Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 22.08.2008 року по справі № 8/140 (суддя Оленич Т. Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2008 року по справі № 8/140 (головуючий суддя Євсіков О. О., судді Гарник Л. Л., Іваненко Я. Л.), в позові відмовлено.

Житлово-комунальне підприємство корпорації "Чернігівоблагропромбуд" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду України від 22.10.2008 року та рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.08.208 року, в якій стверджує про порушення апеляційним та місцевим судами норм матеріального права, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржені рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

ОСОБА_1звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду України від 22.10.2008 року та рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.08.208 року, в якій стверджує про порушення апеляційним та місцевим судами норм матеріального права та процесуального, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржені рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Відзив на касаційні скарги не надходив, що не перешкоджає їх розгляду по суті.

У зв'язку з виходом з лікарняного судді Фролової Г. М., розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 02.02.2009 року, для перегляду в касаційному порядку справи № 8/140 призначеної до розгляду на 03.02.2009 року, утворено колегія суддів в наступному складі: головуючий -Муравйов О. В., судді Полянський А. Г., Фролова Г. М.

Представники позивача в судове засідання касаційної інстанції не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені заздалегідь належним чином.

Враховуючи особливості розгляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. ст. - 111-5, - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі представників позивача.

За згодою представників скаржника та відповідача в судовому засіданні 03.02.2009 року оголошені вступна та резолютивна частина постанови Вищого господарського суду України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та скаржника, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, - 111-7 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 26.03.1997 року на зборах уповноважених представників господарств-засновників об'єднання "Чернігівоблагробуд" прийнято рішення про реорганізацію Чернігівського обласного кооперативно-державного промислово-будівельного об'єднання по агропромисловому будівництву "Чернігівоблагробуд" в Чернігівську обласну корпорацію агропромислового будівництва "Чернігівоблагропромбуд", про укладення установчого договору Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва, який від імені сільськогосподарських підприємств Чернігівської області має бути підписаний їх уповноваженими представниками, а також про затвердження Статуту Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва. Вказані рішення відображені у Протоколі № 1 від 26.03.1997 зборів уповноважених представників господарств засновників та в Постанові № 1 від 26.03.1997 установчих зборів уповноважених представників підприємств-засновників Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва.

Сільськогосподарськими підприємствами Чернігівської області та міжгосподарськими підприємствами, створеними Засновниками (сільськогосподарськими підприємствами), 26.03.1997 року укладено Установчий договір Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва про створення корпорації в результаті реорганізації Чернігівського обласного кооперативно-державного промислово-будівельного об'єднання по агропромисловому будівництву.

Затверджений 26.03.1997 року зборами повноважних представників підприємств-засновників корпорації "Чернігівоблагрпромбуд" Статут корпорації перереєстровано розпорядженням голови Чернігівської міської ради та виконкому від 05.02.1998 року № 48-р.

Також місцевим та апеляційним судами встановлено, що 28.04.1999 року відбулися загальні збори уповноважених представників Засновників і Учасників Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва, в яких брали участь 78 представників із 93 обраних представників засновників.

Також судами встановлено, що зборами прийняті рішення про передачу у власність Корпорації "Чернігівоблагропромбуд" майна, що знаходиться на балансі і в користуванні обласних міжгосподарських підприємств, зокрема житлово-комунальної контори, а також про створення житлово-комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва шляхом реорганізації Житлово-комунальної контори Чернігівського обласного об'єднання по агропромисловому будівництву "Чернігівоблагробуд" та затверджено статут житлового комунального підприємства корпорації.

Житлово-комунальне підприємство Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва створене шляхом реорганізації Житлово-комунальної контори Чернігівського обласного об'єднання по агропромисловому будівництву "Чернігівоблагробуд" та є правонаступником Житлово-комунальної контори об'єднання "Чернігівоблагробуд", про що зазначено у п. п. 1.1, 1.2 Статуту позивача, затвердженого загальними зборами повноважних представників засновників та учасників Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва від 28.04.1999 року (протокол №1) та перереєстрованого Розпорядженням Чернігівського міського голови від 22.07.1999 року №335-р.

Згідно з Додатком № 1 до Установчого договору корпорації, в якому наведений перелік Учасників корпорації "Чернігівоблагропромбуд", одним із учасників корпорації є Житлово-комунальна контора, яка, в свою чергу, була створена на базі реорганізованих Житлово-експлуатаційних контор об'єднання "Облагробуд", ЖЄУ "Облагробуду" та гуртожитку, визначалася як міжрайонна міжгосподарська організація з кооперативною державною формою власності, про що зазначено в Положенні житлово-комунальної контори, зареєстрованого рішенням виконкому районної ради народних депутатів від 26.01.1987 №37.

Посилання скаржників на те, що Житлова-комунальна контора Чернігівського обласного об'єднання агропромислового будівництва входила до складу учасників корпорації, а тому корпорація не мала права приймати рішення про реорганізацію ЖКК як учасника корпорації та будь-якого рішення щодо майна учасників корпорації, не приймається, оскільки дані обставини були предметом дослідження місцевого та апеляційного судів, які встановили, що відповідно до п. 1.4 Статуту відповідача Корпорація є добровільним об'єднанням, до складу якої поряд із засновникам входять створені ними міжгосподарські підприємства (райагробуди, підприємства будівельних матеріалів і конструкцій, інші юридичні особи), засновані на майні колективних сільськогосподарських підприємств Чернігівської області (учасники). В силу п. 4.1 Статуту відповідача вищим органом управління Корпорації є Загальні збори Корпорації.

Статтею 3 Закону України "Про підприємства в Україні", що діяв станом на 26.03.1997 року, корпораціями визнавалися договірні об'єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів підприємств, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників. Корпорації діяли на основі договору або статуту, який затверджувався їх засновниками або власниками.

Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції, чинне законодавство не містить винятків щодо застосування позовної давності до вимог про визнання недійсними актів, прийнятими органами управління корпорації, а тому до таких позовів застосовується загальний строк позовної давності.

Рішення загальних зборів уповноважених представників Засновників і Учасників відповідача про передачу у власність Корпорації майна житлово-комунальної контори та про реорганізацію Житлово-комунальної контори об'єднання "Чернігівоблагробуд" в житлово-комунальне підприємство Корпорації "Чернігівоблагропромбуд" приймалося 28.04.1999 року.

В силу п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) , який набрав чинності з 01.01.2004, правила цього Цивільного кодексу України (435-15) про позову давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до ст. 71 Цивільного кодексу УРСР (в ред. 1963 року) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлено в три роки, перебіг якого, згідно зі ст. 76 цього ж Кодексу, розпочинається з моменту виникнення права на позов.

При цьому право на позов виникає з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Місцевим та апеляційним судом встановлено, що на зборах була присутня ОСОБА_4яка є керівником позивача та була керівником - начальником Житлово-комунальної контори об'єднання "Чернігівоблагробуд" на момент проведення зборів., що підтверджується також і її підписом на протоколі № 1 мандатної комісії загальних зборів уповноважених представників Засновників і Учасників корпорації "Чернігівоблагро-промбуд" від 28.04.1999 року та її підписом в додатку № 1 до установчого договору Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва від 28.04.1999 року.

Також місцевим судом встановлено, що Житлово-комунальному підприємству Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва були відомі оспорювані рішення загальних зборів уповноважених представників засновників і учасників Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва саме в день проведення зборів, рішення яких оспорюються в межах даної справи.

З урахуванням вищенаведеного колегія погоджується з висновком місцевого та апеляційного суду, що перебіг строку позовної давності за даним позовом закінчився 28.04.2002 pоку, тобто до набрання чинності Цивільним кодексу України (435-15) в редакції Закону від 16.01.2003 pоку, а тому судом при вирішенні даного спору застосовуються положення про позовну давність, визначені Цивільним кодексом УРСР (1540-06) .

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Згідно ст. 79 ГК України до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) визначено, що справи, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності інших суб'єктів господарювання, які не є господарськими товариствами не відносяться до справ, пов'язаних з корпоративними відносинами.

Позивачем позов про визнання недійсними пунктів протоколу № 1 від 28.04.1999р. загальних зборів уповноважених представників засновників і учасників Корпорації подано до суду лише 15.07.2008, про що свідчить відбиток штампу господарського суду Чернігівської області на позовній заяві, тобто більше як через 6 років після закінчення строку позовної давності за даним позовом.

Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. При цьому, відповідно до ст. 75 цього Кодексу, позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.

Апеляційний та місцевий суди прийшли до висновку, що позивач про наявність причин пропуску цього строку суду не повідомив, доказів поважності цих причин не надав, а тому відсутні підстави для поновлення строку позовної давності.

З урахуванням вищенаведеного, в задоволенні позову про визнання недійсними частини рішення загальних зборів повноважних представників засновників і учасників Корпорації "Чернігівоблагропромбуд", оформленого протоколом № 1, вірно відмовлено.

Посилання заявників касаційних скарг на ст. 223 ГК України касаційною інстанцією відхиляються, оскільки рішення вищого органу корпорації не є правочином, а тому зазначена вище норма законодавства до цих правовідносин не застосовується.

Також вірним є рішення про відмову в позові про скасування державної реєстрації з посиланням на ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України. Доводи касаційної скарги не спростовують обгрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині.

Відповідно до ст. 107 ГПК України касаційну скаргу можуть подати сторони у справі, а також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки оскарженими рішеннями жодним чином не порушують права та обов'язки скаржника. В касаційній скарзі гр. ОСОБА_1. зазначає, що працює на підприємстві позивача з 1987 року, і наполягає, що спірним рішенням відповідача порушені його права на акціонування (корпоратизацію) підприємства. Однак відповідно до ст. 16 ЦК України, ст. 1 ГПК України особа, яка вважає свої права порушеними, має право звернутися до суду із відповідним позовом. В даному ж випадку заявник звернувся до суду з касаційною скаргою на судові рішення, якими вирішений по суті спір між сторонами по справі, і в зазначених судових рішеннях не вирішувалися питання про будь-які права чи обов'язки гр. ОСОБА_1.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки апеляційного та місцевого судів відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень не вбачається.