ЗАТ "Металургмонтаж –203" звернулося до господарського суду Запорізької області із позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.12.2004, укладеного між Закритим акціонерним товариством "Металургмонтаж–203" та ТОВ "Авто-М", та визнання за ЗАТ "Металургмонтаж–203" права власності на адміністративну будівлю з побутовими і складськими приміщеннями та трансформаторною підстанцією інв. № 0009 загальною площею 447,0 кв. м. літ. А, А1,А2; та на будівлю центрального складу інв. № 0040 загальною площею 323,4 кв. м. літ. К.

В процесі розгляду справи ТОВ "Авто-М" подано зустрічну позовну заяву, в якій ТОВ "Авто-М" просить визнати за ним право власності на адміністративну будівлю з побутовими та складськими приміщеннями (літ. А, А1, А2) інв. № 0009 та будівлю центрального складу (літ. К) інв. № 0040, розташовані за адресою: м.Запоріжжя, вул. Південне шосе, 71.

ТОВ "Авто-М" було подано доповнення до зустрічної позовної заяви, в якій ТОВ "Авто-М" просить визнати за ним право власності на адміністративну будівлю з побутовими та складськими приміщеннями та трансформаторною підстанцією (літ. А, А1, А2, Г) інв. № 0009 та будівлю центрального складу (літ. К) інв. № 0040, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 71.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.06.2008 у справі №22/454д/07-6/141д/08 в задоволенні первісного позову відмовлено; зустрічний позов задоволено; визнано за ТОВ "Авто-М" право власності на адміністративну будівлю з побутовими та складськими приміщеннями та трансформаторною підстанцією (літ. А, А1, А2, Г) інвентарний № 0009 та будівлю центрального складу (літ. К) інвентарний № 0040, розташованих за адресою: м. Запоріжжя, вул.Південне шосе, 71.

Рішення суду мотивовано тим, що згідно умов спірного договору та відповідно до акту прийому-передачі об’єкту нерухомості від 15.12.2004 ЗАТ "Металургмонтаж–203" передало, а ТОВ "Авто-М" прийняло у власність: адміністративну будівлю з побутовими і складськими приміщеннями та трансформаторною підстанцією, інв. № 0009; будівлю центрального складу, інв. № 0040, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 71.

З моменту відчуження спірного майна ЗАТ "Металургмонтаж-203" втратив право власності на спірне майно.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 15.08.2008 у справі № 22/454д/07-6/141д/08 рішення господарського суду Запорізької області від 19.06.2008 залишено без змін.

ЗАТ "Металургмонтаж-203" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 15.08.2008 у справі № 22/454д/07-6/141д/08 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ЗАТ "Металургмонтаж-203", а у задоволенні позовних вимог ТОВ "Авто-М" відмовити.

Вищим господарським судом України ухвалою від 09.01.2009 у справі №22/454д/07-6/141д/08 порушено касаційне провадження.

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України Шульги О.Ф. від 02.02.2009 у справі № 22/454д/07-6/141д/08 змінено та призначено наступний склад колегії суддів: Плюшко І.А. –головуючий, судді Разводова С.С., Самусенко С.С. (доповідач).

З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права місцевим та апеляційним господарськими судами, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 346 Цивільного кодексу України однією із підстав припинення права власності вказано відчуження власником свого майна.

Згідно ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до встановлених обставин та досліджених матеріалів справи господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, 01.12.2004 між ЗАТ "Металургмонтаж-203" (продавцем) та ТОВ "Авто-М" (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу об’єкту нерухомості.

Згідно п. 1 договору ЗАТ "Металургмонтаж-203" передало, а ТОВ "Авто-М" прийняло у власність об’єкти нерухомості: інв. №№ 0009, 0040, загальною площею–770, 4 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. № 71, розташований на земельній ділянці площею 8716 кв.м. На зазначеній земельній ділянці розташовано: "А, А1, А2"- адміністративна будівля з побутовими і складськими приміщеннями та трансформаторною підстанцією інв. № 0009, шлакобетонна загальною площею –447кв.м., "К"- будівля центрального складу інв. № 0040, цегляна, загальною площею –232, 4 кв.м.

Відповідно до п.2 договору відчужуваний об’єкт нерухомості належав відповідачу на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Першою Запорізькою державною нотаріальною конторою 30 жовтня 1993 року за реєстровим № 1-2397; право власності на зазначений об’єкт нерухомості зареєстроване Орендним підприємством Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації, реєстраційний № 1242 в реєстровій книзі 7, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим 16.11.2004 №5447303.

Пунктом 3 вказаного договору сторони узгодили, що продаж вчинено за 83029,79 грн., з яких ПДВ –13838,30грн.

Підписання цього договору сторонами свідчить про проведення з продавцем розрахунку за проданий об’єкт нерухомості у повному обсязі та відсутність будь-яких претензій фінансового характеру до покупця з боку продавця (п.4 договору).

Згідно п. 14 договору право власності на відчужуване приміщення у покупця виникає з моменту державної реєстрації договору.

Договір підписаний та скріплений печатками з обох сторін.

Договір посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Білою Т.С. Зареєстровано у реєстрі за №2836.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам судочинства.

Згідно ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Проаналізувавши спірний договір, господарський суди встановили, що в порядку ст. 180 ГК України сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов даного виду договору, зокрема, щодо предмету договору.

Предмет визначено у п. 1 договору, згідно якого позивач передав, а ТОВ "Авто-М" прийняло у власність об’єкти нерухомості: інв. №№ 0009, 0040, загальною площею –770, 4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. № 71, розташований на земельній ділянці площею 8716 кв.м. На зазначеній земельній ділянці розташовано: "А, А1, А2"- адміністративна будівля з побутовими і складськими приміщеннями, а також трансформаторною підстанцією інв. № 0009, шлакобетонна загальною площею –447кв.м., "К"- будівля центрального складу інв. № 0040, цегляна, загальною площею –232, 4 кв.м.

Суди встановили, що позивач продав відповідачу те саме майно, яке було ним придбано у Фонду держмайна України, і яке, до моменту реалізації його відповідачу, було зареєстровано за позивачем за тими ж самими інвентарними номерами. Трансформаторна підстанція була також зареєстрована під інв. № 0009.

Згідно ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно є, зокрема, нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нерухомого майна.

Суди встановили, що трансформаторна підстанція на схемі позначена літ. Г. Трансформаторна підстанція літ. Г зареєстрована за Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-М", що підтверджується витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно. Доказів існування інших трансформаторних підстанцій на об’єкті позивачем не надано.

За поясненнями нотаріуса, за договором реалізовувалася не частина будівлі центрального складу, а будівля в цілому, інакше цей факт було б зазначено у витязі БТІ, в протоколах щодо рішення про купівлю-продаж майна, а також в тексті договору було б зазначено, яка частка від цілого передається у власність, яка площа частки та яка площа всього майна.

Суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій при розгляді справи №9/18/07 дійшли до висновків про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Закритого акціонерного товариства "Металургмонтаж-203" про повернення відчуженого майна за договором купівлі-продажу від 01.12.2004, оскільки між сторонами за наведеним договором у передбачених законом порядку та формі було досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Суди при розгляді справи № 22/454д/07-6/141д/08 відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України врахували обставини, встановлені судами при розгляді справи № 9/18/07 .

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена законом.

Статтею 334 цього ж кодексу встановлено, що право власності у набувача майна виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суди встановили, що 15.12.2004 сторони підписали акт прийому-передачі об’єкта нерухомості та технічної документації, відповідно до якого, позивач передав у власність відповідачу: адміністративну будівлю з побутовими і складськими приміщеннями та трансформаторною підстанцією, інв. № 0009; будівлю центрального складу, інв. № 0040, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 71.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищенаведені встановлені судами попередніх інстанцій обставини у даній справі, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з їх висновками та застосуванням норм матеріального та процесуального права при розгляді даної справи.

Суди встановили, що оскільки власником спірного майна за договором купівлі-продажу є Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-М" і з моменту відчуження спірного майна позивач втратив право власності на спірне майно, тому відсутні підстави для задоволення позову ЗАТ "Металургмонтаж-203".

Згідно статті 392 Цивільного кодексу України власник може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документів, які засвідчують це право.

Суди вірно визначили, що оскільки ЗАТ "Металургмонтаж-203" оспорює право власності ТОВ "Авто-М" на спірні об’єкти, у зв`язку із відмовою у повному обсязі у первісному позові та з урахуванням вищенаведених встановлених обставин є правові підстави для задоволення зустрічних позовних вимог.

Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги ЗАТ "Металургмонтаж-203" не знайшли свого підтвердження під час здійснення касаційного провадження, тому Вищий господарський суд України залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду – без змін.