Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України А.Й.Осетинського від 02.02.2009 року у зв'язку з виходом судді Фролової Г.М.. з відпустки, для розгляду касаційної скарги у справі № 16/68 господарського суду міста Києва, утворено колегію суддів у складі: головуючий - Муравйов О.В., судді: Полянський А.Г., Фролова Г.М.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2008 року (суддя: Ярмак О.М.) у справі № 16/68 господарського суду міста Києва в позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2008 року (судді: Андрієнко В.В. -головуючий, Вербицька О.В., Буравльов С.І.) рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2008 року у справі № 16/68 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою, Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2008 року по справі № 16/68 господарського суду міста Києва, в якій просить постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати договір купівлі-продажу приміщення від 25.12.2007 року недійсним, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідач-2 надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено господарськими судами, 25.12.2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Хлібозахист" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія будівельників "Куб" було укладено договір купівлі-продажу приміщення, за умовами якого відповідач-1 продав, а відповідач-2 прийняв у власність склад отрутохімікатів, загальною площею 549,0 кв.м, а саме, будівлю складу отрутохімікатів літ. "Б", площею 134,0 кв.м., бригадний будинок літ. "А" площею 95,1 кв.м., гараж літ "В" площею 319,9 кв.м., що знаходиться заАДРЕСА_1.

Згідно із приписами статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 203 зазначеного Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судами встановлено, що договір купівлі-продажу від 25.12.2007 року укладений з дотриманням вимог, викладених в статті 203 Цивільного кодексу України, з огляду на наступне.

Рішення про продаж складу отрутохімікатів, загальною площею 549,0 кв.м., що знаходиться заАДРЕСА_1, було прийнято на засіданні правління Відкритого акціонерного товариства "Хлібозахист" 04.12.2007 року, відповідно до пункту 8.4.4 Статуту товариства, про що складено відповідний протокол, з якого, зокрема, вбачається, що Голові правління Відкритого акціонерного товариства "Хлібозахист" Голдибану А.Б. було доручено підписати угоду купівлі-продажу виробничих приміщень Складу отрутохімікатів.

Судами також звернуто увагу на те, що спірний договір укладений в письмовій формі, нотаріально посвідчений та пройшов державну реєстрацію.

Звернуто увагу судами, також, й на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2007 року, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.06.2008 року, заходи до забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 12.09.2007 року у справі № 21/156 про арешт нерухомого майна Відкритого акціонерного товариства "Хлібозахист" та заборону іншим особам вчиняти дії, скасовано.

За таких обставин, попередні судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку, що на час укладення договору купівлі-продажу від 25.12.2007 року арешт на нерухоме майно Відкритого акціонерного товариства "Хлібозахист" було скасовано, а відтак, відповідач мав повний обсяг цивільної дієздатності на укладення договору купівлі-продажу з Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія будівельників "Куб".

Крім того, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу статті 2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом вказаних норм господарський суд здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанції правомірно встановлено, що позивач не довід яким чином договір купівлі-продажу від 25.12.2007 року порушує його права та охоронювані законом інтереси.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

А тому, твердження заявника про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова у справі прийнята у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Відповідно до ст.ст. 85, - 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою присутніх представників сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.