Рішенням господарського суду від 26.09.2008 (суддя В. Артимович), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.11.2008 (судді: О. Мирутенко, Г. Гнатюк, Н. Кравчук), позовні вимоги задоволено. На користь позивача стягнуто 2893990 грн. 19 коп. основного боргу, 172676 грн. 62 коп. пені, 34000 грн. витрат по оплаті послуг адвоката, 25500 грн. держмита та 118 грн. оплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Судові акти мотивовані порушенням відповідачем умов договору та наявністю заборгованості за отриманий товар в сумі 2893990 грн. 19 коп.

Відповідач ТОВ "Торговий дім "Софі" в поданій касаційній скарзі просить скасувати прийняті у справі судові рішення, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій неповно встановлені обставини справи щодо межі повноважень директора філії при укладанні ним господарських договорів.

Висновок судів про належні підтвердження видатковими накладними факту поставки позивачем товару на заявлену суму протирічить матеріалам справи. В матеріалах справи відсутні видаткові накладні, перераховані в додатку № 1 до позову на загальну суму 536684 грн. 09 коп.

Апеляційним судом неправильно застосовані Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) та Положення про Міністерство фінансів України, затверджене постановою КМУ від 27.02.1993 № 147 (147-93-п) щодо меж повноважень Мінфіну України, як органу державної влади. Мінфіну не надано повноважень здійснювати роз’яснення норм чинного законодавства у вигляді листів.

Судом не перевірений розрахунок суми пені. Пеня стягнута завищена, оскільки розрахунок її зроблено не у відповідності з чинним законодавством.

Апеляційний суд помилково застосував лист Мінфіну від 05.03.2002 № 053-2930 (v2930201-02) , який за своїм змістом зачіпає законні інтереси постачальників і який не зареєстрований в Міністерстві юстиції України.

В порушення вимог ст. 34 Господарського процесуального кодексу України суди не дослідили обставини порядку отримання одержувачами цінностей без довіреностей, які повинні підтверджуватися лише певними доказами. У відповідності з п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей від 16.05.1996 № 99 постачальники можуть здійснювати відпуск цінностей без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства, або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах свій підпис про одержання цінностей.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Між сторонами у справі 01.11.2007 було укладено договір купівлі-продажу товару № 9-к-558 на постачання алкогольної та безалкогольної продукції. В договорі зазначено, що загальна кількість товару, асортимент і сума визначаються на підставі накладних. Покупець зобов’язаний протягом 60-ти календарних днів з дня поставки оплатити вартість товару.

28.02.2007 позивачем видана довіреність директору Київської філії позивача Єгорченкову Д.Е., посвідчена нотаріусом Бабич О.М., реєстр № 905, яка дає право директору філії на підписання договору купівлі-продажу без обмеження суми такого договору.

Станом на 17.09.2008 настав термін оплати поставленого товару на суму 2893990 грн. 19 коп., що підтверджується наявними у справі видатковими накладними, скріпленими підписами осіб, що отримували товар від імені відповідача та печатками відповідача.

Відповідач не надав допустимих доказів на спростування факту наявності у нього круглих печаток №№ 1, 9, 11, 19, 21, 23, 24, 33, 36, якими завірені видаткові накладні позивача.

Товар, отриманий від позивача в листопаді, грудні 2007 року, січні 2008 року, відповідачем оплачений. Сторонами підписаний акт розбіжностей, виявлених при звірці розрахунків. Відповідач не надав доказів не оприбуткування в бухгалтерському та податковому обліку отриманого від позивача товару.

Поставка товару та отримання його уповноваженими особами відповідача здійснювалась на підставі генеральної довіреності до договору купівлі-продажу № 9-к-558 від 01.11.2007, в якій було зазначено шість посадових осіб відповідача. Генеральна довіреність дійсна до 31.12.2008.

На підставі зазначених обставин і доказів суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що спірний товар був поставлений відповідачу і останній повинен розрахуватися за нього.

Такий висновок судів колегія суддів вважає передчасним.

Доводи скаржника щодо неправильної оцінки судом договору поставки внаслідок недослідження судом повноважень директора філії Єгорченкова, колегія суддів до уваги не приймає. Відповідач не надав суду доказів, що договір у встановленому порядку визнаний недійсним.

Слід також зауважити, що відповідач в порушення вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не вживав заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи, він не надав доказів не підтвердження своїх заперечень, доказів оплати отриманого товару, свого розрахунку боргу та санкцій. Відповідно до ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Обов’язок доказування обставин, на які посилається відповідач, лежить на ньому (ст. 33 ГПК України). Якщо відповідач не виконує свої обов’язки і не користується наданими правами, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами (ст. 75 ГПК України).

Касаційна інстанція також дійшла висновку, що в порушення вимог ст. ст. 43, 84, 104 Господарського процесуального кодексу України попередні судові інстанції неповно встановили обставини і необ’єктивно оцінили докази у справі. В рішенні суду та постанові відсутнє описання дослідження доказів відповідача, на які він посилався у листі на ім’я суду № 18/2784 від 25.09.2008 (т.1, арк. 276) про наявність між сторонами договору відповідального зберігання № 9К-587 від 01.11.2007 (т.1, арк. 777); дослідження доводів апеляційної скарги про відсутність в матеріалах справи накладних на загальну суму 536684 грн. 09 коп., що вказані в підставі позову і по яким здійснювалось нарахування боргу та санкцій.

В оскаржуваних судових рішеннях зазначено, що без довіреності може здійснюватися відпуск цінностей при централізовано-кільцевих перевезеннях, за якими вантажовідправником (товаропостачальником) здійснюється систематичне завезення товарно-матеріальних цінностей за узгодженими на певний період параметрами (кількість, асортимент, час, тощо) на адресу одного або більше замовників). В судових актах не вказано на підставі яких доказів суди зробили висновок, що мав місце централізовано-кільцевий завіз товару. В договорі купівлі-продажу № 9-к-558 від 1.11.2007 (т.1, арк. 24) передбачений інший порядок відпуску товару (п.2.4; 3.1; 4.5). Відповідно Інструкції про порядок прийомки товарів народного споживання, прийомка здійснюється особами, уповноваженими на те керівником або заступником керівника підприємства-отримувача товару.

Суди попередніх інстанцій вказали, що відповідач отримував товар на підставі Генеральної довіреності. Суди не звернули уваги на те, як повинна бути оформлена така довіреність. В матеріалах справи є ксерокопії 2-х начебто довіреностей відповідача, але на них відсутні підписи керівника і головного бухгалтера відповідача (т.1, арк. 19, 20). Оригінали довіреностей суд не витребував і не досліджував, не перевіряв журнал реєстрації виданих довіреностей. Судами не досліджувалися документи, по яким відповідач оприбутковував вантаж, отриманий від позивача.

Таким чином, судами попередніх інстанцій неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки судів не підтверджені певними доказами, доводи заперечень відповідача не досліджені, що є порушенням вимог ст. ст. 43, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин оскаржувані судові акти підлягають скасуванню в зв’язку з порушенням норм процесуального права, а справа –передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При повторному розгляді справи необхідно усунути зазначені недоліки, повно та об’єктивно дослідити всі обставини і докази у справі. На підставі встановленого винести обгрунтоване, законне рішення суду.