Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група", м. Київ (далі –ТОВ "Українська музична видавнича група")

на рішення господарського суду міста Києва від 24.07.2008 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2008

зі справи № 18/204

за позовом ТОВ "Українська музична видавнича група"

до акціонерного товариства закритого типу "Українська незалежна ТВ-Корпорація", м. Київ (далі –АТЗТ "Українська незалежна ТВ-Корпорація")

про стягнення 117 500 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ТОВ "Українська Музична Видавнича Група" – Кваши О.О,

АТЗТ "Українська незалежна ТВ-корпорація"– Зайоми О.А.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ТОВ "Українська Музична Видавнича Група" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до АТЗТ "Українська незалежна ТВ-корпорація" про:

- стягнення 117 500 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав позивача ;

- заборону використовувати (шляхом публічного сповіщення і включення в програму передач) музичні твори "Водограй" (автор музики і слів Івасюк В.М.) та "Один на свете" (автор музики і слів Меладзе К.Ш.) у виконанні Софії Ротару, виключні майнові права на які належать позивачеві, без виплати авторської винагороди.

Рішенням названого господарського суду від 24.07.2008 (суддя Мандриченко О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2008 (колегія суддів у складі: суддя Григорович О.М. –головуючий, судді Гольцова Л.А., Рябуха В.І.), у задоволенні позову відмовлено. Судові рішення мотивовано тим, що:

позивач не є організацією колективного управління, а тому не вправі звертатися до суду з даним позовом;

поданий ТОВ "Українська Музична Видавнича Група" DVD-диск із відеозаписом програми "Юбилейный концерт С.Ротару" не є належним доказом публічного сповіщення АТЗТ "Українська незалежна ТВ-Корпорація" спірних музичних творів з огляду на недоведеність "легітимності" здійсненого ТОВ "Юридичний захист авторів і виконавців" моніторингу передач телевізійного каналу "Інтер";

відповідний відеозапис є копією, його оригінал відповідачем було знищено; для отримання оригіналу запису програми "Юбилейный концерт С.Ротару" у встановлені законодавством строки позивач не звертався.

ТОВ "Українська Музична Видавнича Група" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення з цієї справи скасувати і визнати дії відповідача стосовно використання спірних музичних творів неправомірними. Скаргу мотивовано, зокрема, тим, що: приймаючи оскаржувані судові рішення, господарські суди порушили норми матеріального права, в тому числі Цивільного кодексу України (435-15) (далі – ЦК України (435-15) ) і Закону України "Про авторське право і суміжні права" (3792-12) (далі –Закон); крім того, ними порушено приписи Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі – ГПК України (1798-12) ) щодо оцінки доказів.

У запереченнях на касаційну скаргу АТЗТ "Українська незалежна ТВ-корпорація" просить судові рішення зі справи залишити без змін як законні і обґрунтовані.

Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- Меладзе К.Ш. на підставі авторського договору з товариством з обмеженою відповідальністю "Первое музыкальное издательство" (Росія) від 21.02.2005 № 22/05 передав названому товариству виключні майнові права на використання його творів протягом строку дії даного договору (в тому числі і на використання музичного твору "Один на свете");

- 22.12.2006 позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Первое музыкальное издательство" укладено договір № 4001/07, згідно з умовами якого:

? видавник передає субвидавнику виключні майнові авторські права на твори з каталогу видавника, що означає право субвидавника на свій розсуд здійснювати, дозволяти чи забороняти використання творів, зокрема, їх публічне сповіщення (пункт 2.1 договору);

? для організації зборів за публічне сповіщення та доведення до загального відома будь-яким способом творів, права на використання яких передані автором видавнику, у випадку, якщо такі збори будуть проводитися через організацію колективного правління майновими правами автора, такій організації будуть надані видавником права на надання відповідних дозволів та на збір відповідної винагороди в порядку, визначеному договором між такою організацією та видавником з обов'язковою реєстрацією автора у відповідному каталозі цієї організації (пункт 2.6 договору);

- 15.11.2006 Івасюк-Криса Г.М. (правонаступник виключних авторських майнових прав Івасюка В.М., автор) та приватним підприємством "Українське музичне видавництво" (далі –ПП "Українське музичне видавництво", видавник) укладено авторський договір про передачу виключних майнових прав (видавничий договір) № А46/06, за умовами якого автор передав, а видавник погодився набути виключні майнові права автора на використання творів, зокрема, твору "Водограй" (автор музики і слів Івасюк В.М.);

- 15.11.2006 Івасюк О.М. (правонаступник виключних авторських майнових прав Івасюка В.М., автор) та ПП "Українське музичне видавництво" (видавник) укладено договір № А47/06, згідно з яким автор передав, а видавник погодився набути виключні майнові права автора на використання творів, зокрема, твору "Водограй" (автор музики і слів Івасюк В.М.);

- 15.12.2007 ПП "Українське музичне видавництво" та ТОВ "Українська музична видавнича група" укладено договір № 4015/08 про передачу виключних майнових авторських прав (субвидавничий договір), згідно з умовами якого позивач набув виключні майнові права на твір "Водограй" (автор музики і слів Івасюк В.М.);

- 11.05.2008 о 16 год. 00 хв. під час трансляції на телевізійному каналі "Інтер" програми "Ювілейний концерт С.Ротару" зафіксовано факт публічного сповіщення та включення в програму музичних творів "Водограй" (автор музики і слів Івасюк В.М.) та "Один на свете" (автор музики і слів Меладзе К.Ш.) у виконанні Софії Ротару без відповідного дозволу та без виплати авторської винагороди;

- відповідно до листа відповідача від 23.07.2009 № 530 оригінал відеозапису програми "Ювілейний концерт С.Ротару" було знищено; для отримання оригіналу запису зазначеної програми у встановлені законодавством строки позивач не звертався;

- згідно з витягом із журналу обліку передач відповідача за 11.05.2008 трансляція програми "Ювілейний концерт С.Ротару" відбулася, однак перевірити кількісний склад та перелік музичних творів, які увійшли до складу концерту, не є можливим з причин відсутності оригіналу відеозапису останнього;

- позивачем на підтвердження позовних вимог було подано суду DVD-диск моніторингу передачі "Ювілейний концерт С.Ротару" за 11.05.2008, який здійснювався товариством з обмеженою відповідальністю "Юридичний захист авторів і виконавців".

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність правових підстав для стягнення з відповідача компенсації за порушення виключних майнових авторських прав ТОВ "Українська Музична Видавнича Група" на спірні музичні твори.

Відповідно до статті 8 Закону до об’єктів авторського права віднесено, зокрема, музичні твори з текстом і без тексту.

Згідно зі статтею 7 Закону суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Вищий господарський суд України не може погодитися з висновком попередніх судових інстанцій про те, що позивач не міг звертатися до суду з даним позовом, оскільки він не є організацією колективного управління правами авторів, яка може звертатися з позовом про стягнення авторської винагороди, тому що такий висновок суперечить наведеним приписам законодавства та обставинам, встановленим судовими інстанціями.

У справі встановлено, що ТОВ "Українська музична видавнича група" у передбачений законодавством спосіб отримало виключні майнові авторські права на спірні музичні твори, зокрема, виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами (пункт "б" частини першої статті 15 Закону); у даній справі позивач звернувся до суду з позовом про стягнення компенсації (не авторської винагороди) за неправомірне, на думку ТОВ "Українська Музична Видавнича Група", використання спірних музичних творів відповідачем; позивач просив також заборонити АТЗТ "Українська незалежна ТВ-Корпорація" використовувати музичні твори "Водограй" та "Один на свете", виключні майнові права на які належать позивачеві, без виплати авторської винагороди організаціям колективного управління (не позивачеві), яким ТОВ "Українська Музична Видавнича Група" передало відповідні права.

Крім того, суд касаційної інстанції дійшов висновку про порушення попередніми судовими інстанціями правил оцінки доказів у справі з огляду на таке.

Так, відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частиною першою статті 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Місцевий та апеляційний господарські суди в судових рішеннях зазначили про те, що поданий позивачем як доказ DVD-диск із записом оспорюваної трансляції не є належним доказом у розумінні ГПК України (1798-12) з огляду на недоведеність "легітимності" здійсненого ТОВ "Юридичний захист авторів і виконавців" моніторингу передач телевізійного каналу "Інтер".

Разом з тим, судовими інстанціями не взято до уваги, що частиною другою статті 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про інформацію" всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Пунктом 7 частини першої статті 21 Закону передбачено, що без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), але з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається відтворення творів для судового і адміністративного провадження в обсязі, виправданому цією метою.

У прийнятті рішення зі справи місцевий та апеляційний господарські суди виходили також з того, що матеріалами справи не доведено належним чином факту публічного сповіщення АТЗТ "Українська незалежна ТВ-Корпорація" спірних музичних творів під час трансляції 11.05.2008 о 16 год. 00 хв. на телевізійному каналі "Інтер" програми "Юбилейный концерт С.Ротару", оскільки єдиним доказом публічного сповіщення в ефірі телевізійного каналу будь-якого відеозапису є оригінал відеозапису, який передавався в ефір телеканалу; такий оригінал, за поясненнями відповідача, знищено; за отриманням оригіналу в установлений законодавством 14-денний термін позивач не звертався.

Проте відповідно до частин четвертої і п’ятої статті 48 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" усі передачі, які телерадіоорганізація транслювала чи ретранслювала або забезпечувала їх трансляцію чи ретрансляцію у повній та незмінній формі третьою особою (оператором телекомунікацій), повинні бути записані і зберігатися протягом 14 днів від дати їх розповсюдження, якщо у цей строк не надійшло скарги щодо їхнього змісту. У разі подання скарги щодо змісту передачі її записи зберігаються до того часу, поки скаргу не буде розглянуто і рішення стосовно неї не буде прийнято у визначеному порядку.

Так, за твердженням позивача, яке підлягає перевірці, матеріали справи містять не оцінену жодною із судових інстанцій скаргу ТОВ "Українська музична видавнича група" від 22.05.2008 № 93/08 (тобто подану в установлений законодавством строк), адресовану відповідачеві та в копії –Національній Раді України з питань телебачення та радіомовлення, з викладеною в ній претензією щодо змісту передач АТЗТ "Українська незалежна ТВ-корпорація", зокрема, стосовно трансляції концерту "Юбилейный концерт С.Ротару", яка відбулася 11.05.2007 о 16 год. 00 хв.

Згідно з частиною першою статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, у розгляді даної справи дослідженню попередніми судовими інстанціями підлягали обставини, пов’язані з правомірністю здійсненого АТЗТ "Українська незалежна ТВ-Корпорація" публічного сповіщення музичних творів (у тому числі у складі аудіовізуального твору), і факт такої правомірності повинен був довести саме відповідач.

За приписами статті 443 ЦК України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди.

Згідно зі статтею 441 ЦК України використанням твору є, зокрема, його публічне виконання. При цьому згідно з наведеним у статті 1 Закону визначенням терміну "публічне сповіщення (доведення до загального відома)" –це передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

При цьому у вирішенні даного спору судовим інстанціям слід враховувати викладене в частині другій статті 17 Закону, згідно з якою якщо інше не передбачено у договорі про створення аудіовізуального твору, автори, які зробили внесок або зобов'язалися зробити внесок у створення аудіовізуального твору і передали майнові права організації, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи продюсеру аудіовізуального твору, не мають права заперечувати проти виконання цього твору, його відтворення, розповсюдження, публічного показу, публічної демонстрації, публічного сповіщення, а також субтитрування і дублювання його тексту, крім права на окреме публічне виконання музичних творів, включених до аудіовізуального твору. За оприлюднення і кожне публічне виконання, показ, демонстрацію чи сповіщення аудіовізуального твору, його здавання у майновий найм і (або) комерційний прокат його примірників за всіма авторами аудіовізуального твору зберігається право на справедливу винагороду, що розподіляється і виплачується організаціями колективного управління або іншим способом.

Тобто судовими інстанціями мають бути досліджені фактичні обставини, пов’язані з передачею авторами спірних музичних творів відповідних майнових прав організації, що здійснила виробництво аудіовізуального твору ("Юбилейный концерт С.Ротару"), чи продюсерові цього аудіовізуального твору.

Таким чином, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 111-10 ГПК України є підставою для часткового скасування оскаржуваних судових рішень зі справи.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати належну правову оцінку всім доказам та доводам сторін і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1117 –11112 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 24.07.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2008 зі справи № 18/204 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.