Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2008 (суддя: О.Коваленко) позов про стягнення заборгованості за договором підряду задоволено частково. З відповідача стягнуто 25880 грн. основного боргу, 4037,28 грн. інфляційних втрат, 323,50 грн. річних. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач всупереч вимог ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України не виконав договірні зобов'язання з оплати виконаних підрядних робіт, які ним було прийнято згідно акту здачі-прийомки виконаних робіт. В стягнені пені відмовлено, оскільки застосування таких наслідків за невиконання договірних зобов'язань сторони не обумовили. Інфляційні втрати та річні підлягають стягненню за період з січня 2008.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.11.2008 (судді:Л.Білецька, І.Науменко, В.Прудніков) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2008 залишено без змін.

Відповідач в касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення господарськими судами норм матеріального права.

Скаржник вважає, що судом необґрунтовано взято до уваги акт приймання-здачі виконаних робіт, оскільки не з'ясовано повноваження особи, яка підписала акт приймання-здачі виконаних робіт із сторони відповідача. У зв'язку з тим, що акт не містить дати його підписання доводи позивача про те, що строк платежу настав 03.10.2007 необґрунтовані. Судом не встановлено обставини направлення позивачем вимоги про оплату, оскільки належних доказів направлення такої вимоги на адресу відповідача немає.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, який проти касаційної скарги заперечив, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору від 14.01.2006 позивач зобов'язався виконати для відповідача роботи по виготовленню науково-технічної продукції вартістю 50880 грн.

Судом встановлено, що акт здачі-приймання виконаних робіт сторонами підписано на суму 25880 грн.

Згідно ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Ст.ст. 853, 854 ЦК України встановлює обов’язок замовника прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість.

Господарськими судами попередніх інстанцій належним чином відповідно до вимог ст.ст. 32- 34, 43 Господарського процесуального кодексу України з’ясовані обставини фактичного виконання позивачем робіт, передбачених умовами укладеного між сторонами договору, правомірно спростовані доводи відповідача про підписання акту не уповноваженою особою за їх недоведеністю, та враховуючи те, що відповідач належним чином свого зобов’язання з оплати виконаних робіт не виконав, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо порушення відповідачем зобов’язання з оплати виконаних робіт.

Задовольняючи позов щодо стягнення інфляційних та річних місцевий господарський суд правомірно виходив з обставин отримання відповідачем вимоги 03.12.2008 та зазначених у ній строків оплати боргу та правильно дійшов висновку щодо періоду нарахування інфляційних та річних.

Відмовляючи в задоволенні вимог щодо пені судом правильно зазначено, що такі вимоги не підлягають задоволенню з огляду на відсутність в договорі умов про сплату пені за порушення виконання зобов'язання.

Доводи касаційної скарги встановлених судами обставин та висновків господарських судів не спростовують та оцінюються касаційною інстанцією з позиції вимог ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України щодо меж перегляду справи в касаційній інстанції як намагання переоцінити докази та встановити інші обставини.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція за результатом перегляду постанови апеляційної інстанції та рішення не вбачає порушення господарським судом норм матеріального чи процесуального права, а відтак, і підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.11.2008 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2008 у справі №