрема, прийняття рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури та про призначення нового арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

При цьому, слід зазначити, що згадана ухвала від 24.07.2008 року про призначення справи до розгляду на 07.08.2008 року, згідно відмітки на її звороті, засвідченої уповноваженою особою місцевого господарського суду, була направлена також і Боржнику, у зв'язку з чим спростовуються доводи (без належних доказів) Підприємства про неповідомлення його про час та місце проведення судового засідання 07.08.2008 року.

Щодо посилання заявника касаційної скарги на порушення судом першої інстанції положень ч. 3 ст. 25 Закону про банкрутство у зв'язку із тим, що до складу ліквідаційної комісії має включатися уповноважена особа акціонерів або учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю, суд касаційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно норми ст. 25 Закону про банкрутство визначається склад ліквідаційної комісії, яка призначається, зокрема, у випадках, передбачених п. 2 ст. 24 Закону про банкрутство, тоді як відповідно до оскаржуваної постанови був призначений ліквідатор.

До викладеного також слід додати наступне. Як вбачається з матеріалів справи, доводи касаційної скарги ідентичні доводам, викладеним заявником в апеляційній скарзі, у зв'язку з чим Боржником, в порушення приписів п. 4 ч. 1 ст. 111 ГПК України, не зазначено та не доведено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом апеляційної інстанції.

У зв'язку із вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції правомірно підтримав законний та обґрунтований висновок суду першої інстанції про визнання Підприємства банкрутом, відкриття відносно нього ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора.

За таких обставин справи, доводи касаційної скарги відкритого акціонерного товариства "Комишувахське ремонтно-транспортне підприємство" не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому оскаржувані постанови судів підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 16, 24, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.ст. 33, 34, 38, - 111-5, - 111-7, - 111-9 -- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -